Нові арсенали і бази: сучасний челендж Міноборони

 Нові арсенали і бази: сучасний челендж Міноборони

Геннадій Карпюк: Проблема військових арсеналів вимагає системного вирішення. Це вкотре показали останні драматичні події на військових складах в Ічні на Чернігівщині й низка інших подібних надзвичайних подій, що мали місце в минулі роки. Поточний стан національної економіки, пріоритети та виклики, які стоять перед сектором безпеки і оборони не дозволяють говорити про те, що Україна спроможна одномоментно знайти необхідний ресурс на швидке оновлення інфраструктури, здатної надійно і безпечно зберігати наявні 400 тисяч тон боєприпасів до звичайних озброєнь – здебільшого спадку іще від радянської армії.  За попередніми розрахунками, для такої розбудови потрібно вишукати приблизно 10 мільярдів гривень. Нам потрібно для цього декілька років навіть за найоптимістичнішими сценаріями фінансування. Тому зараз дещо змінюється пріоритетність тих завдань, які оборонне відомство і держава концентруватимуть на напрямі посилення живучості баз зберігання та арсеналів. Так, будуватимуть нові суперсховища, але Ічня довела вкотре, що потрібно усе-таки більш акцентовано працювати над сучасними системами безпеки, якими треба обладнувати всі місця зберігання боєприпасів, а не тільки новозбудовані. Це суто превентивні заходи, які дозволять вже починаючи із цього перехідного періоду, коли в Україні стартувало будівництво нових арсеналів, відпрацювати модель їхньої гарантованої безпеки.

Олена Кравченко: Що відбувається із старими арсеналами?

Геннадій Карпюк: Наразі вже виконано низку заходів з переміщення боєприпасів із відкритих майданчиків зберігання у більш захищені об’єкти. Тому і в Ічні наслідки цієї вибухової події були значно м’якшими від імовірної шкоди, адже частина боєприпасів вже була прибрана, як то кажуть, із землі. Але тема убезпечення таких військових об’єктів є винятково викличною. Це підтвердили і численні перевірки реальної якості системи охорони та оборони – вона потребує суттєвої технічної та організаційної модернізації.     

Якщо говорити про практичну площину вирішення проблеми убезпечення військових складів та арсеналів, то держава надала можливість Міністерству оборони України фактично розпочати тут якусь реальну діяльність лише у 2018-му. До цього часу в цій царині відбувалися лише так звані підтримувальні заходи.

Цьогоріч розпочалося будівництво сучасних залізо-бетонних сховищ для боєприпасів відповідно до розробленої цільової програми. Обрано об’єкти, де потрібне першочергове втручання та початок будівельних робіт. Розроблено належну технічну документацію, проведені тендерні процедури і на початку червня стартували будівельні роботи. Йдеться про 15 абсолютно нових і сучасних заглиблених (обсипних) сховищ на трьох арсеналах. Нічого подібного за всю історію української незалежності наше військо не робило. Зрозуміло, що ця робота триватиме роки, адже у 2018-му будівельники мають освоїти на згаданих об’єктах майже 500 млн гривень за значно більшої потреби. Але навіть такий показник для України є рекордним. Варто особливо наголосити, що нині втілюється в життя зовсім нова філософія та технологічні підходи до убезпечення боєприпасів, які відповідають кращим світовим, зокрема натовським, взірцям. Нові арсенали фактично за суттю є своєрідними рятівними капсулами для снарядів, ракет й іншого небезпечного військового майна, беручи до уваги той факт, що значна його частина досі зберігалася просто неба й була уразливою до несприятливих чинників, не говорячи про ймовірне застосування ворогом засобів вогневого ураження.

Хід будівництва таких об’єктів перебуває на постійному контролі Міністра оборони України Степана Полторака, який періодично їх інспектує.

Найголовніша перевага нових сховищ навіть не в залізо-бетонних «коконах», які навіть у разі надзвичайної події не даватимуть розлітатися на велику відстань боєприпасам, а саме в облаштуванні сучасними автоматичними системами охорони, сповіщення та пожежогасіння, що зводять ймовірність негативного впливу людського фактору майже до нуля.

Олена Кравченко: Наскільки вразливі військові склади від ворожих безпілотників?

Геннадій Карпюк: У Збройних Силах зараз дбають про те, аби для таких апаратів залишалося якомога менше цілей. Після відомих надзвичайних подій на низці складів проведено значну роботу з розосередження та систематизації боєприпасів задля досягнення максимального їх укриття у сховищах і облаштування периметрів технічної території арсеналів. Уже запроваджено трирівневу систему охорони таких об’єктів. До штатів військових частин введено додаткові підрозділи охорони і оборони. Задля раннього виявлення літальних апаратів та відображення повітряної обстановки тактичного рівня встановлено спеціальне програмне забезпечення «Віраж-планшет», а задля унеможливлення проникнення на території заборонених зон безпілотних літальних апаратів й інших радіокерованих пристроїв, їх облаштовують засобами радіоелектронної боротьби.

Зараз в окремих військових частинах створюють багаторівневі охоронні периметри, де на зміну колючому дроту встановлюють огорожі, виготовлені за сучасними технологіями. Вони стійкі до корозії й забезпечують надійний захист від проникнення, адже в комплексі тут встановлюють системи персоналізованого контролю доступу, відеоспостереження й сигналізації. Цього року на виконання згаданих заходів за видатками Програми забезпечення живучості надано загалом понад 101 млн. гривень, що уможливить до кінця 2018-го встановлення на охоронних периметрах близько 60 кілометрів нової огорожі, а 50 кілометрів обладнати технічними засобами охорони. Також на 30 кілометрах таких периметрів з’являться сучасні системи відеоспостереження. І ці роботи натепер саме в розпалі.

