Борис Севастьянов: "Драйву мені вистачає і на війні"

Борис Севастьянов: "Драйву мені вистачає і на війні"

Гість програми "Ранкова кава" - Борис Севастьянов, український композитор, аранжувальник, співак, волонтер та громадський діяч.

- У Вас була поїздка в зону АТО, і ви збираєтеся відвідати фестиваль. Розкажіть про це.

- Це буде фестиваль "Тарас Бульба". Він відбуватиметься в Дубно. Ми поїдемо з гуртом "Папа Карло", зараз я з ними співпрацюю, ми випустили нову пісню. Так вийшло, що ми разом багато їздили в АТО, зокрема, з лідером гурту Василем Рябком. Так сталось, що півроку я виконую функцію соліста гурту, але ми вирішили писати окремо - Борис Севастьянов та "Папа Карло". 

- Ваш день народження припадає на 1 квітня. Як з цим живеться?

- Нормально живеться, хоча я ненавиджу ці розіграші. Сприймаю 1 квітня як свій день народження, а не як День сміху. Не займаюсь підколками або чимось таким.

- Чи намагався хтось в цей день підколоти Вас?

- Можливо, я не ведусь на це.

- Про Вас на Вікіпедії написано: "почав писати музику з раннього дитинства, вивчав у музичній школі композицію та гру на фортепіано". Як зараз з цим музичним інструментом?

- Граю! До речі, завтра на фестиваль "Тарас Бульба" веземо акустичну програму, я гратиму на клавішах, а Василь Рябко гратиме на гітарі. Це вперше ми випробовуємо такий формат. Я хвилююсь, довго не виступав як піаніст. Подивимось, що буде. 

- Запитання щодо фільмів. Ви писали саундтреки? Розкажіть про це.

- Зараз в роботі фільм харківської режисерки Катерини Балабай. Це короткометражний ігровий фільм про визвольну боротьбу у різні часи: Київська Русь, козацтво, ІІ світова і АТО. Цікавий проект. Я пишу до нього музику. 

Ще до війни я працював для Росії, коли почалась війна - перестав працювати. Писав для серіалів, фільмів... Але це було колись, а з 2014 року написав музику до фільму "Холодний Яр". Колись написав музику до фільму "Ланч Бокс", який отримав студентський Оскар. 

- Відомо, що Ви написали гімн фанів Металісту.

- Цю пісню крутять, використовують, у пам'яті вболівальників вона залишилась. Але до нової команди я не маю стосунку. Більше того, від футболу я відійшов, драйву мені вистачає і на війні. 

- Відома пісенька харківських ультрасів... Це чиїх рук справа?

- На жаль, не моїх (сміється). Але поважаю, це класно! До речі, я робив ремікс на цю пісню, але ми не будемо ставити в ефірі.

- З літа 2014 року Ви активно їздите в АТО як волонтер і виконавець, дали близько 300 концертів для військових та цивільних. Де ви ще не були?

- У Водяному, мабуть, ще не були... Мені складно сказати, де ми не давали концерти. По всій лінії розмежування і по мирній зоні АТО ми були у всіх містах, військових частинах, цивільних... Куди запрошують - туди і їдемо.

- У всіх виконавців, які відвідують зону АТО, є улюблена бригада. Чи є у Вас улюбленці?

- Так, це 92 бригада. Це бригада переважно харківського формування, там багато моїх друзів служило. До речі, з гуртом "Папа Карло" ми записали пісню "92-га" і знімали в Щасті кліп на цю пісню. Літали міни, є в кліпі такий момент: ми знімаємо і тут почнається обстріл сильний, ми біжимо, я щось кричу. На відео цього не ути, але слова були не дуже культурні. Рекомендую для перегляду! 

- На Вікіпедії є один цікавий факт: за публікацію у соціальних мережах пісні Севастьянова "Это рашизм, детка" у Росії заарештовано кілька громадян. Дайте коментар з цього приводу! 

- Є така справа. Кілька людей - дві дівчини у Краснодарському краї і один хлопець з Калуги - у 2014 році зробили репости і через два роки чомусь проти них почали відкривати справи. Це були адміністративні арешти, є вироки суду.

- На свой сторінці у Фейсбуку Ви написали: "Госпітальєри для мене - рідні люди, які виручали особисто мене". Розкажіть, як ви познайомились, де зустрічались, що вас об'єднує?

