«Це кіно життєствердне, в ньому багато гумору» - Ахтем Сеїтаблаєв

«Це кіно життєствердне, в ньому багато гумору» - Ахтем  Сеїтаблаєв

Зовсім скоро на екранах українських кінотеатрів з’явиться фільм Ахтема Сеїтаблаєва «Кіборги», присвячений боям за донецький аеропорт. Відомий режисер завітав до нас на «Ранкову каву» і привідкрив завісу знімального майданчика.

Як з’явилась ідея зняти такий фільм?

Вона не могла не з’явитись. Ми з вами живемо в такі часи, коли ми є свідками справжнього людського подвигу, який стосується усіх – військових, волонтерів, лікарів, батьків, синів. Ми переживаємо такі часи…Не хочеться бути надто пафосним рано-вранці. Але ми є свідками таких геополітичних процесів, ми є свідками того, що народжується українська нація, яка чітко знає, чого вона хоче, куди йде, в якій країні вона хоче жити. Хедлайнерами такої думки є воїни, кадрові військові і добровольці, які виборюють наше спільне право на таке майбутнє, і саме завдячуючи їм ми можемо щоранку пити каву. І коли я вів програму на «1+1», «Хоробрі серця», в рамках якої був випуск, який так і називався - «Кіборги», з превеликим подивом я впізнав в одному з них свого приятеля, з яким ми навчались разом в театральному виші імені Карпенка-Карого, Андрія Шараскіна з позивним «Богема». Коли ти чуєш їхні розповіді, дивишся їм в очі, коли ти розумієш, що про війну вони не дуже люблять говорити, не дуже полюбляють, до речі, коли їх називають «кіборги»… Вони люблять говорити про світ, про мир, про ту країну, в яку вони повернуться. По їхніх словах, по тому, як їм це болить, стає зрозуміло, що вони самі хочуть брати участь у будуванні цієї держави, про яку вони мріють. Тому ніякого сумніву після цього в мене не лишилось, з приводу того, щоб знімати цей фільм. Це народження нових людей, нової країни. Не зважаючи на те, що наш фільм за жанром є військова драма, всередині доволі багато бойових сцен, за що я надзвичайно вдячний Міністерству оборони і Генеральному штабу Збройних сил України, бо без них ми б такого не зробили, але насамперед в нашому фільмі доволі багато гумору, тому що самі бійці розповідають, що саме гумор допомагав їм. Це кіно життєствердне, кіно, яке дарує надію. Кіно, яке показує переможців. Так, деякі з героїв гинуть, без цього війни, на жаль, не буває. Але це народження нового епосу.

Актори всі професійні, але події засновані саме на розповідях бійців?

Автор сценарію, видатний український драматург, Наталія Ворожбит, ми познайомились з деякими з тих, кого ми сьогодні називаємо «кіборгами», і вона майже півтора року писала сценарій, за їхніми розповідями, спогадами. Потім ми передали цей примірник бійцям, вони його вичитували, вносили свої зауваження, ми до них прислуховувались, вносили ці зміни у сценарій, і потім кожного знімального дня, на знімальному майданчику був хтось з бійців, або Євген Жуков, позивний «Маршал», або Євген Меживікін, позивний «Адам». І Андрій Шараскін, це і добре відомий волонтер Олексій Мочанов, це і бійці, які працюють у «Піца ветерано», і Павло Чайка… Це була надзвичайна мотивація для кожного з наших акторів, і в акторському складі теж були люди, професійні актори, які теж воювали.

Ви фактично першим підхопили цю хвилю. І це перший художній фільм на цю тему.

Майже так. Є фільми, які граничать на межі між документальним і художнім кіно. Але якщо казати про масштабну художню картину, гадаю, що ми перші.

З почином! Люди, які вас консультували відіграли велику роль. Але є такі фільми, де трапляються такі собі кіноляпи… З такими консультантами вам не потрібно було самому їздити в зону АТО, щоб познайомитись…

