"Я не зрадник: я не зраджував здоровий глузд" - Антон Мирзін

Антон Мирзін, російський карикатурист і політемігрант, автор популярних політичних плакатів в ефірі Армія ФМ розповів про причини переїзду, виставку у Верховній Раді, та поділився своїм баченням розвитком російського суспільства.

У лютому у Верховній Раді України пройшла ваша виставка політичних плакатів.

Так, на жаль, реакція російської влади не була такою, яку очікували. Лише різні ура-патріотичні сайти сходили піною. Проте, акція мала успіх, бо буквально через тиждень написали статтю про Лаврова, що він геніальний шахіст у російській політиці і про Матвієнко, що вона одна з найгарніших жінок у російській політичній еліті. Тобто, похитнулась їхня репутація, і виникла потреба підтримати морально фігурантів плакатів.

А хто був зображений на плакатах?

П’ятнадцять політичних діячів нинішньої Росії, включно з головним фігурантом, проте під прізвиськом Моль, старим кгбешним. Також були і Матвієнко, і Навальний, і Пєсков, Дугін і патріарх Кіріл навіть та інші. Ще розповім, що був в нас на макеті заготовлений представник Росії в ООН – Віталій Чуркін, але ми в останній момент подумали, що він не актуальний. І от він помер, через тиждень після відкриття виставки. Бачите. Так і вийшло - неактуальний. Я тепер жартую, що в тих, хто представлений на плакатах, більше шансів дожити до суду!

Чому саме плакати, Антон?

Тому що це комбінована дія – є текст і картинка – і обидва канали сприйняття людини зайняті, легше проштовхнути ідею. Це насправді має ефект, адже плакат універсальний – його можна розповсюджувати як он-лайн, так і роздруковувати, і поширювати, виставки влаштовувати. Цей спосіб оптимальний для донесення політичних ідей.

Як ви опинились в Києві, що сталось?

Я відслідковував ситуацію ще з подій Майдану. Природно, я був на боці України. Пізніше, мені пред’являли деякі російські одіозні особи, що я зрадник. Ні, я не зрадник, я не зраджував здоровий глузд, я не зраджував свободу. І у цьому конфлікті я обрав бік здорового глузду, який переможе, рано чи пізно, але переможе. Я обрав Україну, а не Росію, тому що це не та Росія, яку я хотів би бачити у найближчій історичній перспективі.

До мене звернувся арт-директор центру М-17 у Києві з пропозицією взяти участь у виставці. Мої плакати були досить відомі на той час, бо розповсюджувались у соціальних мережах. Я вирішив, чому б ні. Хоча і думав про те, що це може потягнути за собою певні наслідки. Про офіційні я не міг подумати, звісно. Але я вирішив взяти участь. Я все відвантажив по інтернету, для друку. І вони були виставлені в М17, вона проходила у листопаді-грудні 2014 року. Під кінець виставки був сюжет «викривальний» по «Росія 1», потім всі це підхопили. І я і мої родичі подумали про те, що скоріше за все буде показовий процес. І ми вирішили, що мені треба поїхати. Я не підготувався, в мене не було інших варіантів. В мене не було закордонного паспорту. Думав ще, що мене на кордоні схоплять, але ні. Нічого такого. Тому що система працює інертно, поки їм не даний прямий наказ схопити – нічого не буде.

Ви вже понад два роки живете в Києві, чи заспокоїлись російські журналісти, чи є досі на вас певні гоніння?

Гоніння полягають лише в якихось пасквілях, які періодично з’являються. Не заспокоїлись, бо це б’є по їхньому самолюбству, бо вони ж вважають, що володіють свідомістю. Насправді ні. Все базується на особистісному страху. В когось є воля цей страх перемогти. А в кого нема – вони залишаються у загальній масі. Кожен такий випадок знаковий, і вони жорстко реагують на подібні прецеденти, бо це підриває зсередини всю їхню систему придушення інакомислення.

Російська влада намагається себе сакралізувати. Вона намагається перекинути місток від нинішньої влади ледь не до бога. В Україні такого нема. Сатиричні памфлети - по всім політикам тут проходяться капітально. Політик повинен тримати удар.

Вам погрожували фізичною розправою?

Так. Перед тим, як виїхати з країни мені телефонували та смс приходили з погрозами, але я заблокував невідомі номери. Я до цього звик, я часто таке отримую. Але та собака, яка лає – вона не кусає.

У Росії є значний інтелектуальний потенціал, але він у меншості. Десь він впливає, але не в Росії. Тут все навпаки - правлять люди, які вміють використовувати масове несвідоме. Згадайте Сталіна. Він розумів, що таке страх, що таке несвідоме – і цього було досить для того, що сформувати непохитну владу. Зараз у нас масовий Сталін.

 

Повну версію ефіру з карикатуристом можете послухати тут: https://soundcloud.com/armyfm/frontova-kakva-030417-gst-anton-mirzn?in=armyfm/sets/ickqr1xtpi07