"Я головний «каратєль», який захищає свою державу!", — полковник Владислав Клочков

Виїзний ефір 93-ю бригадою. Гість: комбриг — Владислав Клочков.

Дар'я Бура: Ваша бригада швидко розвивається. Ваш підрозділ активно підтримує розвиток інформаційної складової. З чим це пов’язано?

Владислав Клочков: Інформаційні процеси це основна складова сьогоднішньої війни. Ми боремося з агресією РФ. Аналізуючи ті процеси, які проходять у них в інформаційному полі ми можемо зробити висновок, що, по-перше, це підтримка держави в даному напрямку, і дуже великий ресурс направлений на проведення даних заходів. Ми держава, яка протистоїть ворогу, повинні надавати цьому велику увагу, тому що вплив на свідомість є одним із факторів, який може призвести до хаосу, нерозуміння та до втрати тих чи інших позицій, як на політичному, інформаційному, зовнішньо політичному, економічному, так і на тактичному, на жаль. Тому цьому питанню я приділяю дуже велику увагу. Нами створена прес-служба бригади, для якої визначено основні напрямки роботи. Це інформування особового складу, інформування всіх наших користувачів, та підписників на нашій сторінці в Фб, яких до речі вже більше 30 тисяч, я вважають це досягнення, бувають вже перегляди наши відео до 1,5 мільйону. Тобто визначені основні напрямки це інформування, правдиве та об’єктивне по тій ситуації, яка складається або на полі бою в зоні відповідальності бригади, або по тим процесам, які проходять в військовій частині. Друге, це питання популяризації служби. Ми маємо певні успіхи за рахунок виконання прес-службою задач, які на них поставлені щодо популяризації. На сьогоднішній день бригада не має проблем з комплектуванням особового складу. Люди знають, що таке 93 бригада, і люди мають бажання проходити тут службу. Третя задача - це різного характеру проекти. Ми вже випустили першу серію фільму «93: Бій за Україну». Це події, які починалися від початку збройної агресії, від мобілізування. На той час бригада налічувала до трьохсот чоловік. І весь бойових шлях, показаний в цьому фільмі, до подій в аеропорті. Друга серія - це буде аеропорт і події, що були під Мар’янкою, виконання завань бригади на Луганському напрямку. Ця частина вже готова, потрібно лише здійснити процес монтажу та накладення звуку. Архівний матеріал в нас уже зібраний. Основна задача в створенні фільму – показати людей, які виконували бойові завдання, а найголовніше - щоб ніхто за нас не переписав історію. Наступний проект, це проект фотовиставки, ми плануємо його показати у всіх вищих військових навчальних закладах, обласних центрах і у нас є порозуміння з іноземними кореспондентами. То ж ми сподіваємося на те, щоб факти війни, що висвітленні на фото побачили за кордоном. Ми повинні реагувати на ті заяви, що нас називають "каратєлямі", ми показуємо обличчя тих людей, які явно не є каратєлями. Ми повинні реагувати, коли противник подає інформацію, що при обстрілі постраждала цивільна особа, а виявляється, що вона снайпер 5 окремої мотострілецької бригади бойовиків. Противник маніпулює інформацією, і ми повинні на це реагувати, хоча б на такому рівні як бригада.

Дар'я Бура: Як ви ставитесь до того, що противник постійно згадує вас у своїх ЗМІ, як одну з найбільш бойових бригад і судячи з коментарів, вони вас бояться?

