Авторка проєкту «Без броні»: Ми створили єдину перевірену базу ініціатив допомоги ветеранам АТО

Авторка проєкту «Без броні»: Ми створили єдину перевірену базу ініціатив допомоги ветеранам АТО

Авторка та редакторка проєкту «Без броні» Анастасія Мельниченко у програмі «Після фронту» розповіла про ініціативи щодо популяризації позитивного образу ветерана у суспільстві, друге дихання для волонтерів та давню журналістську мрію.

 

 

 

 

Дар’я Бура: Настю, розкажи про свій проєкт «Без броні»?

Настя Мельниченко: Ідея зародилася в 2015 році, коли мій хороший друг після фронту повернувся додому. Він попросив допомогти в оформленні якихось пільг. Я не змогла нічого конкретного нагуглити і не знала куди податись. Уявила себе на місці хлопців і дівчат, які повертаються з війни і не можуть знайти ніякої інформації. А тоді, в 15-му році, у списку організацій з допомоги ветеранам більше половини даних були неактуальні. Якісь ініціативи виникали, а потім розпадалось. Так з’явилась ідея створити єдину перевірену базу ініціатив допомоги ветеранам АТО. Ми спочатку не займались гуманітарною, а лише психологічною, юридичною, медичною допомогою. У 15-16-му році ми обдзвонили понад 2 тисячі заявлених ініціатив із допомоги ветеранам. Після цього відібрали 945, які дійсно працювали. Ми активізували на сайті їхні дані та вказали, які послуги надають, зібравши в єдину базу. Потім кожні півроку всіх обдзвонювали, додавали нові проєкти. Це тривало всі 5 років. З часом почали створювати інші розділи на сайті, зокрема медіа. Збирали важливу для ветеранів інформацію про гранти, навчання, працевлаштування, поїздки і відпочинок.

Дар’я Бура: А скільки людей працювало над створенням цієї бази?

Настя Мельниченко: У нас було п’ятеро людей, ми їх називали регіональні координатори. На кожного було по п’ять областей. Впродовж 6 місяців ми активно все це додавали.

Дар’я Бура: Як реагували в цих ветеранських організаціях, коли ви туди телефонували?

Настя Мельниченко: По-різному. Деякі ставились підозріло. Зараз вже нас знають, оскільки раз у пів року ми всіх обдзвонюємо. У нас є опція, коли організація сама може зареєструватися на сайті і свій профіль редагувати. Наш сайт буде завжди безкоштовний, а організації, які надають свої послуги, вони можуть якось їх тарифікувати. Деякі надають безкоштовні послуги ветеранам, але якщо це просто людина з вулиці, то для неї встановлюється тариф.

Дар’я Бура: Розкажи детальніше про допомогу, яку можуть знайти на сайті ветерани, і що шукають найчастіше?

Настя Мельниченко: У нас найбільше організацій, які надають юридичну допомогу. Бо здебільшого люди звертаються саме за такою підтримкою, і лише кілька разів було, що звертались за психологічною. І це пов’язано з тим, що в нас в юридичній площині можна голову зламати. У психологічній допомозі теж потреба є, але дуже сильні гендерні стереотипи щодо того, що чоловіки не повинні звертатись по психологічну допомогу. Тому люди не поспішають.

Дар’я Бура: Яка мета ініціативи «Від граблів до драбин: правдиві ветеранські історії»?

Настя Мельниченко: Це був дуже яскравий, динамічний формат. Було 13 спікерів, кожен із яких по 20 хвилин розказував власну історію. Одне із завдань нашого проєкту – популяризувати образ успішного ветерана. Але коли ми просили розповісти ветеранів про історію успіху, вони соромились. Тоді ми запропонували поділитись своїми факапами. Адже це унікальна можливість для слухачів наступати не на власні «граблі», а на чужі. І ми зрозуміли, що буде класно, якщо представник якогось бренду розповість перед аудиторією, що було за кулісами, це зближує людей, допомагає встановлювати нові зв’язки, знаходити ринки збуту. Вийшло класно: спікери швидко змінювалися і не було нудно. Онлайн-формат зайшов прекрасно. Бо Київ вже перегодований різними подіями, а за допомогою онлайн вдалося долучити до такого заходу людей з регіонів. І ми мали чимало відгуків із регіонів від ветеранів і дуже щасливі з цього.

Дар’я Бура: Можливо, ви якісь дослідження проводили щодо результатів вашої роботи?

Настя Мельниченко: Ми ще в 15-му році проводили внутрішнє дослідження, наскільки часто ветерани звертаються по допомогу і як їх до цього спонукати. І з’ясували, що найкраще працює рекомендація побратимів. Що всі ці кампанії в ЗМІ взагалі не працюють. Ще в 19-му році робили велике дослідження на тему «Образ ветерана в ЗМІ і залучення ветеранів до громадського активізму». Ми з’ясували, що поки людина служить в армії, її хвалять, а тільки стає ветераном, одразу ставлення змінюється на негативне. Бо в ЗМІ образ ветерана доволі поляризований. Тобто йде нагнітання не зовсім позитивної інформації про ветеранів. І одне із завдань нашого проєкту – розказувати про ветеранів успішні якісь штуки. Тобто не замовчувати проблеми, звісно, але водночас подавати позитивний образ ветерана.

Дар’я Бура: Якими досягненнями проєкту ти пишаєшся найбільше?

Настя Мельниченко: У 2016 році ми стали найкращим онлайн-проєктом за версією Deutsche Welle. А ще класно, коли ми отримуємо якийсь відгук. Наприклад, від успішного ветерана, який розповідає, що він знайшов оголошення про грант у нас на сайті, який дав йому поштовх до розвитку.

Дар’я Бура: Чого потребує зараз проєкт «Без броні» і який у вас склад команди зараз?

Настя Мельниченко: Команда у нас дуже класна, дехто з нами з 15-го року. У нас троє ветеранок працює. У нас є піарники, бухгалтерка, юристка, програмісти, модератор, я як редакторка. А зараз ми будемо розширювати проєкт, саме компоненту ЗМІ. Наше завдання на майбутнє – мати набагато більше оригінальних новин. Мрію, щоб у нас були свої журналісти, які писали оригінальні тексти. У нас пул журналістів дуже класних. Є людина, яка займається партнерством, є координаторка проєкту. Нас насправді багато. У нас амбітні цілі не тільки розвинути базу, а й її актуалізувати.

Дар’я Бура: Чи підтримує вас держава і чи були якісь пропозиції від Міністерства ветеранів?

Настя Мельниченко: Як вже склалося в Україні, нам допомагають американські платники податків. Це грантові проєкти. А з Мінветеранів ми в гарних стосунках, до нас дуже багато людей потрапляють з їхнього сайту. Вони на заходи наші приходять як спікери.

Дар’я Бура: Якщо це не секрет, які ще у вас плани на майбутнє?

Настя Мельниченко: Крім захоплення і повалення ворогів, дуже хотілося б надавати онлайн-консультації у нас на сайті. Хочеться більше матеріалів різних, хочеться мати штат журналістів.