Доля закону Про оборонні закупівлі

Доля закону Про оборонні закупівлі

Минулого тижня Верховна Рада не змогла набрати потрібну кількість голосів, щоб ухвалити законопроєкт №2398-д «Про оборонні закупівлі». За законопроєкт проголосували всього 222 народних депутати, тож його спрямували на доопрацювання у профільний комітет. Чому так сталося, в програмі Мілітарі навігатор дізналися в Артура Переверзєва, одного з авторів цього документа.

 

 

Ірина Зінчук: Раніше ми вже говорили, що ухвалення закону забезпечить гармонізацію правил оборонних закупівель зі стандартами країн-партнерів НАТО та ЄС. Постає питання, то які зауваження були до тексту закону?

Артур Переверзєв: До другого читання закон був вже підготовлений з урахуванням максимально можливих думок, інтересів і зауважень. Проте його певний час на позачергових сесіях не виносили на голосування. Залишались деякі питання, вони проговорювались і вже домовились, що законопроєкт буде голосуватися. Як стверджують народні депутати, не через неузгодженості закону він не був проголосований на той момент, а через технічні моменти. Є в цьому і мінус, і плюс. Мінус в тому, що втрачається трохи часу, що є деякі аспекти, які дуже важливо в законі лишити, але які досі є дискусійними. А з плюсів те, що закон дуже великий і багато людей долучалися до його написання, тому його ще можна вдосконалити.

Ірина Зінчук: А що може трапитись, якщо процес ухвалення законопроєкту таки затягнеться?

Артур Переверзєв: Він вже затягнувся, тож доведеться змінювати терміни, коли він почне діяти. Було 6 місяців на доопрацювання нормативно-правової бази, щоб ми могли повноцінно почати наступний календарний рік із чинним законом. У лютому були плани щодо його винесення до Ради, поки не почалась ситуація із законом про ринок землі і коронавірусом. Але вже минає весна, тож треба переносити ці терміни.

Ірина Зінчук: А якщо говорити про основні моменти, що потрібно змінити, що цікавило профільні комітети?

Артур Переверзєв: Щодо кількох пунктів досі тривають дискусії. Перший — це процес планування і наявність в цьому процесі певних органів влади, які здійснюють функції контролю та інші. В редакції законопроєкту до другого читання немає в цьому процесі планів закупівель Ради нацбезпеки та оборони. На це було кілька  причин. По-перше, це стратегічний орган. І згідно з його конституційними повноваженнями, безпосередніх функцій погодження планів закупівель немає. І є дискусія, що це применшення повноважень президента в цій сфері.

Також мали довготривале обговорення щодо наявності міжнародних спеціалізованих організацій, які здійснюють закупівлі для потреб оборони, в цьому законі в контексті назв. Ми прописували Агенцію НАТО з підтримки та постачання і програму військових продажів уряду США. Вони є міжнародними або урядовими — тобто мінімізація ризиків корупції і реалізація міжнародних наших домовленостей, зокрема з отримання та обслуговування американського озброєння. І також передбачалась можливість Кабінетом Міністрів перелік таких організацій трохи розширити. Через це було багато галасу, ніби Збройні Сили будуть закуповувати більшість через міжнародні якісь майданчики, а національний виробник нічого не отримає. Це все маніпуляції, оскільки є логістика, військова стандартизація. Це потрібно було для закупівель конкретних речей, які не можна придбати на нашому ринку з багатьох причин. І ця дискусія теж триває.

Також обговорюється безпосереднє повноваження Міністерства оборони і Мінекономрозвитку у сфері закупівель. Оскільки наша система побудована так, що велика роль Міністерства економічного розвитку, то важко було розділити ці повноваження, де було б зрозуміло, за які аспекти відповідає Міноборони, а за які Мініекономрозвитку. Обговорення триває.

Ірина Зінчук: Тож орієнтовно ми чекаємо 1 червня?

Артур Переверзєв: Так, починаючи з 1 червня сесія і заплановано, що законопроєкт має з’явитись на порядку денному.

Ірина Зінчук: Процес реформування системи управління якістю збройних сил у Великобританії тривав майже 40 років, у США на реформування пішло до 10 років. Україна, спираючись на їхній досвід, має подолати набагато швидше цей шлях. На Вашу думку, скільки часу нам потрібно на реформу у сфері оборонних закупівель?

Артур Переверзєв: Те, що Ви назвали, стосувалося реформи якості. Її можна розглядати в контексті всієї реформи закупівель, а можна окремо як певний інструмент і як його можна впроваджувати. 40 років не потрібно, але знаючи, яка ускладнена координація між всіма органами влади, це займає кілька років мінімум. Якщо об’єктивно казати, наступні п’ять років мають бути періодом зростання, коли ми маємо закріпити новації закону, розробити нормативно-правову базу, перевірити, як все працює, щось удосконалити. Бо закон дає багато додаткових інструментів, тобто розширює можливості ефективніших закупівель, але не зобов’язує одразу їх використовувати.  Тільки тоді можна буде говорити, що закон використовується на 100% потужності. Тому ми й говоримо, що  наступних 5 років мають бути тим самим достатнім часом для впровадження і закріплення всіх норм закону.

Ірина Зінчук: Що Ви очікуєте від законопроєкту №2398-д Про оборонні закупівлі? Що зміниться в системі закупівель для оборонних потреб?

Артур Переверзєв: У першу чергу, ми робимо акцент на розсекречення. Зараз всі закупівлі ОВТ є таємними, ДОЗ майже на 100% є таємним, а це величезний корупційний ризик і негативно впливає на ефективність та конкуретність у цій сфері. Відтепер більшість закупівель  ОВТ здійснюватимуться прозоро. Також ми вдосконалюємо закупівлі, які залишаться таємними. Мова йде про ретельніше регулювання цих закупівель,  щоб мінімізувати корупційні ризики. Також закон прописує 4 різні процедури, що дасть можливість знайти найоптимальніший спосіб закупівлі для ЗС України та зекономити кошти. Додаються нові інструменти відбору учасників торгів. Якщо раніше основним критерієм була найнижча ціна, то зараз можна буде купувати за вартістю життєвого циклу. Йдеться про те, що придбана одиниця це лише часточка того, у що нам це стає. На тривалий етап розробок витрачаються великі кошти, потім йде обслуговування, експлуатація й утилізація. За все це треба платити. Ми впроваджуємо натівські стандарти у державне гарантування якості. Ми перевірятимемо не якість одиниці техніки, яка до нас прийшла, а оцінюватимемо, як впроваджені системи менеджменту на підприємствах, які виробляють продукцію для сектору безпеки та оборони. І це дуже важливий момент.