Владислав Клочков: 93-тя бригада в 2015 році виконувала завдання на Донецькому напрямку, де були зосередженні практично всі добровольчі батальйони. І за рішенням Верховного Головнокомандувача відбулася легалізація, коли значна частина добровольців - мотивованих людей - стали до лав нашої військової частини. І противник розуміє, що в 93-й бригаді не просто солдати, а люди мотивовані та патріотично налаштовані зі значним бойовим досвідом. Воїни, які не зупиняться ні перед чим, аби виконати бойову задачу. Це перша складова. Друга складова, що 93-тя бригада билася в найгарячіших точках війни на Донбасі. Це і події в Іловайську, де у серпні 2014 знаходилися наші батальйонно-тактична і ротна тактична групи. Наші підрозділи до останнього обороняли термінали Донецького аеропорту імені Прокофьєва. Ми брали участь у Мар'їнських подіях 2015 року, коли на себе основний удар взяла 28-ма бригада, але ми були поруч і не сиділи, склавши руки.Це і події на Бахмутському напрямку, конкретніше загострення біля села Жолобок. Тому бригада добре знає весь театр бойових дій, і в будь-який час готова до виконання поставлених завдань. Сьогодні ми теж на фронті, і, водночас активно проводимо заходи бойової підготовки.На протязі останніх трьох років називають нас "каратєлямі" полковника Клачкова. Я головний "каратєль", який захищає свою державу, і стосовно якого окупанти порушили більше 5-ти карних справ. "Каратєль", який починав службу в Луганську. Якщо дають такі оцінки і згадують щодня, значить ми отримуємо гідну оцінку на рівні 1го та 2го корпусів луганської та донецької самопроголошених республік. Окупанти бачать, як особовий склад бригади на різних ділянках фронту демонструє жагу до перемоги і б'ється до останнього. Я впевнений в кожному своєму військовослужбовцю, і я низько вклоняюсь кожному своєму бійцю. І думаю, що противник нас теж оцінив за роки війни. На жаль, ми не повернемо тих людей, яких вже немає серед нас...

Дар'я Бура: У вас минулого року почалися процеси з перенайменування у Холодний Яр? Чому саме така назва?

Владислав Клочков: Всі документи знаходяться в Адміністрації Президента на розгляді. Чому ми прийняли таке рішення? Почалися процеси декомунізація. Наша бригада називалася 93 окрема механізована гвардійська бригада. І ми почали шукати назву, яка була б слушна і надихала, мотивувала людей на перемогу. Була створена ініціативна група військовослужбовців бригади на чолі з Влад Сорд. Ми зконтактувалися з Віталій Гайдукевич, істориками Василь Павлов, Роман Коваль. І почали досліджувати тему Холодного Яру. Тему національно-визвольної боротьби нашої української нації. Ми, воїни Збройних Сил України, зараз робимо те ж саме, що робили холодноярці - відстоюємо свою незалежність, ідентичність і суверенітет нашої держави. Тому, вважаємо, що гідні примножувати славу Холодного Яру, зброєю захищаючи Україну. Процеси ребрендінга ми почали. За допомогою волонтерської групи Роман Донік (Roman Donik) та Alex Sopin нам пошили прапор, хоругву, що має зображення чорного ворона, крука з дубом Залізняка, якому тисячу сто років, і ножами, що є симбволом боротьби. Ведуться роботи щодо розробки атрибутики: перснів, ножів, меча, яким буде проводитися посвята молодих офіцерів. Я хочу подякувати Василюку «Тінь сонця», який відгукнувся і написав нам музику гімну бригади й виконав цю чудову пісню.

Дар'я Бура: Як ви зустріли початок війни?

Владислав Клочков: На початку агресії я був начальником штаба 92-ї бригади, яка підлягала скороченню. На той час ніхто про агресію з боку Росії ніхто не думав. Стан техніки був незадовільним. У зв’язку з тим, що паливо надавалося обмежено, заходи з бойової підготовки не проводилися. Бригади були не розгорнуті. Матеріальні засоби старого зразку. Плюс низька укомплектованість. І основний чинник - це неготовність до виконання завдань. Я особисто відчував на собі, як блокують колони. І було не зрозуміло, блокують колони ворог чи громадяни України. Був в мене військовослужбовець на бойовій машині, який побував у миротворчій місії в Іраку і мав певний досвід. Він застосував зброю проти тих, хто блокував. Це викликало негатив. Хоча солдат діяв вірно. Ми просто не розуміли в той час, що відбувається. Розуміння, що почалася війна, прийшло після того, коли привезли першого загиблого, це був представник "Альфи" з міста Полтава. Побита техніка осколками, поранені люди... І ми зрозуміли, що попереду буде складно.

