«Хлопцям на передовій зараз дуже потрібна підтримка», - письменник Борис Кутовий

«Хлопцям на передовій зараз дуже потрібна підтримка», - письменник Борис Кутовий

З театралізованою композицією, яку поставив режисер Київського національного театру оперети, україно-грузинська творча група нещодавно побувала на передовій. Композицію створено за мотивами книги письменника Бориса Кутового «Смерть поета». В межах цієї поїздки сам автор декламував свої вірші бійцям. Також потішив армійців акторською грою виконавець головної ролі в кінострічці «Кіборги» Роман Ясіновський. В ефірі Армія FM митці поділилися своїми враженнями від спілкування з військовослужбовцями.

 

Наталія Шмарко: Наскільки мені відомо, нещодавно ви побували на передньому краї оборони із концертом. Борис Кутовий презентував там свою книгу «Смерть поета». А за мотивами книги з театралізованою музичною композицією виступили учасники творчої групи під керівництвом режисера-постановника Максима Добролюбова. Розкажіть про цю подорож…

Максим Добролюбов: Ми вирішили привітати наших героїв зі святом Покрови, Захисника Вітчизни. Приєдналися до нашої компанії і друзі з Грузії – відомі актори і співаки, адже для них тема війни є не менш болісною. Нашою міжнародною командою ми відвідали саму гарячу точку. Ми були в тих умовах, в яких перебувають наші військові. Співали грузинською та українською мовою відомі вітчизняні хіти. Так ми висловили свою вдячність нашим героям. Наші друзі часточку любові, теплоти від спілкування з нашими солдатами повезли до себе в Тбілісі. За що їм велика дяка.

Наталія Шмарко: А вам величезна вдячність за те, що ведете інформаційну війну…

Максим Добролюбов: Ні, ми не ведемо війну. Як казав Андрій Тарковський, чим більше в світі зла, тим більше ми маємо робити гарних речей. А наскільки ми робимо гарні речі, покаже час.

Роман Ясіновський: Кожен повинен займатися своєю справою, тоді все стане на свої місця: актор грати для людей, співак – співати, підтримувати дух армійцям, а військовослужбовець – захищати, бо ця війна не нападу, а захисту. І навіть якщо ми підемо вперед – це буде захист, бо наше відібрали і цинічно брешуть. Якщо все буде розкладене на свої полички, тоді ми виграємо війну на всіх фронтах. Бо наш найважливіший програш не на фронті, там люди справжні, щирі. Для мене дуже важливо було поїхати на «передок», адже це надихнуло робити максимально чесно те, що я вмію. Бо хто, як не ми, будемо будувати свою країну, а починати треба з себе. Найважливіше - треба вести боротьбу на ідеологічному фронті. І тут уже важливо дотримуватися закону про мову, бо ми повинні розуміти, хто ми, самоідентифікуватися.

Наталія Шмарко: Романе, ви побували на передовій вперше?

Роман Ясіновський: Знімаючись у фільмі «Кіборги», дуже багато спілкувався з хлопцями, які були в Донецькому аеропорту, багато бачив відео та фото тих подій. Але на фронті був уперше, і це дуже вразило. Якраз у цей період я знімався у фільмі Ахтема Сеітаблаєва «Мирний-21», про луганську прикордонну заставу. Як на мене, цей фільм вийде досить сильним, бо він правдивий, а в сучасному кіно мало показують правди.

Наталія Шмарко: Борисе, нещодавно на передових позиціях у районі проведення ООС ви презентували поетичну збірку «Смерть поета». Чому найперше повезли книгу саме туди?

Борис Кутовий: Звичайно, із розвитком технологій ми могли б з командою однодумців таку зустріч і в студії організувати, але для нас було важливо побувати на «нулі». Лінія фронту – це дуже символічно для мене та друзів, бо нині ця лінія проходить у серці людей, вона ділить Україну на чорну та білу. І саме цей «нуль» чітко відділяє правду від неправди. В межах цієї концертної поїздки я презентував книгу. І це було свято щирості людських сердець. Мистецтво покликане нести в серця світло, тоді там буде і любов – до дітей, коханих, дому, рідної землі. Бо тільки в стані любові ми є людьми. А хлопцям на передовій насправді зараз дуже потрібна підтримка, адже вони стримують зло.

Наталія Шмарко: Що найбільше запам’яталось під час цієї подорожі?

Роман Ясіновський: Я там відчував справжність людей, і ми намагалися бути справжніми, бо саме це дає відчуття внутрішнього миру. Світ побудований так, що ми постійно кудись біжимо, а там ти розумієш цінність життя. Після виступу до мене підійшов морпіх і сказав: «Знаєте, після нашого спілкування, я взяв телефон і сказав дружині, що я її люблю». Світ зараз такий, що ти постійно нервуєшся, злишся – зупинись, подумай, бо завтра некролог може бути про тебе, а що ти зробив у цьому житті? Дуже важливо поставити собі це питання. Ми дуже мало говоримо «дякую», «вибач» і «люблю», давайте це робити частіше.

Максим Добролюбов: Поїхавши на передову з концертом, я думаю, що ми були «ловцями людських душ» в хорошому сенсі, бо такий щирий контакт без жорсткого формату торкається душі, допомагає відкрити якісь гештальти. Є багато спекуляцій на темі війни, тож ми маємо чути людей, говорити про це. А якщо проблему озвучувати, то вона починає вирішуватися.

Борис Кутовий: Письменник Нодар Думбадзе писав: «Мистецтво має пробуджувати світло в душі людини». Чому ми були на «нулі»? Бо там відкривається серце, душа людини. Книгу «Смерть поета» я почав писати на війні у 2015 році.

Роман Ясіновський: Я думаю, дуже багато творчих людей готові їхати на передову і дарувати своє мистецтво людям, які виборюють зі зброєю нашу незалежність. І в це насамперед потрібно вкладати гроші – в людей, в армію. Наші вороги мають розуміти, що нас не здолати не тільки зброєю, а й духовно. В 14-му році ми були армією в гумових капцях і залізних шоломах, але перемогли великого звіра. Дуже важливо не зупинятися, щоб держава давала все більше можливостей. Як на мене, армія, освіта і культура можуть врятувати Україну.