Гліб Бабич: В пісні я спробував висловити реакцію народу на те, що його намагаються завоювати

Гліб Бабич: В пісні я спробував висловити реакцію народу на те, що його намагаються завоювати

Гліб Бабич – військовослужбовець ЗСУ, 10 ОГШБ. Пише вірші на військову тематику. Зокрема, написав текст до пісні, яку виконали «Козак сістем» - «Подай зброю».

Олен Кравченко: Як ви потрапили до Збройних сил України?

Гліб Бабич: В третю хвилю мобілізації я пішов добровольцем. В першу і другу хвилі потрапити не зміг – моя донька мала проблеми зі здоров’ям. Як тільки я вирішив ці проблеми, встиг на третю хвилю. Відтоді почався мій шлях  в ЗСУ. Я служив в різних хороших підрозділах, три ротації провоював в 169 ротно-танктичній групі, яка воювала в Секторі С – Дебальцеве, курган Гостра могила, околиці. Це одна з найменш розпіарених сторінок історії цієї війни. Але офіцери разом з мобілізованими воювали. Зараз служу в 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді.

Олен Кравченко: Ще до війни ви писали вірші. Що вас надихає?

Гліб Бабич: Я займаюся цим дуже давно, фактично з дитинства. Пісні пишу з 14 років. Довгий час в мене навіть була власна студія звукозапису. Навіть коли я займався іншими справами, бізнесом, не втрачав зв’язку зі своїм рідним – музика і вірші були зі мною поруч. Надихає те, що на даний момент ближче за все твоїй душі. Війна – це концентрат емоцій. І чотири роки в мене проблем з тим, про що писати, немає. Досвід з «Козак сістем» в мене вперше, а до цього в мене було достатньо багато пісень написаних на війні і мої пісні живуть в телефонах багатьох. За життя написав понад сотню пісень. Якщо говорити про військові: «Крест Дебальцевский», «За Ураганами», «Спецназ Всевышнего». Ці пісні на радіо не звучать з деяких причин. Ну, зрештою, я їх і не просував нікуди. Але, коли це все закінчиться, я обов’язково займуся голосом, опрацюю пісні в якості.

Олен Кравченко: Скільки у вас часу пішло на написання вірша до пісні «Подай зброю».

Гліб Бабич: Днями оперативним командуванням проведеться конкурс на ролики бригад. Вони у довільній формі. До мене звернулося керівництво з проханням допомогти. В мене давно було бажання написати щось для своєї бригади. Буквально за день-два я зібрав цю пісню, позичив гітару, записав демо на телефоні. Виникло питання, хто її співатиме. Часу не було н пошук і один з офіцерів бригади – однокласник Сашка Положинського з гурту «Тартак», він передав цей демо запис. Сашко сказав, що пісня має сильну енергетику, але це дещо не стиль «Тартака». Він запропонував «Козак сістем». Наступного дня вони спробували пісню на репетиції і сказали, що будуть її записувати.

Олен Кравченко: Що ви хотіли сказати цим віршем?

Гліб Бабич: Це гімн нашої бригади. Але загалом, я ж відчуваю якісь речі, тому я їх і виклав. У всіх військовослужбовців виникло це відчуття єднання. Напевно, щось прийшло з нашого коріння, як войовничої нації. В цій пісні я спробував це висловити – реакцію народу на те, що його хтось намагається завоювати.

Олен Кравченко: Які вже є відгуки про пісню?

Гліб Бабич: Відгуків наслухався багато. Самі «Козак сістем» сказали, що від цієї пісні пре енергетикою війни. Але, з іншого боку, в мене завершилася п’ята ротація, чим ще від моїх віршів має перти.