Дар’я Бура: Чомусь цивільне населення в Донецькій та Луганській області інколи ставить питання: а де докази, що проти України воює Росія?

Владислав Клочков: Дивіться, ось виїжджає танк окупантів у напрямку Гранітного. Випускає у бік Гранітного 30 снарядів. А місцеві запевняють нас, що це не противник стріляє, а ми. Є такі населені пункти, де люди не хочуть зрозуміти, що відбувається. Це покоління навряд чи перелаштується. І це тому, що ми лише зараз почали працювати на інформаційному полі. Якщо людина щодня слухає Соловйова, її важко переконати. Покоління, яке виховувалося в радянські часи, розуміє лише одне – "по телевізору скажуть лише правду, в газеті теж напишуть лише правду". Хто і як подає інформацію, той і володітиме населенням. Молоде покоління розуміє, воно хоче жити в європейській державі. Це дуже кропітка робота, на яку треба час. Ось 250 тисяч чоловік і жінок стоїть у строю, ще 250 тисяч звільнилися по мобілізації. Вони розуміють ціну Незалежності. Ціну Державності. Ми тільки зараз почали виборювати незалежність, розуміти її цінність. І ми бачимо розвиток. Повільно йдуть процеси, але вони тривають в умовах нашого економічного стану й в умовах війни. Якби за роки незалежності України так все робилося, як зараз, то напевно ми були б не лише однією з найсильніших армій Європи, а й світу. Я маю на увазі не тільки матеріальну складову забезпечення, а можливість виконання завдань.Жодна армія в Європі зараз не виконує бойові завданні в режимі воєнного часу, які виконуємо ми.

Дар’я Бура: Чи багато людей, які служили, хочуть повернутися до вас у бригаду, чи приходять нові?

Владислав Клочков: Я хочу вам відверто сказати, що зараз, за останніми даними, 93-тя бригада укомплектована найкраще в ЗСУ. Це колектив, бойовий дух, набутий досвід нашої вже легендарної 93-ї бригади.

Дар’я Бура: Якими якостями повинні володіти ті, хто хоче служити в 93-тій бригаді?

Владислав Клочков: Найголовніше, це порядність. І важливо, щоб людина свідомо приходила до нас. У вас на ефірі вже були молоді офіцери, які починали командирами взводів, а сьогодні стали заступниками командирів батальйонів. Вони знають мої вимоги, я знаю їх морально-ділові якості. Ми цінуємо кожного солдата. Але якщо людина не порядна, то або колектив його відштовхує, або командиром частини приймається рішення щодо подальшого проходження служби в інших місцях та посадах. При цьому я запевняю - ми прийняти до своїх лав всіх, хто проходив у нас службу з 2014 року та прагне повернутися. А також тих, хто знає про бригаду і має бажання бути серед нас.

Дар’я Бура: А проводяться якісь дії по утриманню в частині солдат і офіцерів, які бажають звільнитися?

Владислав Клочков: Жодних дій неможливо провести. Щоб воювати ефективно, треба бажання. У кожної людини є плани на подальше життя. Якщо військовослужбовець прийняв рішення звільнитися, я з'ясовую причини і не заважаю, адже це рішення індивідуальне кожного військовослужбовця.

Дар’я Бура: Я знаю, що навіть у зоні ООС ви проводите навчання. Розкажіть про них?

Владислав Клочков: Ми знову прийшли на фронт після багатомісячної підготовки, двох бригадних навчань. Пройшли систему "Орбітал", тренування у Старичах із американськими інструкторами. зараз, у вільний від виконання завдань час, бійці індивідуально й у складі підрозділів постійно підвищують рівень підготовки та бойової майстерності. Захищати Україну - наша робота, наша честь і обов'язок.