Для кого створена Доктрина публічного спілкування?

Для кого створена Доктрина публічного спілкування?

19 вересня Головнокомандувач ЗСУ генерал-полковник Руслан Хомчак затвердив Доктрину публічного спілкування. Документ було розроблено Управлінням зв’язків з громадськістю Збройних Сил України. Аби дізнатися більше про доктрину, в ефір Армія FM запросили начальника зазначеного підрозділу полковника Богдана Сеника.

 

 

 

Олена Кравченко: Відповідно до загальноприйнятих визначень: «Доктрина — це документ, який визначає систему офіційних поглядів і положень керівні принципи, умови та шляхи досягнення мети діяльності у відповідному напрямі». Тож, з цього випливає, що дана доктрина, це офіційний погляд керівництва ЗС України щодо того, як має виступати військовослужбовець перед суспільством?

Богдан Сеник: Згідно з Доктриною розвитку військових публікацій, яка розроблена ще в травні поточного року з урахуванням досвіду армій країн-членів НАТО, як один із чергових кроків реформи у Збройних Силах, військові публікації поділяються на доктринальні (доктрини, концепції, настанови, статути та інше) і навчально-методичні (методики, посібники, інструкції і так далі). Ця структура документів чітко визначена та унормована відповідно до принципів Північноатлантичного альянсу.

Доктрина публічного спілкування спрямована на командирську ланку та весь особовий склад ЗС України в цілому, а також на пресофіцер та інших посадових осіб залучених до інформаційно-комунікативної діяльності. Під час розроблення доктрини було враховано пропозиції та зауваження керівного складу ЗС України, наукових представників військових вишів. Основною задачею було зробити даний документ найбільш досконалим та простим для розуміння. Після затвердження він надійшов до всіх органів управління, військових частин (установ). Також доктрину було розміщено на сайті Міноборони.

Також, Управлінням зв’язків з громадськістю спільно із науковцями Військового інституту КНУ ім. Т. Шевченка, службами зв’язків з громадськістю командувань видів, окремих родів військ (сил) проводиться робота з розробки концепції розвитку зв’язків з громадськістю у Збройних Силах України, що має на меті визначення напрям розвитку наших структур у довгостроковій перспективі.

Під час розробки нової нормативно-правової бази необхідно враховувати, що наші військовослужбовці беруть участь у спільних навчаннях як на території України, так і за її межами, виконують завдання у міжнародних місіях. Хочу зазначити, що за об’єктивною оцінкою керівного складу ЗС України рівень підготовки наших пресофіцер, оперативність подачі інформації, реагування на вкиди доволі високі, але попри це, нам все ж таки є ще куди рости.

Ми отримали високу оцінку від наших британських колег за висвітлення навчань «Об’єднані зусилля-2020». Під час цих стратегічних командно-штабних навчань були різного роду інформаційні провокації, до яких ми були готовими. Наприклад, фейкові вкиди щодо загибелі іноземних військовослужбовці на нашому полігоні під час навчань, реагування на які було оперативним та вичерпним. Росіяни під час навчань «Кавказ-2020» намагались відвернути увагу від своїх втрат та прорахунків акцентуючи увагу на подіях в Україні. Їм це не вдалося, зокрема, і завдяки злагодженій співпраці служб зв’язків з громадськістю, військових і цивільних журналістів.

Олена Кравченко: Які зміни відчує звичайний військовослужбовець з виходом цієї доктрини?

Богдан Сеник: Переконаний, що цей документ стане тією цеглиною для кращого розуміння, полегшення комунікації і командирові, і пресофіцер, і кожному військовослужбовцю. До роботи над цим документом долучились викладачі та науковці Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дана доктрина була погоджена із зацікавленими структурними підрозділами Апарату Міністерства оборони України, органами військового управління Збройних Сил України, структурними підрозділами Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України. Щодо обговорення проєкту доктрини ми організовували фахові збори, круглі столи, службові наради з фахівцями органів зв’язків громадськістю, командирами, цивільними медіаорганізаціями, щоб врахувати якомога більше думок під час розроблення проєкту Доктрини публічного спілкування

Також хочу додати, ще на початку російської агресії Парламентська асамблея Ради Європи видала резолюцію, де було зазначено, що гібридні впливи спрямовані на слабкі, неврегульовані сфери, зокрема нормативно-правові аспекти регулювання діяльності.

