Їстівні равлики і екоферма, як адаптація після війни

Їстівні равлики і екоферма, як адаптація після війни

«Люди, які мене знали, коли дізнавалися, що я вирішив займатися равликами, пропонували  лягти в лікарню і долікуватися». Так про свій бізнес розповідає Костянтин Касич. З контузією і пораненнями він повернувся з війни і вирішив чимось зайнятися, щоб не збожеволіти.

Вигадав створити ферму справжнього делікатесу. Костянтин розводить їстівних равликів.

У програмі «Ветерано бізнес» він розповів, чому обрав справою свого життя саме равликів, чим вони унікальні, та як планує розвиватися у цій справі.

Андрій Козінчук: Хто такий Костя Касіч до війни?

Костя Касич: Я народився у родині військовослужбовців. Закінчив Донецький військовий університет. Потім служив і звільнився старшим лейтенантом. У мене була власна справа, займався будівництвом, обслуговуванням кар’єрів, лісозаготівлею. Роботи вистачало. А потім настав 2013 рік. І мені стало незрозуміло, як ці чоловіки в шоломах б’ють жінок. Я вийшов на Майдан, щоб перевірити, як у них це вийде зі мною. А потім пішов на війну у складі 72 бригади.

Андрій Козінчук: Ти закінчив Харківський танковий інститут ім. Верховної Ради України, командний факультет. Після розподілу ти був танкістом?

Костя Касич: Ні. Я ніколи не був танкістом, не служив у танкових військах. У 72 бригаді на 4 курсі приходив стажування у розвідроті. Тоді мені сподобалося, тому й в АТО пішов до 72.

Андрій Козінчук: Коли ти повернувся з війни? Як проходила твоя адаптація?

Костя Касич: Півроку я взагалі лежав в Центральному шпиталі. У мене була важка контузія, ще інші поранення. Потім ще півроку був у дуже розібраному стані. Я чудово усвідомлював, куди їду, але коли повернувся, дивився на людей, і мені все було незрозуміло.

Андрій Козінчук: Коли до тебе прийшла вперше думка, що потрібно займатися равликами?

Костя Касич: Перша думка була не про равликів. До мене підійшла донька і сказала: «Тато, давай зав’язуй, ти ж до АТО був доволі успішною людиною». Ось тоді я сів і задумався, як відновити бізнес. У мене є знайома Оля Лугова, вона волонтер. Я в неї попросив пораду, чим мені краще займатися. А вона показала своїх домашніх равликів і запропонувала зайнятися їхнім розведенням. Вона приїхала до мене в Бучу і ми почали будувати вольєр. Це якраз було напередодні 8 березня.

Андрій Козінчук: Наскільки складно займатися равликами?

Костя Касич: Для початку, потрібно зрозуміти – потрібно тобі це чи не потрібно. Я почав розбиратися у пришвидшеному режимі, методом спроб і помилок.

Андрій Козінчук: Поясни, що таке вольєр для равликів, де вони живуть?

Костя Касич: Вольєри – це ферми для равликів. Вони бувають двох виглядів – відкрита, на природі і закрита, стаціонарна у приміщенні. На даний момент у мене 1,5 вольєра. Закритий. Стаціонарний ще не доробив. Відкрита ферма будується з металевих листів, вкопаних в землю, на них натягується затемнююча сітка разом з дахом. Ще є двері. Ось в такому вольєрі живуть равлики. В середині для них є різноманітні дерев’яшки, типу пенька і квітучого пенька, піддони, система зрошування і поїлки. Поїлки для води. І одна заради розваги, для пива. Равлики просто обожнюють пиво. Їм коли спекотно, вони ховаються, кудись залазять, а ставиш темне пиво, йдеш на півгодини, і вони всі збираються біля пивної поїдки.

Андрій Козінчук: Де твої равлики застосовуються?

Костя Касич: Існує дуже багато видів равликів. Деяких використовують в їжу, деяких – для косметичних процедур. Я вирощую лише виноградного равлика. Загалом їх використовують у їжу – в ресторанах, кафе. Для спортсменів це натуральний білок. А ще – це натуральна Віагра.

