Капітан другого рангу В. Мамєдов: Служити на фрегаті «Гетьман Сагайдачний» найскладніше і водночас, найцікавіше
Армія FM побувала в гостях на фрегаті «Гетьман Сагайдачний» - про тих, чи покликання море, хто не зрадив Україну, та хто береже наші моря, розповів заступник командира корабля з морально-психологічного забезпечення, капітан другого рангу Володимир Мамєдов.
Сергій Жуковський: Скільки ви працюєте у ВМС?
Володимир Мамєдов: Взагалі військово-морським силам я віддав 15 років свого життя, в тому числі, фрегату «Гетьман Сагайдачний» – вже 9 років.
Сергій Жуковський: Ви одразу навчалися на морську спеціальність?
Володимир Мамєдов: Взагалі, я закінчив інститут телекомунікацій та інформатизації у Києві, але після випуску, лейтенантом потрапив в ВМС. Спочатку проходив службу в Очакові, заступником начальника вузлів зв’язку, з 2004 року потрапив на великий розвідувальний корабель «Славутич». Після, проходив службу на кораблі управління «Донбас» і після 2009 року – на фрегаті «Гетьман Сагайдачний».
Сергій Жуковський: Наскільки робота в ВМС була для вас очікуваною?
Володимир Мамєдов: Так як за спеціальністю я зв’язківець, мав потрапити в Севастополь, там були пропозиції. Але я обрав ВМС в Севастополі, бо приїжджав до друга у відпустку і просто закохався у це місто. Але по розподілу потрапив в Очікав. І ні краплі не шкодую. Тут я знайшов справжніх друзів.
Сергій Жуковський: З 2004 року ви бували на різних кораблях, який період для вас був найважчим, або навпаки, найлегшим?
Володимир Мамєдов: Порівняти не можна, бо в кожного корабля своя специфіка. Але найважче і водночас, найцікавіше – на фрегаті «Гетьман Сагайдачний». У «Славутича» і «Донбаса» інші задачі, а на «Гетьман Сагайдачний» відбуваються заходи бойової підготовки, все напружено і більше можна побачити світу.
Сергій Жуковський: Наскільки вносить корективи в життя робота на кораблі?
Володимир Мамєдов: Я навчався по сухопутній спеціальності, а коли вперше потрапив на корабель, тим більше військовий, я важко входив в це життя, але швидко звик. В нас навіть є свій керівний документ – положення про корабельну службу. Людина така істота, що звикає до всього. Мені просто, напевно, довелося трохи важче, ніж тим офіцерам, які навчаються у ВМ навчальних закладах. Але зараз я себе не уявляю в сухопутній частині.
Сергій Жуковський: Яким був ваш перший похід у море?
Володимир Мамєдов: Перший похід у море був в 2004 році на великому розвідувальному кораблі «Славутич». Ми тоді приймали участь в навчанні країн Чорноморського регіону «Блек Сі Фор», відвідували порти Туреччини, Румунії, Болгарії. Це було важко і незрозуміло. Але великий плюс був саме на кораблях, що військовослужбовці, окрім заходів бойової підготовки, мають можливість відвідати країни.
Сергій Жуковський: Яка країна найбільше запам’яталась?
Володимир Мамєдов: Найбільше Туреччина, місто Стамбул просто унікальне.
Сергій Жуковський: Кажуть, що в ВМС найбільше збереглися традиції, на відміну від інших підрозділів. Які у вас традиції?
Володимир Мамєдов: Абсолютно кожна людина, яка приходить до ВМС потрапляє на корабель, проходить традицію оморячення. Це робиться після здачі заліку. Це зовсім не страшно, а хороша традиція. І після проходження цієї традиції матроси стають справжніми моряками. Коли військовий піднімається на корабель, він віддає військове вітання прапору – це вимога керівних документів. Так само, коли і спускається з корабля, віддає військове вітання. У ВМС була традиція щоденного підняття прапору, а зараз це - щоденний ритуал, десь років 7-8. О 8 ранку щодня підйом прапору. І з заходом сонця прапор спускається.
Сергій Жуковський: Як здійснюється підбір особового складу на «Гетьман Сагайдачний»?