Олена Кравченко: Тобто, ця доктрина — свого роду рекомендація всім військовослужбовцям.

Богдан Сеник: Так, це доктринальний документ, затверджений Головнокомандувачем, яким визначено основні принципи публічного спілкування і він стосується кожного військовослужбовця, що комунікує в публічному просторі, як представник Збройних Сил України.

Водночас хочу зазначити, що для повнішого урахування всіх принципів армій країн-членів НАТО за напрямом публічного спілкування, особливо що стосується особового складу в позаслужбовий час, на законодавчому рівні питання потребує додаткового врегулювання. Необхідне внесення зміни в деякі законодавчі акти України, зокрема Закон України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей». Військовослужбовець має чітко розуміти, що можна, а що ні. Наприклад, поза службою він може брати участь в громадській діяльності, але в межах служби ні, бо він асоціюється зі Збройними Силами України.

Олена Кравченко: При роботі над Доктриною ви враховували іноземний досвід, доробок яких саме країн і які саме документи бралися до уваги?

Богдан Сеник: Здебільшого вивчали досвід країн НАТО, але також Ізраїлю, де є суттєвий рівень підтримки збройних сил суспільством, де враховані новітні технології, де комунікують пресслужбами, командири і військовослужбовці. Враховані рекомендації наших колег Литви, Естонії, Польщі. Але в основу ліг досвід наших Збройних Сил за час проведення АТО/ООС.

Документ оприлюднений на сайті Міноборони, тож ми очікуємо на конструктивні пропозиції, які будуть враховані і відображені в наступних керівних документах. Також це буде враховуватись вже при внесенні змін в закони, бо не все можна врегулювати керівними документами рівня Міністерства оборони. Ми очікуємо, що за співпраці з профільними комітетами Верховної Ради буде ще більше зроблено. Також триває робота над вебпорталом Збройних Сил України, де військовослужбовці зможуть знайти відповіді на всі актуальні питання. Адже в арміях провідних країн світу є сайт міністерства оборони, а є окремо портал збройних сил.

Олена Кравченко: Хто захоче ознайомитись із Доктриною публічного спілкування, то її можна знайти на сайті Міністерства оборони у рубриці «Нормативно-правова» база. Чи є у цій доктрині чіткий алгоритм, як саме мають спілкуватись із ЗМІ не лише пресофіцери, а й інші військовослужбовці?

Богдан Сеник: Це із категорії навчально-методичних документів. Наше Управління зв’язків з громадськістю ЗС України скористалось досвідом естонських колег і розробило кілька років тому картку, де є рекомендації, як має військовослужбовець спілкуватись зі ЗМІ. Вона складається з двох частин: червоним кольором виділені заборонені теми, зеленим — які можна висвітлювати.

Обмежень для розповсюджень цієї доктрини немає.

Олена Кравченко: Які документи плануєте створити?

Богдан Сеник: На даний час є дійсним наказ ГШ ЗС України від 11.04.2017 №127 «Про затвердження Положення про органи зв’язків з громадськістю (пресслужби) Збройних Сил України», який дає відповідь на запитання хто це і чим вони мають займатись.

Також на даний час є певні застереження, щодо залучення вузькоспеціалізованих фахівців зв’язків з громадськістю до виконання не властивих завдань та функцій.

Ми надали замовлення на науково-дослідну роботу нашим військовим науковцям з ВІКНУ ім. Т. Шевченка. І я сподіваюсь, що зовсім скоро вона буде опрацьована. В ній буде враховано досвід наших колег з НАТО і вже з науковим обґрунтуванням ми зможемо підійти до Концепції розвитку служб зв’язків з громадськістю, для виходу на повноцінний вид інформаційно-комунікаційного забезпечення, як виду всебічного забезпечення.