Фейк та діпфейк. Нова реальність чи загроза національній безпеці?

Фейк та діпфейк. Нова реальність чи загроза національній безпеці?

В етері програми «Інформаційний фронт» викладач та член ГО «Центр комунікаційно-контентної безпеки» Ліна Вежель розповіла про особливості застосування фейків та їх поєднання з сучасними технологіями.

 

 

 

 

 

Костянтин Богатирьов: Останнім часом медіапростір перенасичений фейковою інформацією, але щоб її розпізнавати, треба, так би мовити, знати ворога в обличчя. То що ж таке фейк?

Ліна Вежель: Фейк розуміють люди по-різному. Наприклад, у США Дональд Трамп називає фейком загалом ЗМІ. У Великобританії  відмовились від поняття «фейк», тому що вважають це цинічною агресією на правду. У нас це слово дуже популярне. Дуже багато організовується різних заходів, де обговорюється це явище. Якщо коротко, фейк – це повністю або частково вигадана інформація, яка подається ЗМІ як достовірна і поширення якої спрямоване на досягнення певної мети автора фейку. Та я хочу більше сфокусувати увагу на технологічному аспекті фейків, який зараз стрімко розвивається. Нещодавно було викрито ресурс лівого спрямування PeaceData, який створило агентство інтернет-досліджень. Він використовував зображення, згенеровані системою штучного інтелекту, а статті різної тематики писали фрілансери, які навіть не знали замовника. 

Костянтин Богатирьов: Але ж рано чи пізно все одно стане зрозуміло, що подана інформація була недостовірна?

Ліна Вежель: Ми живемо в час динаміки наддинамік, і людям ніколи шукати правду. Застосування штучного інтелекту вигідне тим, хто робить ці фейки. Адже це дешево, до того ж можна розмістити технологічно де завгодно і ніхто не буде з’ясовувати достовірність інформації. 

Костянтин Богатирьов: А що таке діпфейк і в чому його особливість?

Ліна Вежель: Фейк – це просто підроблена текстова чи аудіовізуальна інформація, а до створення діпфейків залучаються системи штучного інтелекту. Наприклад, є такі собі генеративні змагальні мережі. Спочатку вони генерували зображення, потім відео, а зараз можна вже згенерувати і голос.  З одного боку, це загроза, з іншого – розширення можливостей, особливо в кінематографі. Наприклад, коли трагічно загинув головний герой фільму «Форсаж-7», щоб завершити зйомки, використовували цифрову копію його обличчя. 

Костянтин Богатирьов: Ви вже згадали діпфейк, чипфейк, а чи можна якось класифікувати фейки?

Ліна Вежель: Систем класифікації дуже багато. Фейки класифікують залежно від співвідношення достовірної та недостовірної інформації, залежно від вірогідності обставин і часу подій. Якщо візьмемо діпфейки, то зараз поширена така класифікація, як використання цифрових людей. Також є генеративно-змагальні нейромережі, крім того,  рітфейк і чипфейк.  

Костянтин Богатирьов: А чи застосовує такі технології Росія проти нас?

Ліна Вежель: Вони ж нас і занурили у фейкову реальність. Вони намагаються використовувати ігрову стилістику. І дуже прикро, що в нас нехтують саме віртуальними іграми. Наприклад, на платформі «Фортнайт» геймер проводить від 6 до 10 годин на тиждень. І навіть стратег Джо Байдена запропонувала використати цю платформу для рекламування, щоб залучити до виборчого процесу молодь. Крім того, Пентагон дуже успішно використовує платформу Твіч. У майданчика аудиторія 15 млн користувачів і там можна дивитись турніри з кіберспорту і прямі ефіри геймерів, блогерів та музикантів. Цим сервісом почала користуватись армія США, під час стрімів розповідають глядачам про службу в збройних силах. Якщо поєднати додану реальність і віртуальну з діпфейками, то ми отримаємо зовсім іншу змодельовану реальність. 

Костянтин Богатирьов: В Україні якось відслідковуються технології із застосуванням фейкової інформації?

Ліна Вежель: Це проблема не тільки нашої країни, а й всього світу. Єдине що роблять платформи, забороняють політичну рекламу: Твітер - взагалі, Гугл частково, ТікТок теж осторонь, Фейсбук маркує такі повідомлення. В статичному середовищі ми мали ЗМІ, діяльність яких чітко регулювалась на законодавчому рівні. А зараз ми ж не можемо виставляти претензії до робота, треба шукати людину, яка створила його. А для з’ясування потрібен час. І ми не можемо уявити, що завтра людство може придумати. Але не треба лякатися, ці технології можна використовувати і для добрих починань. 

Костянтин Богатирьов: А щоб ви порадили користувачам інтернету, як можна  відрізнити факти від фейкової інформації?

Ліна Вежель: На мою думку, цим технологіям неможливо протидіяти. І поширенням інформації про коронавірус – тому свідчення. Цією інформхвилею накрило весь світ, і в людей повністю зникало критичне мислення. Ми жили в статиці, а в динаміці тільки вчимося жити і звикаємо до різних вимірів реальності і до використання технологій.