Володимир Мамєдов: Є наказ міністра оборони, де зазначено, що військовослужбовці вище 185 см не можуть проходити службу у надводних кораблях та підводних човнах. Так ми і відбираємо. У нас на кораблі є і строкова служба і служба за контрактом. Обов’язково проходять професійно-психологічний відбір, здають фізичну підготовку. Але кінцеве рішення відбувається в індивідуальній бесіді з військовослужбовцем. По-різному реагують, є такі, які лякаються, є такі, в яких очі загораються…
Сергій Жуковський: Як проходить день на кораблі під час походу?
Володимир Мамєдов: Це залежить від того, з якою метою корабель виходить в похід – чи це свої тренування, навчання, чи заходи бойової підготовки, чи міжнародні навчання. Все кожного разу різниться. Але зазвичай – це підйом, зміна вахти, навчання, тренування. Якщо це міжнародні навчання, то з країнами НАТО йде спільний план. Кожні 4 години відбувається зміна вахти. Але, наприклад, коли ми знаходилися на патрулюванні узбережжя Сомалі, в морі знаходилися значно більше, то ми трохи додавали заходів, щоб люди могли відпочивати.
Сергій Жуковський: Коли в Криму з’явилися «зелені чоловічки», росіяни, як люди на кораблі сприймали цю інформацію?
Володимир Мамєдов: Люди пішли на військово-морську операцію з протидії піратству ще восени 2013 року, пункт базування у нас був у Севастополі. Коли виходили, все ще було тихо і спокійно. А під час перебування в Індійському океані, ми застали всі події, які почали відбуватися в країні. Дуже важко екіпажем сприймалося, не було толком інформації. Як ви пам’ятаєте, суспільство не до кінця розуміло, що відбувається, а ми, знаходячись за тисячі кілометрів, тим більше цього не розуміли. Самі читали різні сайти і джерела інформації. Командування нам присилало інформування. Екіпажу, було дуже прикро, повертаючись із завдання, дізнаватися інформацію, що фрегат «Гетьман Сагайдачний» підняв Андріївський прапор ЧФ, і ніби-то йде під цим прапором. На Кріті ми спеціально сфотографували прапор України, що ми залишилися вірні. Коли проходили протоку Босфор, спеціально причепили прапор максимальних розмірів, який в нас був, не по статуту, щоб було видно, що ми вірні Україні. Українська діаспора в Стамбулі вийшли нас зустрічати з прапорами України, ВМС, ЗСУ, кримських татарів.
Сергій Жуковський: А потім ви зайшли до Одеси?
Володимир Мамєдов: Ми зайшли на рейд Одеси, добу простояли в тумані, а потім 6 березня зайшли в пункт базування.
Сергій Жуковський: Як за останні роки змінилась служба?
Володимир Мамєдов: В багатьох військових вже тут з’явилися сім’ї. Щодо військового питання – тут значно зручніші умови стоянки, бухта значно закритіша. Корабель так розрахований, щоб на 30 діб автономно виходити в океан, тому всі умови розраховані і передбачені.
Також з нами поспілкувався командир ракетно-артилерійської бойової частини капітан-лейтенант Володимир Касюк
Сергій Жуковський: У вас така посада, мається на увазі, що ви відповідаєте за все озброєння на кораблі?
Володимир Касюк: За все.
Сергій Жуковський: Розкажіть про спроможності корабля.
Володимир Касюк: Корабель може виконувати задачі протиповітряної оборони, протикатерної оборони. Постійно на наших виходах, отримуємо від командира корабля бойове завдання, з цього і починається підготовка, заняття з контролерами, з групами спостереження та запису, бойових обслуг. Це проводиться в пункті базування. Після того, як корабель виходить в море, маємо попередню підготовку до ракетних стрільб. Безпосередньо в морі вже проводиться тренування. Командир корабля перевіряє готовність.
Сергій Жуковський: Як часто відбувається така практика?
Володимир Касюк: Практично кожного виходу.
Сергій Жуковський: Розкажіть про засоби, якими володіє корабель.
Володимир Касюк: Це універсальна артилерійська установка УКА-100, призначена для стрільби по повітряним, береговим та морським цілям. Дальність стрільби в неї 22 км, у висоту – 17 км. Є зенітно-ракетний комплекс Оса-МА-2 – комплекс протиповітряної оборони малої дальності. Також, дві 30 мм шестиствольні артилерійські установки АК 630 М, які вирішують задачі на малих дистанціях при самокеруванні.