Олена Кравченко: Які перспективи фінансування будівництва арсеналів? Можливо є приблизні дати завершення?  

Геннадій Карпюк: Будівництво нових складів та подальше покращання технічної укріпленності військових арсеналів триватиме і надалі – це безальтернативно. Його обсяги у 2019-му обіцяють бути не меншими, аніж поточного року. Принаймні, про це нам вказують проектні показники державного бюджету України на наступний рік. За бюджетною програмою «Утилізація боєприпасів, рідинних компонентів ракетного палива, озброєння, військової техніки та іншого військового майна, забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів Збройних Сил України» передбачені видатки в сумі понад 534 млн. гривень (загальний фонд – 509,5 млн. гривень, зі спецфонду – майже 25 млн. гривень). Ці кошти спрямують на заходи з утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, озброєння й військової техніки, та на створення умов, що гарантують безпеку населення й господарських об'єктів у разі виникнення аварійних ситуацій на військових арсеналах, базах і складах озброєння, ракет та боєприпасів. Про фінансування будівництва нових складів більш точно можна буде говорити вже після ухвалення головного кошторису країни.

Загалом існує розрахована на 34 місяці, а це грубо кажучи, три роки, програма створення безпечних умов зберігання боєзапасу Збройних Сил України. Саме 2018 року ухвалено рішення про будівництво на трьох арсеналах зберігання боєзапасу спеціальних сховищ. Відповідно до вже затверджених  проектів реконструкції, за цей час мають з’явитися 136 обсипних залізобетонних сховищ. Будівництво триватиме у три черги. Уже укладені державні контракти на виконання будівельних робіт, а також договори на здійснення технічного та авторського наглядів, отримано дозвіл на виконання будівельних робіт в Державній архітектурній будівельній інспекції. Таке будівництво обсипних сховищ уже розпочато на двох арсеналах, триває підготовка до початку спорудження таких сховищ і на третьому.

Нещодавно я спілкувався із директором Центрального проектного інституту Міністерства оборони Олегом Приймачуком, який і розробляв проектну документацію нових арсеналів. Я власне хочу йому подякувати за напрочуд професійну і швидку роботу, яку інститут замість цілком нормативних в такому випадку 8-9 місяців виконав за три місяці. Це результат вдалого розрахунку ресурсу й роботи проектувальників, які перейшли практично на роботу у дві зміни. І це теж своєрідний подвиг та трудова чи креативна, як вже хочете – назвіть, звитяга наших інженерів-будівельників! І належні експертизи та оцінки підтвердили, що цей проектний кейс є якісним. До речі, ще одна деталь. ЦПІ під час проектування вдалося ще й зекономити 12 мільйонів гривень з бюджету не втрачаючи у жодному вимірі їхньої роботи. Просто браво! Так само на відмінно вони спрацювали, коли проектували, а потім і втілювали амбітний проект Зали пам’яті, яку недавно відкрили на території Мінооборони. 

І ви знаєте, мені передалася упевненість Олега Михайловича, що після реалізації проектів ЦПІ жителі населених пунктів довкола арсеналів зможуть спокійно почуватися незалежно від того, на якій вони відстані мешкають від тих складів. Я би дуже хотів, щоб вони це почули і повірили розрахункам вітчизняних фахівців! Нехай українці знають, що це інститут має величезний досвід проектування захисних споруд. Нагадаю, що за суттю нові сховища будуть схожі на міцні «кокони», основою яких стане залізобетонний монолітний каркас, розрахований на ударну вибухову хвилю, що діє з навантаженням до 5 тон на квадратний метр. Зауважу: ядерний удар діє із тиском 20 тон на метр квадратний. До того, цей каркас обвалований землею товщиною мінімумом 1,5 метра. Споруди конструктивно розраховані на прямі влучання практично всіх видів звичайних озброєнь. Навіть якщо щось трапиться всередині сховища, його залізобетонна «шкаралупа» не даватиме розлітатися боєприпасам. Всі наукові й технічні розрахунки доводять: фахівці заклали достатній запас міцності і захисту.

Також не всі громадяни знають про своєрідний екологічний нюанс, який наразі вирішується у ході будівництва нових арсеналів. Аби врегулювати питання, пов’язані з проведенням суцільних вирубок дерев, чагарнику на земельних ділянках, які розташовані в межах 50-метрових зон навколо технічних територій військових частин та віднесених до природного заповідного фонду, досягнуто домовленість з Мінприроди щодо зміни їх цільового призначення. Це уможливить проведення санітарної вирубки дерев та насаджень в цих межах. Передусім, такі вирубки є вимушеним превенційним кроком. По перше – з точки зору пожежної безпеки та вразливості певних військових об’єктів від лісових пожеж. По друге, таким чином ми поліпшуємо антидиверсійну спроможність згаданих арсеналів та баз.

Олена Кравченко: А чи потрібне оновлення профільної нормативно-правової бази?

Геннадій Карпюк: Безумовно. Саме зараз триває робота над законопроектом «Про зони з особливим режимом» навколо потенційно небезпечних об'єктів Збройних Сил України, який уможливить визначення особливих вимог до виконання протипожежних і режимних заходів у зонах навколо арсеналів, баз і складів зберігання військового боєзапасу.