9 травня в Україні відзначають День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

9 травня в Україні відзначають День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

День перемоги — державне свято, яке офіційно відзначають з 2016-го року. Воно Прийшло на заміну радянському святу «День Перемоги», яке відзначали в СРСР, а потім в Україні до 2015 року включно.

 

 

 

 

«День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» встановлено як державне свято 9 квітня 2015 року Верховною Радою України проекту закону «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 — 1945 років» в рамках голосування за пакет законів про декомунізацію. Завдяки змінам у законодавстві у новому святі не передбачили використання радянської символіки, і загалом заборонили в Україні пропаганду, зокрема й публічне використання, комуністичної та нацистської символік. Окрім того, із законодавства зник термін «Велика Вітчизняна війна».

Офіційним символом святкування Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, як і Дня пам'яті та примирення, є квітка червоного маку — загальноприйнятий у світі символ відзначення пам'ятних днів Другої світової війни. В Україні використовується у власній стилізації, розробленій харківським дизайнером Сергієм Мішакіним. Гаслом обох пам'ятних днів є «1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо».

 

Україна заплатила за Перемогу найбільшу ціну

Загальні демографічні втрати України — включно з убитими, жертвами концтаборів, депортованими, евакуйованими й тими, що рушили у вигнання разом із відступаючими нацистами, — становлять не менше 14 млн. чоловік. Це втрати найбільші й не порівняні із втратами інших країн і народів у Другій світовій війні.

На руїни перетворилися 720 українських міст і містечок, 28 тисяч сіл, з яких 250 спалено вщент, знищено 16,5 тисяч промислових підприємств.

масштаб сталінських репресій у передвоєнні роки та в перші місяці війни в Галичині й на Волині, у період відступу, — був не менш вражаючим. Багато сотень тисяч репресованих, розстріляних, депортованих у Сибір і Казахстан — українців, поляків, євреїв. За 1944-1953 роки в Галичині, на Волині й Рівненщині було репресовано, лише за офіційними даними, 500 тисяч осіб.

То ж маємо вшановувати світлу пам'ять українців, які загинули у тій страшній війні. Але вшановувати не під фальшиво-цинічні звуки фанфар, а в щирій молитві за упокій їх душ та за долю України.