Хорошого і поганого в літературі нема - видавці та засновники літературного курсу для військових

Хорошого і поганого в літературі нема - видавці та засновники літературного курсу для військових

Юлія Оскольська кураторка проекту Українські воєнні щоденники та Олександр Сурков, книгопродюсер центру "Patriot Book" розповіли про старт тренінгів, на яких можна буде не тільки навчитися якісно писати військові щоденники, а й в результаті стати співавтором видання розповідей про війну.

Олександр: У основі нашого проекту лежить величезний потік літератури, яка надходить із зони бойових дій від офіцерів, бійців, які воювали, пережили цю війну. Багато хто хотів би втілити свої відчуття та враження у літературних творах. Це потрібно не тільки їм, їхнім близьким, а й всій Україні. Те, що сьогодні відбувається — це історія України, яку ми повинні зафіксувати у художній літературі. Це хвиля, яка повинна стати нашим трендом. Зараз ми готуємо серію “Військові щоденники” до якої увійдуть автори гостросюжетної літератури, яких ми будемо намагатися підготувати.

Юліє, що це за курси і як на них потрапити?

Юлія: Потрапити просто: потрібно знайти нас у Фейсбуці і написати нам. Курси стартують з понеділка у Києві і триватимуть 2 тижні. Ми працюватимемо по 2 години щодня. Перший курс присвячений оповіданням і він є базовим. Він дає основи, які допомагають людині перетворити історію, яка є у її свідомості в художній твір.

Яка мета цих курсів?

Юлія: Навчити писати.

Олександр: У мене, як у книгопродюсера, 2 мети. Перша — дати можливість писати тим, хто хоче це робити якісно та доступно. Ми хочемо дати їм навички, які згодом можуть стати ремеслом. Друга — набрати авторів для наших проектів. Тобто ті, хто зможе себе показати, ми поведемо далі.

Хто читає військові щоденники? Чи є вони популярними на українських військових полицях?

Олександр: Я моніторю ринок такої літератури з 2014 року. Загалом у нас пишуть у двох жанрах. У стилі “На західному фронті без змін” Ремарка. Тобто бійці осмислюють війну у категоріях, подібних до Ремарка: тяжка війна, люди, які не були до неї готовими. Стиль другого популярного жанру це “100 днів до приказу”, який розповідає про армійські порядки та службу. Є ще третій жанр, у творах яких ветерани просто виливають свій посттравматичний стрес. Такі книги потрібні, але писати їх потрібно професійно.

- Але це також є пллюсом: ветеран АТО переживає свій досвід.

Олександр: Це великий плюс. Такі книги потрібні, але писати їх мають професіонали. Щоб не тільки військові, не тільки їхні друзі і знайомі, а й будь-який читач, який взяв книгу до рук, не знаючи ні автора, ні реалій, міг зацікавитись. Всі, хто пройшов АТО, хто має стосунок до війни, читають такі книги незалежно від якості тексту. За статистикою, велика читацька аудиторія - це жінки. Близько 80% читачів мемуаристичної військової літератури є жінки. Це треба враховувати видавцям! 

- Юліє, який останній військовий щоденник прочитали Ви?

Юлія: Ми почали цей проект з ідеї курсів для письменників. І взяли віськову тему, бо вона є актуальною. на останньому Книжковому Арсеналі говорили про те, що треба творити свій власний міф, свого героя. Але хто його створить? З одного боку, у нас є письменники "високої полиці". В них є своя ідея, своє бачення. Але зараз у нас є велика кількість читачів, яким цікаво не лише те, що було у 80-90 роки, читачі цікавляться тим, що  є зараз. Ми всі змінилися. Треба нові погляди, нові ідеї для того, аби створити свій міф. Треба почати творити з тими, хто вже це робить. Спочатку дати можливість написати те, що вони бачили, а потім підштовхнути їх думати далі. 

Жанр військового щоденника не новий в українській літературі. Можливо, ви хочете створити щось нове. Чого не вистачає літературі сьогодні, Олександре?

Олександр: Жанру, гострого сюжету, яскравих персонажів. Ближче до сценарію.

Юлія: У нас багато неосвоєних жанрів через засилля російської літератури. Наших письменників не друкували або друкували вибірково. Зараз є шанс почати друкуватись, думати, писати в різних жанрах. 

- Яким має бути хороший щоденник?

Олександр: Хорошого і поганого в літературі нема. Є те, що подобається, і те, що не подобається. Це як знайти діамант і дати органку. Чому б не робити якісне фентезі на українській основі? ЩО заважає? Пост-апокаліпсис ,який такий популярний в Росії, у нас не піе, адже від'їжджаєш 700 км від Києва - і він вже там починається. 

Днями з друку виходить абсолютно чумовий детектив, де група спецназу діставала з Ростова колишнього президента. Я хочу, щоб такі книги писали. Це бойовик. Будь-яка ідея, донесена до людей, має високий шанс на реалізацію в житті. Тому пишіть все. Вигадуйте персонажів, образи, вас будуть читати.

- З чого складатиметься тренінг?

Юлія: Тренінг задумувався для того, щоб мати в результаті щось конкретне, наприклад, оповідання. Кожен працює над своїх оповіданням, загальна тема - війна. Кращі твори увійдуть до збірника. 

Будуть лекції. Елементи матеріалу будуть відпрацьовуватись в групі. Будеуть домашні завдання. 

Через два тижні ми зробимо підсумкове заняття. Проаналізуємо, кому що вдалось, над чим треба працювати. За місяць ми зустрічаємось і дивимось, що вийшло. 

Творча наснага - це ефемерна штука, інколи не можна змусити себе працювати. Ми не проти, аби приходили люди, які хочуть працювати з іншими темами. Це загальний курс для всіх.