Десантники про свою 25 бригаду: вона найкраща і завжди перша

Десантники про свою 25 бригаду: вона найкраща і завжди перша

Історію кожного підрозділу творять звичайні військові. 29 листопада Армія ФМ мовила з 25-ї бригади. Фактично в польових умовах. На обідній ефір до імпровізованої студії завітали медик одного з батальйонів Ірина та її напарник Руслан головний сержант взводу. 

Яна Холодна : Я почну з Вас, Ірино. Вважаєте ви себе янголом в білих халатах? От вас так всі називають. Причому називають з абсолютною любов’ю.  

Ірина:   Я навіть не знаю що сказати. По перше, це дуже приємно. По-друге, це хтось інший повинен оцінювати вважають нас такими чи ні.  

Яна Холодна : Медики. Наскільки вони важливі на війні? 

Ірина: Медики дуже важливі. Дуже важливо, щоб медик був фахівцем. Бо в таких умовах працювати дуже важко. І хлопці, іноді, дійсно потребують нашої допомоги. І коли ти виїжджаєш та бачиш хлопця якого ти багато років або місяців вже знаєш, і він потребує допомоги… То якщо ти дивишся в ці очі, то ти повинен йому допомогти. Інакше не можливо. 

Яна Холодна : А ви з якого року служите? 

Ірина:  З 2001 року.

Яна Холодна: З 2001 року… Так? Тобто ви фактично від початку війни, з бригадою, напевно що пройшли усе – усе.  

Ірина:   На жаль з 2014 – го року жінок не брали на війну. В 2015-му році я написала рапорт на командира бригади, щоб мене взяли сюди, на Схід, допомагати хлопцям.  

Яна Холодна: Тобто, ви самі, фактично добровільно сказали… Що я хочу бути… 

Ірина:    Я хочу, я можу, я повинна тут бути. 

Яна Холодна : А чому таке рішення? Знаєте, сьогодні дуже модно говорити про гендерну політику, про рівність. Мене часто запитують: “А як жінка на війні? Хіба їй там місце? ” 

От на війні місце жінці на ваш погляд? 

Ірина:   Взагалі – то я думаю, що так. Тому, що хлопці даже можуть підійти і поговорити про щось про своє. Його можна підтримати, і коли жінка на фронті, то хлопці бачать і це теж їх підтримує. Це не дозволяє їм розслаблятися. Тому, що вони бачать що жінка поруч. 

Яна Холодна : Давайте спитаємо Руслана. Ваше ставлення? Поруч з вами такі прекрасні жінки.  Вони вас надихають на ще більші подвиги? 

Руслан. : Так надихають. Якщо ти бачиш, що жінка витримує такі навантаження. То ти збираєшся до купи. 

Яна Холодна : Ірино! Якщо говорити про медика… На ваш погляд, яка основна якість повинна бути в цій людині. Я зараз кажу суто при тих медиків, які знаходяться тут. Які знаходяться на фронті. І не в тилу десь там. А тут на передньому краї зі своєю бригадою. Які якості повинні бути? Окрім професіоналізму. Це не обговорюється. 

Ірина:   По-перше, це бажання віддавати своє здоров’я, свій час, свої якості, що ти повинен це зробити… І ніхто крім нас.    

Яна Холодна : Де було найтяжче вам? З вашого власного досвіду. І коли найтяжче буває? 

Ірина:  Найтяжче, я не буду казати де було… Було найтяжче, коли я чую залпи і немає радіозв’язку з моїм батальйоном. Це тривало десь біля двох годин. Це було найважче, тому, що я не знала чи є там живі чи немає. Як мені треба виїхати.  Найтяжче – невідомість. Очікування чогось.

Яна Холодна : З чим найчастіше звертаються хлопці? Як ви лікуєте від застуди і так далі. 

