«Бути наодинці – не завжди значить бути самотнім», - психолог Сергій Устименко

«Бути наодинці – не завжди значить бути самотнім», - психолог Сергій Устименко

Чи тотожні поняття самотній спосіб життя і відчуття самотності та чи потрібно шукати компанію, якщо ви добре почуваєтесь наодинці, в ефірі передачі «Ранкова кава» розповів психолог Сергій Устименко.

 

 

 

 

 

Анастасія Сіроговська: Як можна охарактеризувати відчуття самотності?

Сергій Устименко: Коли людина перебуває наодинці - це ані добре, ані погано. Усе залежить від її оцінки цієї ситуації, загалом як і всього у житті. Яке забарвлення ми надамо тій чи іншій події, залежить тільки від нас. Тому питання в тому, наскільки ми можемо використовувати ситуації, які склалися, щоб бути щасливими.

Анастасія Сіроговська: Зазвичай люди почуття самотності пов’язують із зовнішніми факторами, а насправді треба шукати причину в собі?

Сергій Устименко: Якщо людина некомфортно почувається наодинці, то з цим варто щось робити. Це може свідчити про те, що їй нудно із собою, вона не відчуває себе потрібною і так далі. Відповідно, коли вона знаходить причину, чому почувається погано наодинці, із цим вже можна працювати – самостійно або із психологом.

Анастасія Сіроговська: Що робити, якщо людина почувається самотньо, але і стосунки з іншими їй налагоджувати складно?

Сергій Устименко: Найперше потрібно знайти причину таких проблем. А загалом навичку спілкування, як і будь-яку іншу, можна розвинути. Наприклад, перепоною на шляху спілкування може бути надмірна залежність людини від зовнішньої оцінки. Тут слід розуміти, що подобатись всім не можна, а треба опиратися на свою систему цінностей.

Анастасія Сіроговська: Які чинники провокують відчуття самотності?

Сергій Устименко: Це потреби, які ми не можемо перекрити самостійно. Умовно, людина взаємодіє на ментальному, емоційному та фізичному рівні. На кожному з них є певні потреби. На рівні розуму – це потреба в новій інформації, на рівні емоцій – потреба у враженнях, на рівні тіла – фізичні потреби. Якщо ці потреби людина не може вдовольнити самотужки, то буде почуватися нещасливо.

Анастасія Сіроговська: Як пояснити феномен, коли дуже соціально активні люди перетворюються на відлюдників?

Сергій Устименко: Нині стрімко розвиваються технології, завдяки чому люди багато своїх потреб можуть задовольнити, не виходячи з дому. Але потрібно розуміти, що технології не сприяють розвитку соціальних навичок. Вміння спілкуватися - це навичка, яка може атрофуватися, тож не потрібно входити в стан, коли технології нам вже не допомагають, а заважають. Тому тут ситуація двояка. Це нормально, що ми більше часу буваємо вдома, але в усьому потрібна міра.

Анастасія Сіроговська: Згідно з дослідженням ООН, самотність завдає здоров’ю такої ж шкоди, як куріння 15 цигарок у день. Чи справді все настільки серйозно?

Сергій Устименко: Це справді глобальна проблема, адже через те, що частина нашого життя переходить у віртуальний світ, у багатьох людей на достатньому рівні не розвивається навичка спілкування і побудови близьких стосунків. А коли людина почувається нещасливою наодинці із собою, вона намагається цей стан компенсувати. Наприклад, може розпочати грати в комп’ютерні ігри або надуживати алкоголем. Голод призводить до фізичного виснаження, відповідно емоційний голод – до емоційного виснаження. І дійсно в деяких випадках це може бути більш деструктивним, ніж те, що людина викурює 15 цигарок.

Анастасія Сіроговська: А що робити, коли людина в родинному колі почувається самотньою?

Сергій Устименко: Це свідчить про те, що їй бракує близьких стосунків. Їх може насправді не бути або людині може так здаватися. Тож потрібно спочатку з’ясувати, чи справді стосунки зіпсуті чи людині тільки так здається, і відповідно працювати з причиною.

Анастасія Сіроговська: Як не почуватися самотніми військовослужбовцям, які виконують завдання далеко від дому?

Сергій Устименко: Треба розділяти між собою ситуації, які ми можемо змінити, і на які вплинути не здатні. Стратегія поведінки при цьому різна. Якщо є така можливість, то ситуацію треба змінювати так, як нам хочеться. Коли ж не можемо вплинути на перебіг подій, треба відкоригувати своє ставлення до того, що відбувається. Наприклад, на фронті ми можемо встановити дружні стосунки із побратимами, можемо спілкуватися з рідними через мобільний зв'язок чи інші канали. Коли ж можливості контактувати з рідними немає, треба розуміти, що це тимчасово і це зміниться.

Анастасія Сіроговська: Якщо людина більшість свого часу перебуває на самоті і почувається при цьому щасливою – це норма чи відхилення від норми?

Сергій Устименко: Можна умовно розділити людей на інтровертів та екстравертів. Умовно, бо будь-яка людина може бути щасливою і наодинці, і в компанії. Відповідно, якщо в людині більше розвинена інтроверсія, то протилежну навичку можна посилювати. Не можна сказати, що якщо людина проводить багато часу сама, то це патологія. Патологія, коли людина не почувається щасливою, все інше - індивідуальні особливості.

Анастасія Сіроговська: Хто кого обирає – ми самотність чи вона нас?

Сергій Устименко: Мабуть, це замкнений цикл. Ми самотніми народжуємось у цей світ і завдяки власному досвіду отримуємо якісь навички. Використовуючи навички, ми досягаємо певних результатів. Залежно від того, як ми оцінюємо ці результати, ми вже робимо певний вибір. Наприклад, якщо в нас недостатньо розвинена навичка спілкування, воно нам не даватиме тих результатів, які б ми хотіли. Але ми в будь-який момент можемо змінити цю ситуацію.

Анастасія Сіроговська: Підсумовуючи вище сказане, як жити в гармонії із собою?

Сергій Устименко: Бути самотнім - не завжди значить бути наодинці, а бути наодинці – не завжди значить бути самотнім. Перебуваючи наодинці із собою ви не повинні почуватись погано. Якщо це так, то зрозумійте причину, чому так відбувається, і усуньте її. Якщо зможете, то самостійно, якщо ні – за допомогою психолога.