Капеланство та гуманітарна допомога Латвійської республіки

Капеланство та гуманітарна допомога Латвійської республіки

Спецефір на Армія FM. Говоримо про гуманітарну допомогу та розвиток військового капеланства. У студії присутні військовий аташе Ерікс Нагліс і військовий капелан Елмарс Плявінш Латвійської республіки.

 

 

 

Олена Кравченко: Яка була перша гуманітарна допомога від Латвії.

Елмарс Плявінш: Коли цей конфлікт почався, я як капелан, в армії 22 роки, я своїм друзям написав, що слід допомогти. Вони відповіли, що так, можуть. Тоді ми спробували з Латвії на пряму везти. З 15 року ми 15 вантажів доправили. В різні міста України. Навіть в Київ і Одесу. Це було і медичне обладнання, і різні ліжка. Я велику підтримку отримав від МЗС Латвії. Адже це стали дипломатичні вантажі. І звісно була підтримка МО та Національної гвардії Латвії. Десь 80% гуманітарної допомоги, що ми привозимо, вона зі Швеції. Це різні речі, як зимові, так і літні. Через такі гуманітарні вантажі ми говоримо: Спасибі!

Олена Кравченко: Скільки часу займає доставити вантаж?

Елмарс Плявінш: Десь від 2-3 місяців до півроку. Останні вантажі якраз направлялися в Донецьку та Луганську області. І гуманітарну допомогу якраз отримували жителі окупованих територій.

Олена Кравченко: Як люди на це реагують?

Елмарс Плявінш: По різному реагують. Інколи люди плачуть. Діти дуже добре реагують. Я радий, що такі дрібниці, що ми завозимо, люди позитивно сприймають.

Олена Кравченко: Що цього разу ви привезли?

Ерікс Нагліс: Ця гуманітарна допомога один із найбільших проектів нашого двостороннього співробітництва між ЗС Латвії та ЗС України, а також НГУ. Військовим аташе я працюю 2 роки. Вперше, коли я зіткнувся з цим проектом, Елмарс сказав, що везе вантаж на Схід України. Я йому відповів, що теж мушу поїхати. Для мене це було вперше. Після спілкування там з людьми — вони мене надихнули. Вони доволі позитивні. Я сам потім перебував під позитивним впливом. Це ж не лише матеріальна підтримка, це і морально-психологічна підтримка. Я дуже радий, що є такий проект. Більша ж частина вантажів прямує зі Швеції. І це вже такий спільний Шведсько-латвійський проект.

Елмарс Плявінш: Цього разу в одній автівці буде одяг. Як зимовий, так і літній. Друга автівка — більше побутові предмети, і трохи продуктів. Наступні проекти готую для лікарень. Там теж багато різного потрібно. Це вже десь у жовтні буде.

Олена Кравченко: Розкажіть про свій досвід капеланства?

Елмарс Плявінш: Я почав службу в батальйоні, де служив Ерікс Нагліс. Це був 1997 рік. Потім був досвід Боснії, Косово. Далі Ірак, Афганістан. 22 роки я в армії. І понад 10 років — Головний капелан латвійської армії. Зі мною 15 капеланів різних конфесій служить. Якщо солдат довіряє капелану, той може працювати. Якщо ні, то довіру слід цю довіру заслужити. Треба бути там, де солдат. Головне завдання капеланів — показати духовно, що Бог є. Що він не залишив у скрутну годину. Коли капелан працює із солдатами, моральні принципи стійкі.

Ерікс Нагліс: У нас багато різних конфесій є. Елмарс — баптист, я — католик. Для мене важливо, що він вчить капеланів не прив'язувати їх до своєї якоїсь віри. Потрібно показати правильний шлях. Ми всі люди, ми всі смертні. Потрібна просто людина, з якою можливо поговорити. Це не пропаганда релігії.

Олена Кравченко: Яку оцінку ви даєте українському капеланству?

Елмарс Плявінш: Ми були на зборах капеланів у Слов'янську. Була невелика лекція про роботу капеланів. Загалом були проблеми у перші роки. Після року ротацій проблеми поступово зникали. Я даю певні настанови, поради. Добре, що вони вчаться на своїх помилках. І я ще скажу, що ми й від вас теж багато чого отримали. І теж вчимося. Адже у вас триває справжня війна. Хоча вам треба буде ще багато чого зробити. Та ви молодці!