Андрій Козінчук: Чи є в тебе постійні замовники серед закладів харчування?

Костя Касич: Так, є в Києві. Також, попит є в Одесі і Харкові, але наразі я не готовий фізично і матеріально. Але, звичайно, розширення планується, вже цього року. Планую збільшувати кількість ферм.

Андрій Козінчук: За який період равлик від малька доростає до такого, що його можна їсти?

Костя Касич: За півтора-два роки. Це бізнес для ледачих. Але, як у будь-якій справі, потрібно приділяти увагу і вкладати душу. Так, іноді хочеться взяти каністру з бензином…

Андрій Козінчук: Чим ти їх годуєш?

Костя Касич: Вони їдять усе, що росте на городах: огірки, кабачки, капусту, дині. Ще люблять лопухи, кропиву, кульбабки. Солодке і солоне бажано не давати. Як харчові додатки можна давати крейду і борошно. Хімічного нічого не додаю, вони і так непогано ростуть.

Андрій Козінчук: Чи є в тебе конкуренти в Україні?

Костя Касич: Є люди, які займаються по кілька років равликами. А є такі, які збирають їх у лісах і здають. Є власники маленьких ферм, які постачають равликів у свої територіальні  ресторани, кафе. Наче конкурентів і багато, а з іншого боку їх і немає. Якби всі, хто займається розведенням равликів зібралися, ми навряд чи покрили потреби України.

Андрій Козінчук: А ти сам їси равликів?

Костя Касич: Так, їм. З равликів можна робити Ескарго (французька страва з равликів). Ми експериментували, робили шашлик. Також їх можна додавати в салат. Можна ще робити борщ.

Андрій Козінчук: Скільки в ресторані коштує страва з равликів?

Костя Касич: Порція з 12 штук коштуватиме від 400 гривень.

Андрій Козінчук: Ти ж не один займаєшся цією справою. Розкажи про свого партнера.

Костя Касич: Зі мною працює Ольга Лугова, вона волонтер. Я в основному роблю технічну справу – слідкую за равликами, наймаю працівників, займаюся логістикою. А Ольга відповідає за приготування, заморозку, підготовку продукції для доставок.

Андрій Козінчук: Можеш відкрити таємницю, скільки ти витратив коштів на відкриття свого бізнесу?

Костя Касич: Без урахування витрат на відкриття ТОВ, отримання дозволів, я витратив 20 тисяч гривень. Це на стадо равликів і їхнє харчування.

Андрій Козінчук: Чи окупився вже твій бізнес?

Костя Касич: Якщо рахувати по першому вольєру, то так. Якщо зважати на все, що зараз витрачено на закриту ферму, воно окупиться років через 4-5.

Андрій Козінчук: А як равлики переносять зиму?

Костя Касич: Коли температура опускається нижче 8 градусів, вони зариваються  в землю до 30 см. А якщо немає можливості сховатися в землю, вони покриваються білою плівкою і доволі спокійно зимують.

Андрій Козінчук: Чи думав ти над соціальними проектами, залученням ветеранів до цієї справи?

Костя Касич: В кожного учасника АТО є побратими. Буває, що мої приходять до мене, ніби як на реабілітацію, копошаться, допомагають. Звичайно це все оплачується. І людині приємно, і мені. У нас на Подолі є ветеранська організація. Якісь кошти з бізнесу, віддаю туди для психологічної реабілітації військових. Звичайно, психологи працюють безкоштовно, але принаймні, на каву-чай допомагаю. Дуже важливо, щоб психологи працювали з ветеранами.

Андрій Козінчук: Де людям можна спробувати твоєї продукції?

Костя Касич: Якщо не хочете багато витрачати, можна через сторінку у фейсбуці замовити в нас напряму.

Андрій Козінчук: Як ти плануєш розвиватися?

Костя Касич: Ми зараз ще займаємось виробництвом пельменів. Не з равликами, зі звичайним м’ясом. Але я чітко розумію, чого хочу досягнути цього року.  Планую відкрити свою екоферму. Це буде екологічно чистий продукт. З екскурсіями і майстер класами