Армія стала сучаснішою, — десантник Богдан Білокопитов
Під час виїзного ефіру, військові 81-ї окремої аеромобільної бригади розповіли Армія FM про особливості десантної підготовки, унікальний бойовий досвід та подальші кар’єрні плани.
Костянтин Богатирьов: Бригаді виповнюється 6 років. Саме у 2014-му розпочався бойовий шлях цього підрозділу з боїв за Донецький аеропорт і продовжився обороною Водяного та Опитного аж до березня 2016 року. Зараз поруч зі мною командир розвідувального взводу лейтенант Єгор Ноздряков. Єгоре, розкажіть, як почався Ваш бойовий шлях?
Єгор Ноздряков: Розпочався ще у 2012 році з призову на строкову службу до 25-ї повітряно-десантної бригади. Через рік я демобілізувався. Та у 2014 році у збитому ІЛ-76 над Луганським аеропортом загинули 3 моїх товаришів по строковій службі. Після цього я підписав контракт і почав служити у 81-й окремій аеромобільній бригаді. Виконував бойові завдання з оборони населених пунктів Водяне та Опитне.
Костянтин Богатирьов: Як ви стали офіцером?
Єгор Ноздряков: У 2015 році я вирішив вступити до військової академії для отримання офіцерського звання та військової освіти. Я запитав дозволу у тодішнього командира бригади Євгена Мойсюка. Він дозволив за умови, щоб я повернувся назад до бригади. Я виконав обіцянку після 4 років навчання.
Костянтин Богатирьов: За якою спеціальністю навчались у військовому виші?
Єгор Ноздряков: На факультеті високомобільних десантних військ, який потім перейменували на десантно-штурмових військ та морської піхоти. Навчання було складним, адже я на першому курсі ще й одружився. З 4 років 2 ми були в інституті, а 2 роки — на полігонах. Одразу після випуску я потрапив до 122-го окремого батальйону, а після за рішенням командира бригади мене забрали до розвідроти.
Костянтин Богатирьов: Як готуються десантники-розвідники до виконання завдань?
Єгор Ноздряков: Ми виїздимо на полігон на бойове злагодження. Там відбуваються тренування з тактичної підготовки, військової розвідки, нічні розвідувальні виходи.
Костянтин Богатирьов: Чим відрізняється забезпечення десантника і десантника-розвідника?
Єгор Ноздряков: Залежно від завдання. Наприклад, для виходу вночі потрібні тепловізори або просто нічні прилади.
Костянтин Богатирьов: Чи надається розвідникам, в разі потреби, психологічна допомога?
Єгор Ноздряков: Так, командир підрозділу приділяє таким аспектам увагу. А ще у нас є відділ морально-психологічного забезпечення, який теж працює над цим.
Костянтин Богатирьов: Що хочете побажати побратимам, вітаючи з Днем військової частини?
Єгор Ноздряков: Хочу побажати, щоб не боялися хлопці та дівчата йти на військову службу. А всім, хто на передовій, — наснаги, терпіння та мужності.
Костянтин Богатирьов: До складу бригад входять 90-й та 122-й окремі аеромобільні батальйони в Костянтинівці та Дружківці й 5-та батальйонна тактична група, що в Полтаві. Зараз поруч зі мною командир протитанкової батареї лейтенант Богдан Білокопитов. Богдане, яким був початок вашої служби у Збройних Силах?
Богдан Білокопитов: Я проходив строкову службу у 25-й повітряно-десантній бригаді, але це було ще у 2002 році. Далі не пов’язував життя з армією, доки у 2015 році не загинув мій товариш на фронті. Було соромно в душі, чому він там, а я ні. І я без сумніву підписав контракт.
Костянтин Богатирьов: Коли ви підписали контракт, чи були вже відчутні зміни у ДШВ у порівнянні з 2002 роком?
