День звільнення Слов'янська та Краматорська від проросійських терористів

День звільнення Словянська та Краматорська від проросійських терористів

5 липня — пам'ятна дата, що відзначається щорічно у день, коли 2014 року бойовики сепаратистського угруповання ДНР разом із російськими терористами витіснені зі Слов'янська та Краматорська силами українських військових. А над містами підняли прапор України.

 

 

Влітку 2014 року точилися запеклі бої за міста, з яких можна контролювати всі дороги в радіусі кількох кілометрів. Саме у Слов'янську та Краматорську Донецької області українські військові й нацгвардійці чи не вперше зіткнулися з ворожими диверсійними групами. Втім проросійські бойовики не змогли довго втримати міста.

Окупація Слов’янська розпочалася 12 квітня 2014, коли Російські загони вторгнення, до яких приєдналися бойовики самопроголошеної ДНР і представники місцевого криміналу, захопили місто. Почалося все із вторгнення до будівлі Слов'янського міського відділу МВС України, а також місцевого відділу СБУ. Терористи використали димові шашки та сльозогінний газ, стріляли в повітря. У міліцейському відділку бойовики захопили 20 автоматів і 400 пістолетів Макарова. Тоді В'ячеслав Пономарьов, терорист і злочинець, став самопроголошеним мером міста. Станом на ранок 13 квітня диверсанти контролювали всі виїзди з міста.

У ніч з 12 на 13 квітня 2014 року на засідання РНБО ухвалено рішення про проведення антитерористичної операції з метою нормалізації ситуації на сході України. У першому бою за Слов'янськ 13 квітня загинув капітан СБУ Геннадій Біліченко, важко поранені полковник Геннадій Кузнєцов, полковник Кукса та співробітник МВС Селіхов. Коли перша спецоперація провалилася, РНБО оголосило широкомасштабну АТО із залученням ЗСУ. Українські сили змогли встановити контроль над горою Карачун, що має стратегічну важливість через її панівну висоту над містом Слов'янськ та розташовану на ній телевежу.

Українська сторона 14 квітня заявила, що Слов'янськ захопив загін диверсантів російського ГРУ на чолі з офіцером спецназу збройних сил РФ, громадянином Росії Ігорем Стрєлковим. СБУ опублікувало аудіозапис телефонної розмови Ігоря Стрєлкова з російським терористом Олександром Бородаєм, у якій вони обговорювали блокування доріг у Слов'янську.

17 квітня в Женеві відбулися чотиристоронні переговори щодо врегулювання збройного конфлікту між Росією та Україною. ЄС та США закликали обидві сторони припинити вогонь. Самопроголошений мер В'ячеслав Пономарьов заявив, що "ніякі женевські домовленості їх не обходять, і на переговори з хунтою вони не підуть, а стоятимуть поки не відбудуться референдуми".

А між тим, бойовики вчинили справжній терор серед місцевого населення: у полон насамперед брали тих, хто розмовляв українською мовою; заручників катували; обстрілювали житлові квартали; заблокували залізницю; не було електропостачання та води; комендантська година з півночі до шостої ранку; відсутність грошей у банкоматах; спорожнілі крамниці; мародерство; не працювали дитсадки та школи.

На початку липня українські сили почали активно наступати на позиції терористів. Фінансові проблеми, панічні настрої, внутрішні конфлікти серед проросійських бойовиків і наступ ЗСУ змусили терористів відійти та покинути Слов'янськ у ніч на 5 липня.

5 липня 2014 року, о 13:00, бійцями-розвідниками 2-го батальйону Національної гвардії над міськрадою Слов’янська встановлено український прапор. Утікаючи, окупанти залишили величезні арсенали зброї російського виробництва.

За весь період боїв за Слов’янськ Україна втратила 70 військових. Знищено 470 терористів. Збитки від руйнування житлових будинків у Слов'янську склали 1,5 мільярди грн. Пошкоджено 34 будинки та споруди, в тому числі — 4 школи.

Окупація Краматорська розпочалася 12 квітня 2014 року, коли озброєні терористи штурмували міський відділ міліції. Вони відкрили вогонь у повітря, а потім почали стріляти по вікнах будівлі. У результаті штурму, який тривав протягом кількох годин, їм вдалося захопити міськвідділ. Частина місцевих жителів скандували перед захопленим райвідділком: "Україна!".

Тим часом,  до сепаратистів прибуло підкріплення зі Слов'янська — близько 28 озброєних бійців. Після чого їм вдалося повністю взяти місто під свій контроль. 

За кілька днів підрозділи українського спецпризначення звільнили військовий аеродром у Краматорську від проросійських бойовиків. Під час звільнення декількох терористів взяли в полон.

17 квітня місцевим жителям Краматорська вдалося організувати мітинг на підтримку єдності України.

На початку травня в. о. голови Адміністрації Президента України Сергій Пашинський оголосив, що АТО на території Краматорська вийшла у фінальну стадію. Втім активні бої тривали ще близько місяця. 5 липня, у результаті поразки в Слов'янську, сили ДНР покинули Краматорськ, після чого його зайняли українські війська.

5 липня 2014 року о 13:00 бійцями-розвідниками 2-го батальйону Нацгвардії над міськрадою Слов'янська встановлено український прапор. Того ж дня передові сили Нацгвардії увійшли й до Краматорська. Першими йшли розвідники та сапери, за ними — інші військові підрозділи.

З 13 жовтня 2014 року Краматорськ оголошено тимчасовим центром Донецької області, де міститься Донецька обласна військово-цивільна державна адміністрація. 10 лютого 2015 року місто обстріляно зі сторони Горлівки проросійськими бойовиками, в результаті чого загинуло 17 осіб, та поранено 64 особи.

Визволення міст, які майже три місяці перебували під ворожою окупацією, стало черговою перемогою сил АТО над сепаратистськими бандформуваннями. У липні 2014 року, крім Слов'янська і Краматорська, українські військові визволили від проросійських бойовиків Костянтинівку, Дружківку, Бахмут. У визволених містах поступово почало налагоджуватися мирне життя, почали функціонувати комунальні та соціальні служби.

Відтоді щороку 5 липня місцеві мешканці визволених міст, а з ними й вся Україна, радіють і святкують день, коли українські військові врятували Слов'янськ і Краматорськ від терористів. У містах проходить святкова хода у вишиванках та з синьо-жовтими стягами, а також організовуються музичні концерти. Однак місцеві жителі розуміють, що поруч війна триває і багато міст ще треба звільнити.