10 цікавих фактів про українську писемність та мову

10 цікавих фактів про українську писемність та мову

Скільки літер має найдовше слово в українській мові та яке слово має найбільший синонімічний ряд?

 Перший український словник, «Лексис з тлумаченням слов'янських слів на просту мову», складений після 1581 р. невідомим автором, лишився в рукописі. Він містив 896 слів. Автор підшив його до «Острозької Біблії», яка вийшла 1581 p., і в такому вигляді словник дійшов до нашого часу.
Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі, й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці XVI – на початку XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.
Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»
Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера “п”. Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”. В українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов
 Найбільшу кількість разів перекладений літературний твір – «Заповіт» Т.Г.Шевченка:  147 мовами народів світу.
 Найбільша кількість псевдонімів була у поета Олексндра Кониського – 141, у І.Франка – 99, письменник Осип Маковей користувався 56 псевдонімами.
Найдовше слово в українській мові. 31 літеру містить слово «рентгеноелектрокардіографічного».
Найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він». Останні місця в таблиці частотності займають слова «мутація», «баклажка», «радист», «білочка».
Найдовша абревіатура в українській мові - ЦНДІТЕДМП, яка розшифровується як Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Вона складається з дев'ять літер. Згідно з «Коротким словником синонімів української мови», у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово «бити» — 45. 

Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVIII століття  у зв’язку з виходом у 1798 році першого видання «Енеїди» Івана Котляревського. Саме він вважається зачинателем нової української літературної мови.
Найдавніша згадка про територію України належить до 858 року. 
Історики й досі сперечаються щодо походження і тлумачення слова «Україна». Існують такі версії: слово «Україна» йде від слова «край» — «кінець», що означає «погранична територія» або «межівна земля»; слово «Україна» походить від дієслова «украяти», тобто «відрізати шматок землі від єдиного загалу»; назва «Україна» має джерелом слово «раїна» (рай); слово «Україна» бере початок з назви слов'янського племені «укрів», що проживало на тій землі; ще одне тлумачення — сполучення слів «країна» з прийменником «у».
Натомість давня легенда розповідає:
Колись Бог ділив землі між народами. Кожен отримав те, що бажав, і пішов задоволений і щасливий. Раптом підійшла до Бога людина — худа, боса, засмучена, «щойно з неволі» — і попросила шматочок землі. Але все вже було розділено. Пожалів Бог людину і подарував їй «окрайчик землі, який для себе залишив». Саме від того окрайчика — найкращого у світі — і пішла назва «Україна».