АНЖЕЛІКА РУДНИЦЬКА АНГЕЛИ Пам'яті — ЦЕ ВЕЛИКА МІСІЯ ЄДНАННЯ

АНЖЕЛІКА РУДНИЦЬКА АНГЕЛИ Памяті — ЦЕ ВЕЛИКА МІСІЯ ЄДНАННЯ

6 років тому, в ніч на 19 лютого 2014 року під час Революції Гідності відбувся штурм Майдану і захоплення та підпал Будинку профспілок України. Після тривалих боїв ввечері 18 лютого мітингувальників відтіснили на Майдан, а в ніч з 18 на 19 лютого протистояння стало запеклішим. Про події тих днів, а також про те, що відбуватиметься в столиці й в Україні протягом цього тижня розповіли Юлія Пішта — активна учасниця Революції Гідності, представниця Національного музею Революції Гідності та Анжеліка Рудницька — волонтер, президент мистецької агенції «Територія А».

Нікіта Грос: Ти була активною учасницею Революції Гідності, тож розкажи, що найперше пригадуєш із тих днів? Які картинки та емоції?

Юлія Пішта: Згадувати все це не так легко. Найперша картина, яка виникає перед очима, — мирна хода. На неї я не пішла, але там був мій чоловік. Він дзвонить і каже: «Тут повз нас кулі пролітають». Тоді його по руці черкнуло. І я пам’ятаю, як сиджу на роботі, а до мене заходить директор і каже: «Юліє, чого ти тут сидиш - давай іди». Пам’ятаю все, як спалахами: горить Будинок профспілок, горить монумент Незалежності, прорвано барикаду від «Українського дому», біля сцени — лише бабусі, на сцені — лише священники, а також хлопці, які все це намагаються утримати. Я стою посередині, а все навколо горить. Думаю: «Боже, це кінець?» А людей мало було, одинадцята ночі, метро перекрито. І  у мене був цей страх.

Нікіта Грос: Які заходи за підтримки Національного музею Революції Гідності заплановані?

Юлія Пішта: Варто сказати, що вхід на всі заходи вільний. 19 лютого з 19:00 до 21:00 в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану (другий поверх Будинку профспілок) відбудеться показ фільму Ангеліни Карякіної та Анастасії Станко під назвою «Слідами революції: 20 лютого. Злам». Цей фільм саме про Майдан та про розслідування. Але краще зареєструватись на офіційній сторінці Фейсбук Національного музею Революції Гідності, адже зала вміщає лише 70 осіб, а буває, що людей приходить набагато більше. 20 лютого — день найбільших розстрілів Героїв Небесної сотні. Тож саме у цей день о 10:00 запланована Хода Гідності. Маршрут: Кріпосний провулок — Грушевського — Хрещатик — Алея Героїв Небесної сотні. Триватиме вона годину. Далі біля каплички на Алеї Героїв панахида, а потім — акція «Ангели пам’яті». Про неї детальніше розповість Анжеліка Рудницька, а о 12:00 цього ж дня відбудеться кураторська екскурсія. Далі у Колонній залі КМДА відбудеться пам’ятна програма «Вдячні за свободу».  Там буде виставка Юрія Білака про Майдан, інсталяція із майданівських артефактів, десять історій з циклу «Характери гідності». Це ролики по 1-2 хвилини  про родини, які згадують події тих днів та Героїв Небесної сотні. А о15:30 розпочнеться концерт за участі майданівських гуртів: «TaRuta», Хорея Козацька, сестри Тельнюк, «Рутенія», Сергій Фоменко та його «Мандри». 21 лютого о 18.00 також в Інформаційно-профспілковому центрі відбудеться розмова «Невтрачене покоління: з Майдану на війну». Прийдуть добровольці, які після Майдану пішли на війну. З ними можна буде поспілкуватися, поставити запитання, подискутувати. 22 лютого о 09.00 на території «Льодового стадіону» разом із благодійним фондом «Криївка вільних» робимо патріотичний дитячий табір «Військовий вишкіл». Там вчитимуть дітей будові автомата, стрільбі з нього, також буде лекція про те, як дітям розказувати про Майдан, а ще плетіння маскувальних сіток, долання перешкод. Інформацію можна знайти на сайті Національного музею Революції Гідності, називається програма «Це про свободу».

Нікіта Грос: Як взагалі справи в музеї?

Юлія Пішта: Я в музеї працюю рік. Справи йдуть активно. Я побачила, скільки всього освітнього відбувається для дітей. Їм було 8-10 років на момент подій, тож вони про них знають лише з розповідей батьків, або ж не знають взагалі. Тому проводяться різні лекції та цікаві дискусії. Їздимо в університети, нас запрошують бібліотеки, старшокласники, які роблять інсталяції Майдану, ми туди виставки привозимо. От в Будівельному ліцеї зараз влаштована виставка фотографа Олександра Тимошенка, який двічі поранений у Маріїнському парку. Виставка переїзна. Приємно здивувало, що діти разом із викладачами зробили інсталяцію Майдану, з бочками й касками. Беремо участь в освітніх фестивалях, наприклад, 27 лютого в Арсеналі починається програма для дітей. Також співпрацюємо з театрами. Наші партнери, театр «Колесо», 20 лютого показуватимуть виставу «Ми - Майдан». А взагалі нам у всьому допомагають КМДА, родини Героїв Небесної сотні, благодійний фонд «Криївка вільних», Голосіївська РДА.

Нікіта Грос: Пригадаймо історію Янголів Пам’яті. Як саме відбуватиметься акція та чого очікувати завтра?

Анжеліка Рудницька: Ми започаткували цю акцію у 2014 році. Перед Новим роком ми вирішили вирізати янголів і прикрасити Інститутську, щоб нагади про зимові події та розстріли. Згодом ми зрозуміли, що акції потрібно робити не на річницю початку Революції, а саме в день розстрілів. По-перше, це символічно. Це можливість старшому поколінню розповісти про трагічні події. Акція — це така велика місія єднання. Крім Києва, вона традиційно пройде в Авдіївці, Бахмуті, Верховині, Франківщині, Вінниці, Ірпіні, Коломиї, Краматорську, на Львівщині, Луганщині, Миколаївщині, у Рівному, Одесі, Рогатині, Харкові, Херсоні, Хмельницькому, Чернігові. Також долучаться Брюссель, Афіни, Франція, Стамбул, Ліван (вперше), США, Польща. Ми відкрили доступ на Фейсбук для публікацій, тож кожен може запостити фото та розповісти про свої переживання.

Нікіта Грос: Яким чином за кордоном дізнаються про цю акцію та долучаються до неї?

Анжеліка Рудницька: Українці за кордоном слідкують за нашим життям, тому їм хочеться долучитись та нагадати світу, що в Україні триває війна. Для них це можливість пояснити європейцям, що відбувається в Україні. Акція популярна завдяки тому, що не потребує матеріальних витрат.  Всіх запрошую 20 лютого об 11 годині зібратися біля каплиці, що на Алеї Героїв Небесної сотні. Після молебню ми розвісимо янголів, тож приходьте, всіх чекаємо! Ми назвали це тихою акцією. Я ніколи не знаю, скільки людей прийде, тож списків не складаємо. Ця акція від серця до серця. Тут немає професії, статусів, звань. Тут ми — люди, які не позбавлені пам’яті та гідності.