Анжеліка Рудницька: У Водяному ми влаштували концерт на дорозі
Анжеліка Рудницька завітала на Ранкову каву на Армія FM. Традиційно говорили про український схід, про військових і українську культуру.
Нік Гросс: Анжеліко, стежучи за тобою в соціальних мережах знаю, що червень місяць в тебе був достатньо насичений подіями, концертами, фестивалями.
Анжеліка Рудницька: З перших днів червня наша команда поїхала на Луганщину і зробили великий концерт в м. Кремінна "Луганщина це Україна", зібрали там велику кількість людей. Влаштували парад вишиванок, також доводилося пояснювати людям чим відрізняється вишиванка від одягу на якому є просто вишивка.
Також ми побували в дитячому реабілітаційному центрі "Смарагдове місто" в якому понад сорок дітей там живе круглий рік та навчається, з дітьми завжди багато емоцій бо ми з ними разом співали, кричали, танцювали.
Традиційно заїхали до військових, побували в Нацгвардії в Слов’янську з концертом, військові стомлені з сумними очима прийшли, але потім як це завжди буває під кінець концерту всі щасливі, підспівують, танцюють, не хотіли нас відпускати.
В якийсь момент я зрозуміла, що стомилася, мене запросила українська громада Греції в гості. Там також було дуже багато різних активностей, там я і відсвяткувала свій день народження на найвищій точці Афін, найцікавіше, що мої нові друзі українці в Греції зробили мені сюрприз, ми всі підіймалися так довго на цю гору, робили паузи. Коли ми дібралися уже до місця призначення, це такі неймовірні відчуття та емоції, поки я фотографувалась та насолоджувалась неймовірними краєвидами, чую за спиною співають "Многая літа". Повертаючись дивлюся стоять мої нові друзі з тортом, свічками, квітами. Я стою не можу зрозуміти де вони це все взяли ми ж всі разом підіймалися. Неймовірні відчуття які запам’ятаються на все життя. Також я зустрічалася з волонтерами Греції які допомагають нашим військовим, купуючи різні дорогі речі, вони такі схожі на всіх волонтерів яких я знаю. Провела майстер-клас з акторської майстерності для діток з недільної школи "Берегиня", також влаштувала благодійний концерт, бо це вже традиція на мій день народження влаштовувати благодійні концерти. Ще одна моя місія була в тому що ми в одній з грецьких шкіл розмалювали самчиківським розписом, там я розповідала про українські традиції, розписи, символи. Крім цього розповідала дітям, що в Україні війна, багато українських діток знаходяться в прифронтових зонах. Було взагалі багато всього, зустрічей, розмов, знайомств, повернувшись на батьківщину я була сповнена сил.
Також нещодавно була поїздка в сектор "М". Була дуже тепла зустріч, потяг їхав дев’ятнадцять годин, після такої довгої дороги вже нічого не хочеться, військові нас погодували молодою картопелькою, допомогли нам привести себе в порядок і за якусь годину ми вже були готові дарувати українську пісню нашим захисникам та захисницям які не тільки мужні, які не тільки героїчні, а і просто гостинні українці. Було таке враження, що ти не на позиціях у військових, а ніби в себе дома. Також ми поїхали в бік Водяного там влаштували концерт прямо на дорозі, інших умов там немає, це реальна дорога по якій їздить військова техніка, це у нас була і сцена і глядацький зал. Фіналимо ми завжди однаково на концертах, співаємо Червону руту на концертах і Гімн України який співається завжди без мікрофонів всі разом.
