Феномен шістдесятництва

Феномен шістдесятництва

Про феномен шістдесятництва, його вплив на подальший розвиток України та національно-патріотичне виховання молоді в ефірі передачі «Ранкова кава» розповіла керівниця Лабораторії з розвитку критичного мислення МАН України, організаторка Фестивалю шістдесятництва та дисидентського руху Юлія Кравченко.

 

 

 

 

Наталія Шмарко: Пані Юліє, розкажіть, чим займається Лабораторія з розвитку критичного мислення?

Юлія Кравченко: Національний центр «Мала академія наук України» це майданчик позашкільної освіти. Розгалужена система охоплює десятки тисяч дітей по всій Україні, а також працівників освіти. Мала академія забезпечує здобуття знань із наукових галузей, яких налічується 64. Завдяки нам багато дітей мають змогу доповнити шкільну освіту. Багато різних перемог вони здобувають на всеукраїнських та міжнародних конкурсах завдяки тому, що вони співпрацюють із Малою академією. В її структурі є низка лабораторій. Зокрема, я представниця Лабораторії з розвитку критичного мислення. Ми розробляємо програми, які сприяють розвитку критичного мислення молоді.

Наталія Шмарко: Яким чином ви залучаєте дітей на навчання?

Юлія Кравченко: Це широке коло заходів і взаємодій. Я організовую позашкільні заходи з відривом від навчання. Це було до карантину, зараз ми перейшли в онлайн. Але класично діти приїздять до нас на кілька днів. Заходи базуються на неформальних освітніх підходах. Зокрема, я ініціювала висвітлення сторінок української історії та культури, які були заборонені, недосліджені і лише фрагментарно введені у шкільну програму. А це надзвичайно важливий шар нашого минулого, яке ми повинні знати. Це про феномен дисидентства, про митців «Розстріляного відродження». До слова, сьогодні 120 років з дня народження Валер’яна Підмогильного. Не всі знають, хто він був такий, і це проблема нашої системи освіти, державницьких підходів до історії. Він один із найяскравіших представників «Розстріляного відродження». І це потрібно знати, бо інакше зменшується наша вартісність в контексті світової історії, світової культурної мапи. Є такий термін «геноцид еліт». На жаль, з українською нацією це трапилося та істотно вплинуло, в якій ми точці розвитку зараз. Треба робити висновки, належно вшанувати своє минуле і гідно розвивати сьогодення.

Наталія Шмарко: Мені на думку одразу спадає ім’я Василя Стуса, який не так давно, 6 січня, міг відсвяткувати своє 83-річчя. Але ж можна згадати ще чимало імен борців за самостійність України.

Юлія Кравченко: Так, широкий загал одразу назве імена Василя Стуса, Ліни Костенко та Василя Симоненка, але ж той пласт нашої історії формували десятки тисяч людей. І серед них чимало харизматичних, талановитих постатей. У січні є така цікава подія різдво трьох Василів, яке започаткував Іван Дзюба, адже тоді народилися ще Василь Симоненко, Василь Еллан-Блакитний і Василь Чумак. У свій час люди збирались, Різдво святкували, колядували, згадували трагічні події про арештованих колядою в 1972 році. З того почалися тернисті шляхи низки дисидентів, зокрема Василя Стуса, Ірини Стасів-Калинець та інших. Ці дати треба знати, щоб вшановувати наших гігантів, на плечах яких ми стоїмо сьогодні. Адже вони виткали канву сенсів, які лягли в різні сфери мистецтва і кардинально вплинули на радянську тоталітарну систему і сприяли незалежності України. Наведу цитату відомого дослідника Радомира Мокрика, де він говорить, що шістдесятництво, дисидентство це про критичне мислення. Це були люди високої духовної організації і вони просто не сприймали того, що нівелюється гідність людей, обмежується право на свободу висловлення. Їм боліло і питання української мови, бо вони хотіли мати у своєму сьогоденні той набір речей, на які заслуговує кожна людина. Вони сплатили високу ціну, жертвуючи здоров’ям, життям, безпекою близьких. Але в історичній перспективі вони перемогли, коли Україна стала незалежною. Зараз ми живемо у вільному суспільстві. Це подвиг віддати своє життя, щоб іншим жилося краще. Тож молодь має знати свою історію, належно шанувати і втілювати плани, які були у цих людей.

Наталія Шмарко: Говорячи про дисидентів, найперше згадують письменників, але ж серед них були люди й інших професій?

Юлія Кравченко: Так, відомий кінорежисер Сергій Параджанов, також Юрій Іллєнко, актор Іван Миколайчук, художниця Алла Горська, мисткиня Людмила Семикіна, яка залишила нам у спадок чудові вітражі та мозаїки. В цій же когорті Галина Севрук, Опанас Заливаха. Опанас був видатним художником із Франківщини. Мені повідомили, що будиночок, де була його майстерня, нині у занедбаному стані і виставлений на продаж. А це надзвичайно важливо в просторі міст залишати місця, де люди творили, робити музеї, бо саме так живе пам'ять.

Наталія Шмарко: Які місця порадите відвідати, щоб більше дізнатися про дисидентство?

Юлія Кравченко: В Києві є Музей шістдесятництва, де гарно впорядкована експозиція. Ініціатором цього був відомий дисидент Микола Плахотнюк. Тут можна чимало дізнатися. Є барельєфні дошки. Неподалік від станції метро Льва Толстого є будинок, де жила Алла Горська. Вона чудова художниця і неймовірно харизматична жінка, яка була народжена в російськомовній родині, але обрала українську ідентичність.

Наталія Шмарко: Як зацікавити сучасну молодь, яка не відривається від гаджетів, темою дисидентства?

Юлія Кравченко: Дисиденти вплинули на всі сфери життя. А тема, яка їх єднає, правозахист. Їм всім довелося бути самими собі адвокатами і правниками. І саме цим вони сьогодні дуже актуальні, бо тема захисту прав людини залишається не менш болючою. Ми знаємо, що багато українців зараз потерпають у російських в’язницях, бо вони відстоюють свої національні інтереси. На цьому ґрунті з дітьми можна зав’язати діалоги і по-різному розкрити феномен дисидентства. Чим більше я занурююсь в цю тему, тим більше розумію, як багато є для пізнання. І так само відбувається з дітьми. В межах Академії ми влаштовуємо зустрічі із самими дисидентами. У нас вже були Василь Овсієнко, Богдан Гурень, Маргарита Довгань, Микола Горбаль. Приходили члени родин, наприклад Дмитро Стус, Дзвінка Калинець-Мамчур, а також знайомі, як вчились в дисидентів, і науковці, які досліджують епістолярій. Наша спільнота міцніє і ми запрошуємо нових учасників доєднуватись до нас.

Наталія Шмарко: А як доєднатись до спільноти, де вас знайти?

Юлія Кравченко: Головна подія, яку ми організовуємо для молоді, це фестиваль шістдесятництва та дисидентського руху, який відбувається щоосені. Участь у ньому безкоштовна. На сайті Малої академії, на сторінках в соцмережах за місяць з’являється анкета для охочих долучитись. А впродовж року ми підтримуємо нашу сторінку в соцмережах, яка так і називається «Фестиваль шістдесятництва та дисидентського руху». Там інформуємо підписників про всі наші заходи.