Ірина:   Ну… як звичайно і цивільних людей рятуємо тіми ліками які в нас є. В принципі, на даний час у нас немає потреби у якихось там ліках. Все видається. Підтримують волонтери, які привозять гарячі чаї… трав’яні відвари.  

Яна Холодна: Ви знаєте, коли ми спілкувалися в інших бригадах, дуже часто кажуть що до військових медиків ходить і цивільне населення. Якщо, знаходитесь у якомусь населеному пункті і там немає ні фельдшера, нікого… До вас зверталися місцеві? І чи допомагали ви їм? 

Ірина:  Так, зверталися. Нещодавно. Ми стоїмо в такому місці, де немає медиків. Немає фельдшерів і швидка допомога їде дуже далеко. Хвилин 30 – 40 треб швидкій, щоб вона доїхала. Тому, до нас звертаються і ми нікому не відмовляємо. Всім надаємо медичну допомогу. 

Яна Холодна: Люди якось вам дякують? Якось оцінюють? 

Ірина:   Вони потім вже ходять посміхаються, здороваються. Стають добріші і вони, розуміють, що до нас можна звертатися, що ми не кусаємося. Вони приходять. 

Яна. : У нас є ще Руслан. Хотілося б почути вашу думку. Наскільки важливо підтримувати молодь зараз в ці хвилини, для того щоб вони росли і упевнено крокували кар’єрними сходами?

Руслан. : Хочу сказати, щоб вони нічого не боялися. Кожен чоловік має пройти військову службу. Адже часи в нас зараз не стабільні. Не тільки в країні, але й взагалі. Щоб вони йшли в армію. Хоча б на строкову службу. 

Яна Холодна :  Взагалі мені здається, що було б не погано, якби у нас в країні запровадили строкову службу абсолютно для всіх громадян України. 

Руслан. : І тут є багато молоді. Хлопці йдуть. 

Яна Холодна: Коли ти бачиш поєднання бойового досвіду і молоді, це ж завжди на позитив спрацьовує? 

Руслан. : Да. Коли бачиш коли приходять молоді солдати. Вони швидко вчаться, однак багато чого залежить від людини. Хоче вона навчатися чи ні. Якщо це працьовитий солдат – він незамінний. Так що навіть серед молоді солдати є дуже на високому рівні. Воюють. Виконують свої обов’язки.   

Яна Холодна: Давайте трошки про бригаду. От в якій ви вже служите не перший рік і служили до війни. 25-ка, чим вона відрізняється від інших бригад.     

Ірина:   25-та бригада, вона єдина в Україні повітряно – десантна бригада.  

Яна Холодна: До речі, друзі, скажу що це один із фактів які ви можете почитати на нашому сайті. Саме 25 – та бригада, вона єдина в Україні що десантує не лише особовий склад а й бойову техніку. І в цьому році, до речі, вперше десантували засоби підвищеної мобільності.      

Ірина: З початку війни наша бригада завжди була попереду. Завжди. І щоб хто не казав, але ж ми знаємо де були наші хлопці. Де воювали і що робили. Тому я пишаюся своєю бригадою. 

Яна Холодна: Руслан, що для вас 25 – ка? 

Руслан. : Для мене це дім. Це рідний дім. Я тут служу більше 5 – ти років. Вже не представляю як далі. Тобто, коли я проходжу через КПП, я проходжу як до себе додому. Мені спокійно. Наша бригада найкраща. Завжди перша. 

Яна Холодна: Чому, до речі, десантні війська вважаються елітними. 

Ірина: Можливо зі мною люди не погодяться, але вважаю що не така вже й ми еліта. У нас є особливі завдання тому, можливо, нас і вважають елітою. Але це повсякденна робота, як і у всіх інших військових.   

Руслан: Це підвищена бойова підготовка. Моральний настрой кожен день. Що ми кращі, ми перші. Одним із основних цих критеріїв є моральна підготовка бійця. Якщо він морально буде готовий виконувати це завдання, він його виконає. Без проблем.