- Там була особиста справа, госпітальєри допомогли машиною, прихистили у Павлограді - і з тих пір ми виступали у них кілька разів. Знаємо багато дівчат і хлопців з госпітальєрів. Тримаємо контакт і заїжджаємо, коли є можливість. Вклоняюся перед цими людьми, перед цими дівчатами! Я написав книгу, восени вона буде видана. Серед госпітальєрів є дівчата, які стали прототипами героїв книги.

- Ви також є організатором он-лайн школи композиції та аранжування. 

- Це було переважно до 2014 року у форматі форуму. Люди навчались, виконували завдання. Я закінчив консерваторію, я композитор, тому знаюсь на цьому. Зараз я відновлюю цю діяльність. Буквально кілька тижнів - школа буде реанімована у вигляді вебінарів. 

- Указом Президента України від 19 серпня 2016 року Вас було нагороджено ювілейною медаллю "25 років Незалежності України". Які були відчуття? Як відбувалось вручення?

- Вручала нагороду Юлія Світлична, губернаторка Харківської області. Відчуття як відчуття. Пройшло і пройшло. 

Женя Романенко "Їжак" з гурту "Тарута" організовує фестиваль "Дунайська Січ" з 28 по 30 липня в Ізмаїлі. Ми також братимемо участь, я маю про це сказати і запросити.

У Харкові у нас є свої об'єднання, з якими ми їздимо в АТО. Це організація "Help Army" з Анжелікою Рудницькою, зараз коло спілкування сформувалось довкола Сергія Жадана, який організував свій благодійний фонд. 

- Більшість артистів, які співають на великій сцені, мріють заспівати з великим оркестром. Чи є у Вас така мрія?

- Для мене це не дивина, я виступав з оркестром і аранжував. Не можу сказати, що я дуже про це мрію. 

- А заспівати як виконавець?

- Це було б цікаво. 

- Ви пишете блоги на власному сайті, розкажіть про це.

- Балуюсь. Пишу різне: і "зрадницькі" статті, і "зрадницькі" пости... Я люблю полемізувати, інколи загострюю якісь питання. Іноді це допомагає. Наприклад, через один міні-скандальчик один з народних депутатів почав спонсорувати наші поїздки. 

Нова пісня "Молитва" разом з гуртами "Тарута" та "Гайдамаки" - музика моя, слова Любові Буряк. Це дуже відомий текст - я зустрічав його в АТО, коли хлопці вішали його на стіни. Вийшло потужно. 

- Якими гуртами Ви ще спрівпрацюєте?

Окрім згаданих, працюю з Ванею Ганзерою, ми теж познайомились в АТО. Він сліпий, але їздить на лінію розмежування, не боїться. Також ми робимо проект з Дмитром Лазуткіним, поетом та коментатором. Він запропонував зробити літературно-музичну програму під назвою ARTерія. Ми її презентували частково на Гайдафесті в Черкасах. 

- В якому жанрі найкомфортніше працювати?

- В академічному. Писати для оркестру або кіно. Це найкомфортніший інструментальний формат. Це не дуже заходить слухачам. пісні - це теж класно, але це інший формат. До війни я переважно писав академічну та кіномузику. 

- Рано чи пізно війна звершиться. Які Ваші творчі плани після війни?

- Хто його знає. Я не планую. Життя покаже. Зараз я більше займаюсь фестивалями, а до війни був студійним музикантом, я не був артистом чи співаком. А з початком війни все змінилось. Дуже багато нових знайомств - це і гурти, і співаки, і письменники. Коло спілкування розширилось. 

- Ви підтримуєте контакти з бійцями?

- Так. Переписуємось, передзвонюємось. Я колись написав пост... Інколи накриває, коли з війною постійно стикаєшся. Якось я написав, якщо це комусь потрібно, якщо когось накриває - телефонуйте, я можу психологічно допомогти. І виклав свій телефон. Час від часу мені дзвонять бійці, ми розмовляємо, психологічно приходимо до ладу. З кимось із військових, музикантів-аматорів, ми робили спільну роботу. На жаль, це не вийшло в загал, але для них це важливо.

- Чи хочете щось передати бійцям, які нас слухають?

- Хлопці, дівчата! Тримайтесь! Ви робите дуже велику справу. Нам, цивільним, інколи дошкуляє совість. Ми їздимо виступати, допомагати, а ви сидите на фронті постійно - і ми знаємо, як це важко. І психологічно, і морально. Ви - великі люди. Сподіваюсь, скоро побачимось з кожним із вас! 
 

Слухайте ефір та композиції, які звучали впродовж години, за посиланням на нашому SoundCloud: https://goo.gl/4Jy7ft