ІВАН БУРДЮГ: 30 БРИГАДА ПОБУВАЛА ВСЮДИ НА СХОДІ. СКОРО БУДЕ І В ДОНЕЦЬКУ!!!

ІВАН БУРДЮГ: 30 БРИГАДА ПОБУВАЛА ВСЮДИ НА СХОДІ. СКОРО БУДЕ І В ДОНЕЦЬКУ!!!

Яна Холодна: У нас у гостях, людина, яка нас сюди й запросила - це Іван Бурдюг прес-офіцер 30-ої окремої механізованої бригади.

Іван Бурдюг: Вітаю всіх!

Яна Холодна: Розкажіть нам - як зараз бойовий дух у хлопців, як настрій? Ми розуміємо, що  зараз активних бойових дій в АТО немає, але яка ситуація зараз?

Іван Бурдюг: Коли були бойові дії в 14 році, морально-психологічний стан і бойовий дух хлопців були набагато вищі, тому що ми йшли в атаку. Ми йшли в атаку, ми брали населені пункти, ми робили зачистку. Таким яскравим прикладом була Степанівка. Тим не менше, наш підрозділ просувався, ми робили зачистку, встановлювали блокпости і йшли в наступні населені пункти. Зараз почалася окопна війна, вона триває вже більше 2-х років. Тим не менше морально-психологічний стан і бойовий дух бійців досить на високому рівні. Хоча багато експертів кажуть, що окопна війна - це один з найтяжчих способів воювати. Щодня одне й те саме і, розумієш, війна - це не те, коли стріляють, вибухає, поранені-вбиті. Війна - це також побут: дрова, окопи, лопати, приготування їжі, помитися. Все це побут.

Яна Холодна: Який бойовий шлях пройшла "30-ка" з 2014 року?

Іван Бурдюг: Перші бойові дії, які торкнулися нашої бригади, це були бойові дії, в яких брав участь другий наш батальйон. 22 травня почалися перші бої в н.п. Рубіжне Луганської області. І вже тоді, коли я спілкувався з хлопцями я чув як по телефону ідуть обстріли. Чути, що є поранені. Вже тоді я відчув, що це вже війна. Потім першу батальйонну тактичну групу відправили на Схід в середині липня, і ми разом з 95 бригадою здійснили всім відомий рейд.

Ми також брали у ньому участь - це було село Петрівське і Савур-Могила, Степанівка, Міусинськ. Потім  і Миколаївка, досить таки чимало населених пунктів пройшли. І хочу сказати, є у нашій бригаді такі, хто упродовж кількох годин тримали Савур-Могилу. Тобто крім них таких нікого не було. І я дуже пишаюсь цими людьми і слава Богу, що у нас такі є. Потім після виводу, у вересні 2014 року, ми відновлювали боєздатність на одному з полігонів. І вже знову ж таки за командою начальника Генштабу нашу бригаду було піднято, відправлено в напрямку н.п. Піски. Там же теж були бойові дії, але у зв’язку з тим, що загострилася ситуація не Дебальцівському напрямку, основну частину підрозділів нашої бригади перекинули на Дебальцівський напрямок. Бригада перебувала тоді в резерві, але знаєте кажуть, що у резерві значно простіше, ніж вести десь бойові дії. Я скажу вам – це не так. Тому що, якщо ти десь закріплений у одному місці, ти знаєш що у тебе напрямок такий, ти собі зробив позиції, ти воюєш. А в резерві, тебе постійно піднімають по тривозі в будь-яку годину доби відправляють… Тільки там ти розумієш що ось ти тут. Тобто  в резерві значно складніше перебувати. Упродовж трьох днів ми вели бойові дії за стратегічно важливу висоту Логвинове. Також безпосередньо і в Дебальцево наші підрозділи були. Займалися і евакуацією, і підвозом боєприпасів, і штурмуванням населених пунктів. Такі бойові задачі виконували.

Яна Холодна: Хочу сказати цікавий факт із життя 30-ої бригади – за особисту мужність самовідданість і високий професіоналізм проявлені при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України присвоєно почесне звання Героя України з врученням ордену Золота Зірка двом офіцерам бригади: Володимиру Гринюку та Сергію Собко. У вас в бригаді є два героя України, по суті.

Іван Бурдюг: Ну на справді залишився один, інший пішов на підвищення. Майор Гринюк залишився у нас у бригаді, а Сергій Станіславович пішов зараз на підвищення. Факти говорять самі за себе. Так це було і літо 2014, це була зима на Дебальцівському напрямку 15-го, це були бойові дії на Світлодарській дузі, коли бригада займала оборону в тому напрямку упродовж року. Це був і Волноваський напрямок поблизу окупованого Докучаєвська, Гранітне і Старогнатівка, де також неодноразово були бойові зіткнення. 

Яна Холодна: Мені здається, що ваша бригада всюди була у зоні АТО.

Іван Бурдюг: Все вірно. І я впевнений, що і в Донецьку будемо. Адже нас там теж чекають люди.

Яна Холодна: Нещодавно ви повернулися у ППД, а саме в Новоград-Волинський. Вперше за три роки. Як вас зустрічали?

Іван Бурдюг: Дуже було незвично. Бачити казарми, плац. І людей, які нас щиро вітали. Це дуже щирий і приємний момент. Наша частина пройшла маршем через все місто. Нас радо вітали. І ми наче стали пршими і започаткували таку традицію. Її перехопили інщі частини. 

Яна Холодна: Сергію, а ви теж тоді були на цьому марші? Які емоції відчували?

Сергій Улітенков: Так. Приємно знову повернутись у своє місто, а ще приємніше, що тебе там чекають! Люди дякували, махали прапорцями.

Іван Бурдюг: Було дуже багато людей, дітей. Навіть з вікон виглядали. Фотографували, знімали. І дітки йшли з нами в колоні. Тоді й стає зрозуміло,  заради чого ми тут стоїмо і кого захищаємо.

Яна Холодна: Це важливо знати, що тебе підтримують.

Іван Бурдюг: Це завжди добре знати, що вдома чекають. Це сильна підтримка і допомога.

Яна Холодна: Ви вже стільки помандрували. Як у вашого підрозділу складаються стосунки із місцевим населенням?

Іван Бурдюг: Після Дебальцевських подій ми відправились на Світлодарську дугу. Там нас місцеві мешканці питали: коли ви почнете нас вбивати??? Це не поодинокий випадок. Вони просто настільки були залякані, що потрібно ще багато часу на цю "реабілітацію".

Яна Холодна: Я думаю ця думка змінилась після того часу, який ви там провели і коли ви звідти йшли люди вас відпускати не хотіли!

Іван Бурдюг: І вони люди, і ми люди. Пройшов час і всі зрозуміли, що ми Захисники. Їхні Захисники.

Яна Холодна: Привіт передавати будете?

Іван Бурдюг: Привіт всім рідним, знайомим. Особливий привіт тим хлопцям хто отримав поранення і зараз на реабілітації. Вам привіт і я знаю, що якщо буде потрібно ви обов’язково сюди прийдете.

Сергій Улітенков: Всім привіт! Перемога буде за нами!!!