«Йдеш на військову службу, зроби так, щоб ти сам себе поважав», - Вадим Сухаревський

«Йдеш на військову службу, зроби так, щоб ти сам себе поважав», - Вадим Сухаревський

Командир батальйону 503 окремого батальйону морської піхоти Вадим Сухаревський розповів в ефірі Армія ФМ про те, чим пишається у своєму батальйоні, про школу юних морських піхотинців та про традиції у морпіхів.

 

 

 

 

 

Яна Холодна: Вашим девізом є фраза: «Бачиш – стріляй», чому?

Вадим Сухаревський: Приписують до мого імені один день в історії цієї війни, далекої весни 2014 року, де я матом трошки висловився щодо початку відкриття вогню. І активна частина військовослужбовців батальйону вирішили прописати це без матів і, власне, вилилося в такий слоган, завдяки якому нас тепер впізнають.

Яна Холодна: Ще одним символом вашого батальйону є борсук, чому?

Вадим Сухаревський: За ці два роки ми наростили багато історій про свої м’язи, починаючи з того, що ми глибоко закопуємося і підповзаємо до позицій ворогів. Є історії про борсука-медоїда, який один може кусати чотирьох левів. Також – це моє ім’я та позивний. Це була ідея тих людей, які нам допомагають символізувати підрозділ.

Яна Холодна: 2 роки тому було створено ваш батальйон. Він вгризся в Маріуполь, це місто стало вам рідним. Як за цей час змінилося твоє ставлення до цього міста?

Вадим Сухаревський: Маріуполь – це домівка. У військових є слоган, який мені подобається: «Де рюкзак, там і дім». Це те місто, за яке проливалась наша кров, яке ми захищаємо і в якому живемо. Ми вже тут асимілювалися, одружилися, у нас тут народилися діти, в тому числі і в мене.

Яна Холодна: Чи зріс відсоток людей з Маріуполя і з Донбасу, які б хотіли служити в твоєму батальйоні?

Вадим Сухаревський: Порівняно з минулими роками – так. По попереднім підрахункам, 30% - це місцеві.

Яна Холодна: Яка мотивація в цих людей?

Вадим Сухаревський: Різна. Хтось злий на нашого ворога, хтось бажає захищати Батьківщину, хтось хоче служити в ЗСУ, хтось шукає військової романтики в морській піхоті. Кожен шукає своє. Але як я завжди кажу: «Йдеш на військову службу, зроби так, щоб ти сам себе поважав».

Яна Холодна: Нам стало відомо, що ти тестуєш потенційних бійців свого підрозділу і запитуєш в них хто написав «Муму»…

Вадим Сухаревський: Взагалі-то, це була секретна інформація, тепер доведеться змінювати запитання. Але це такий тест, по якому я бачу наскільки ерудована людина. Щоправда, я також дивлюся на поведінку людини і вона може не знати правильних відповідей на 5 запитань спеціального тесту, але якщо я бачу, що ця людина обирає свій шлях в армії, то схиляюся до видачі відношення.

Яна Холодна: Але, окрім цього, є ще інші запитання

Вадим Сухаревський: Одним із завдань, які не входять до тесту, є прохання розповісти людині про себе. Це такий психологічний прийом описаний в багатьох книгах. І тут я намагаюся побачити, чи людина сумнівається в собі, які проблеми і досягнення в житті. І від цього я відштовхуюся. Основне питання: «Що покликало вас в 2019 (2020 питатиму) в армію?» Якщо вони служили до цього, питатиму, чому вони захищали своє місто. Це складне питання, але таким чином я тисну на людину і намагаюся витиснути максимально правди.

Яна Холодна: За крайній рік життя ви працювали над вдосконаленням своїх бойових навичок. Як ти оцінюєш цей рік?

Вадим Сухаревський: Таки роки в житті підрозділів напевно найважчі. На війні все зрозуміло, а тут треба не зганьбити Батьківщину, показати себе і ще чогось навчитися. Цим випробуванням для нас стали міжнародні навчання. по-перше, море організаційних заходів, виконання завдань, спілкування з іноземними представниками. Ми ходили морським походом, висаджувалися в Грузії, перелети в Румунію, планування конференцій. Досвід колосальний.

Яна Холодна: За яким принципом ти відбирав людей?

Вадим Сухаревський: Наприклад, на Си-Бриз 100% складу було залучено, включаючи кухарів. Ряд заходів було пов’язано з логістикою.  Різні групи працювади з американськими колегами. Ми знали плани на рік і в нас було поділено, наприклад, на перші навчання їде 1 підрозділ, на другі – 2. Робили зведений підрозділ і намагалися, щоб всі побачили і навчилися.

Яна Холодна: Який фідбек був від хлопців?

Вадим Сухаревський: Треба було їх бачити, розправили крила, горді, берети набікрень. Мені дуже сподобалися мої сержанти.

Яна Холодна: Ви ще й стали кращою ротою за цей рік.

Вадим Сухаревський: Ми не очікували, але старалися і сподівалися. Серйозні, класні змагання, які показали позитиви в плані правильної роботи, так і негативи в плані недоробок. Я щасливий.

Яна Холодна: Які традиції у вас вже є?

Вадим Сухаревський: З першого дня на посаді я про це задумуюсь. Попередній командир батальйону запросив мене в театр в Маріуполі, сказав. Що він завжди намагається показувати офіцерам культуру. У нас зараз є традиції бойової підготовки, загальні морської піхоти – здобуття права на носіння берету, ми намагаємося здійснити великий марш-кидок. Святкування Дня частини, - особовий склад повинен розуміти, що окрім державних свят, у них є свято, яке вони зробили своїми руками і зусиллями. Передноворічний офіцерський бал. Позитивний момент – дівчата за півроку готують сукні.

Яна Холодна: Розкажи про школу юних морських піхотинців.

Вадим Сухаревський: Ідея з’явилася в 2016 році, зі знайомства з Клубом юних моряків міста Черкас. На моє питання, чим допомогти дітям, бо я переконаний, що ця війна точиться за серця і розуми поколінь, народилась ідея створити таку школу. Діти приїхали на полігон, ми з ними попрацювали, вони пройшли мінімальну смугу перешкод, потримали зброю. Судячи  з того, що говорять викладачі – приросту такого, як цього року, не було давно. Ми дійшли до двоетапного набору. Цього року ми працювали з Івано-Франківською, Чернігівською і Черкаською областями. Ми провели перший етап відбору і ті діти, які спроможні,  на фінальний етап збиралися в Україні.