Богдан Білокопитов: Звичайно, зміни в озброєнні, майновому забезпеченні, змінилися кардинально підходи, та й загалом армія стала сучаснішою. У мене немає військової спеціальності, цивільна — інженер-енергетик. Коли підписав контракт, прибув на посаду головного сержанта батареї протитанкових керованих ракет. Потім закінчив офіцерські курси, обіймав посаду командира взводу протитанкових керованих ракет батареї, а згодом став командиром.
Костянтин Богатирьов: Які особливості підготовки бійців вашої спеціальності?
Богдан Білокопитов: Це такий вузький напрям, де потрібні відповідальні, технічно обізнані люди. На той час не було спеціальної підготовки фахівців протитанкових керованих ракет. Зараз вже є така школа у місті Старичі.
Костянтин Богатирьов: На якій техніці відбувається тренування бійців?
Богдан Білокопитов: Це штатна зброя. Протитанкові установки як ще радянських зразків, наприклад «Фагот», так і сучасне озброєння — «Стугна», «Корсар».
Костянтин Богатирьов: Ви брали участь у війні на Сході?
Богдан Білокопитов: Звичайно, з 2015 року. Був у Водяному, Зайцевому, Новгородську. Виконував завдання в інтересах інших бригад.
Костянтин Богатирьов: Чи здійснювали стрибки з парашутом?
Богдан Білокопитов: Так, адже стрибки з парашутом — обов’язковий елемент підготовки кожного десантника. Обов’язковими є стрибки зі штатною зброєю і спорядженням. Це вантажні контейнери ГК, тепловізори, штатна зброя.
Костянтин Богатирьов: Які функції вашого підрозділу у разі нападу супротивника?
Богдан Білокопитов: Якщо брати цілі протитанкової батареї, то це рубежі розгортання. Протитанкова батарея діє в інтересах командира бригади, вона є протитанковим резервом командира бригади.
Костянтин Богатирьов: Чи залучався ваш підрозділ до навчань «Об’єднані зусилля»?
Богдан Білокопитов: Так, обслуги брали безпосередню участь, здійснювали бойові пуски, вражали цілі зі протитанкового ракетного комплексу «Стугна-П».
Костянтин Богатирьов: Наш гість, лейтенант Олександр Ярмаш, — командир роти в складі батальйонно-тактичної групи 81-ї окремої аеромобільної бригади. Олександре, розкажіть, як почалась ваша військова служба?
Олександр Ярмаш: Із навчання в Київському військовому ліцеї імені І. Богуна. Саме під час анексії Криму, захоплення наших міст окупантами я вирішив навчатися як військовий, здобути звання. Вступив у Одеську військову академію на факультет Високомобільних десантних військ.
Костянтин Богатирьов: Кажуть, підготовка там надскладна?
Олександр Ярмаш: Перший рік було дуже складно через постійні польові виходи. Це тренування вдень і вночі, стрибки, стрільби. Організм не встигав відновлюватись. Але далі вже було набагато легше.
Костянтин Богатирьов: У 81-шу бригаду потрапили за розподілом чи за власним бажанням?
Олександр Ярмаш: Я хотів служити у 81-й бригаді, просто ще не визначився, в якому підрозділі. І вже за розподіленням мене направили на посаду командира взводу в 5-ту батальйонна тактичну групу.
Костянтин Богатирьов: Де саме ви брали участь у бойових діях?
Олександр Ярмаш: Командиром взводу брав участь спільно з підрозділами 10-ї гірсько-штурмової бригади в районі Кримського протягом 7 місяців. Найскладнішими були перші обстріли і перше вогневе ураження супротивника. Люди не завжди знали, як діяти під час тих чи інших ситуацій.
Костянтин Богатирьов: Багато військових розповідають, що вони допомагали місцевому населенню і самі отримували допомогу. Чи були у вас такі випадки?
Олександр Ярмаш: Звичайно, малозабезпеченим родинам привозили питну воду і продукти харчування. Місцеві також нам допомагали з водою і не тільки.
Костянтин Богатирьов: Що побажаєте вашій військові частині на її шестиріччя?
Олександр Ярмаш: Особовому складу наснаги, подальшого кар’єрного зростання та вдосконалення практичних навичок.