Я був в зоні АТО неодноразово. Ми їздили і з концертними програмами також. Я був там разом з Адою Роговцевою. Не так часто буваю як хотілося б, але стільки, скільки є можливості. Також в рамках програми «Хоробрі серця», іноді виїжджав туди, майже на нуль, був під донецьким аеропортом, на цій лінії розмежування, на власні очі бачив цю злітну смугу, і те, що лишилось від аеропорту. А що стосується кіноляпів – скільки б не було консультантів, але є людський фактор. Я сподіваюсь, що не буде аж надто явних кіноляпів, через які бійці можуть сказати, що ми неправду показуємо. Я вам приведу один приклад. Знімали епізод поїздки, як наші бійці з Пісок їдуть до аеропорту, зміна ротації. І в нас не було видно самих бійців, бо ми всіх просили бути всередині автомобілів. І до нас приїхав один офіцер, який був під аеропортом, і сказав, що «парні, ви робите це невірно, бо вони всі сиділи на броні, раптом що, щоб…». Ну і це було як обухом по голові, бо ми вже згортали зйомки. Я почав дзвонити нашим іншим консультантам, і вони сказали: «Ахтем, було по-різному. І цей офіцер також правий. Було і так теж. Але це війна. Ми доволі часто робили такі речі, які до нас ніхто в світі не робив». І тому деякі інструктори з НАТО говорять, що українська армія зараз набуває, на жаль, такого потужного військового досвіду, що майже жодна армія в світі такого не має. Бо це гібридна війна, і коли ти стикаєшся з ворогом, який не має ні честі, ні гідності… І вони діють так, як неприйнято діяти на війні. Я заспокоївся, і вони мені ще сказали: «Ти знімаєш ХУДОЖНІЙ фільм, в першу чергу».

Про знімальний процес? Як це планувалося? Які терміни?

-Ми готувалися 2 місяці. Жоден режисер один нічого не зробить. Це питання команди. Кіно це надто технологічний процес. Ми готувалися 3 місяці. Ми дуже сильно побоювалися. Адже приступаємо до теми актуальної, важкої з точки зору усвідомлення та, власне, кіно. Адже, до цього я ніколи не знімав танкові бої. Перший знімальний день в нас був 9 лютого цього року. І закінчили ми десь наприкінці квітня. В нас була перерва тому що ми ці декорації які стояли в павільйоні під Києвом, то наш художник постановник разом із помічниками розібрали та перевезли до Чернігова на злітну смугу. І там побудували зовнішній вигляд терміналу. Але, якщо казати про термін самої зйомки, то це було 50-60 діб.

Чи доводилося сценарій переписувати в ході зйомок?

Майже нічого, але були деякі епізоди, які ми доповнювали. Наприклад, про цю гранату, яка у необізнаних людей зветься «лимонка». І з’ясувалося, що коли ти часто висмикуєш чеку, то є поранення на пальцях. І вони вигадали таку штукенцію, вони брали двох кубовий шприц, відрізали там де носик шприца і одягали. Ця деталь багато говорить про те, як вони мислили. Або як вони курили цигарки, яке відношення було до вживання алкоголю, або про що вони говорили, коли ходили до вітру. Тому що коли тобі боєць розповідає про те що …розумієш, ми всі чоловіки, ми всі воїни. І дуже б не хотілося, щоб тобі прилетіло щось, коли ти ходиш до вітру. І тому між нами був джентельменський договір, якщо так станеться, щоб побратими помили, гарно одягли. Це страшно з одного боку, але з точки зору кіно, то це ті деталі , які розповідають про те, що війна це не парад. Це кров, піт, сльози, багнюка, мужність. І тому ми дописували сценарій.

Як ви додавали спец ефектів?

На території фільму буде комп’ютерна графіка, але відсотково дуже мізерна. Тому що ми все намагалися зробити натурально. Так, ми будемо малювати вежу. З точку зору будівництва на знімальному майданчику це було б надто складно, ми домалювали верхню частину і ми будемо домальовувати деякі вибухи але не більш того. Все. Вся решта, все що ви побачили в трейлері або в тизери там не має жодного втручання комп’ютерної графіки.

Чи залучали каскадерів?

Так. Деякі епізоди, коли горів боєць, або епізоди які пов’язані з ближнім боєм робили українські каскадери. І постановка цих боїв це була їх праця.

Плани на презентацію?

Зараз ми вступили в фазу активної промоції фільму. У нас буде ряд допрем’єрних показів у містах: Маріуполь, Запоріжжя, Дніпро, Івано-Франківськ, Тернопіль, Львів, Одеса. Це все буде відбуватися з 26 листопада і до 6 грудня. 6 грудня буде перед прем’єрний показ. Сподіваюсь за участь Президента нашої країни, очільника Генерального штабу ЗСУ, Міністра оборони, бійців, їх родин, волонтерів. У нас є такі плани що одночасно це буде прем’єра з інтервалом в одну годину. Наприклад о 6 годині прем’єра в кінотеатрі «Україна» за участі Президента України і вже о 7й в кінотеатрі «Блокбастер» за участю бійців, військових. А з 7 грудня цього року почнеться широкий прокат в кінотеатрах України.

Чи буде нецензурна лексика?

В межах. Буде використовуватися військовий лексикон. Дуже вдале почуття гумору у бійців і в акторів, які вносили корективи з приводу цих сцен. Ми ставили за мету, щоб цей фільм подивилися і наші юні глядачі. Тому ми там де можливо перефразовували репліки.