Керівниця проекту “Реформа харчового забезпечення ЗСУ” розповіла про оновлений раціон армійців та сухпайки нового зразка

Керівниця проекту “Реформа харчового забезпечення ЗСУ” розповіла про оновлений раціон армійців та сухпайки нового зразка

Діана Петреня керівниця проекту “Реформа харчового забезпечення ЗСУ” розповіла про оновлений раціон армійців та сухпайки нового зразка

З 2017 року у ЗСУ була запроваджена нова система харчування військовослужбовців. Я правильно кажу?

Діана Петреня: Офіційно у 2017 році у нас почався плановий перехід на нову систему харчування. Цього року запланований перехід 22 частин, наступного року більша кількість. Відповідно до 2020 року ми переводимо всю армію на нову систему харчування.

Розкажіть детальніше про передумови цього нововведення. Які перешкоди були?

Діана Петреня: Коли розпочався конфлікт на сході країни, я стала волонтером, як і тисячі людей. У 2014 році я допомагала 79 бригаді. У кінці того ж року було прийняте рішення, що для більш системної роботи деяких осіб будуть викликати з регіонів для створення Волонтерського десанту у Міністерстві оборони України. Одним з таких волонтерів була і я. На той момент уже було розуміння, що якщо міністерство не зробить певних системних змін, то до кінця війни волонтери будуть возити на схід пробукти харчування.

Я не можу сказати, що волонтери закривали всі позиції на той момент, але це була більшість. Сьогодні, маючи реальні цифри, я розумію, що наша їжа була краплею в морі, але без неї все склалося б по-іншому.

Тоді я для себе прийняла рішення про переїзд з Миколаєва для того, щоб спробувати щось змінити.

На початку 2015 року був створений Волонтерський десант і так склалося, що мені довелося займатися харчуванням.

З чого починали?

Діана Петреня: Перші півроку ми просто вивчали ту систему, яка діє сьогодні. Тобто за допомогою фірм-аутсорсерів. Наступні півроку ми намагалися, не знищуючи старої, побудувати нову систему. Оскільки це було неможливо, то було прийняте рішення, що потрібно впроваджувати нову систему. Восени 2015 року почався експеримент у двох частинах, на основі досвіду офіцерів, які брали участь у миротворчих місіях.

Зміни почали з паперів. Я, як людина в дії, звикла, що будь-яку задачу потрібно вирішити за максимально короткий проміжок часу, то тут виявилося по-іншому. Тут для вирішення питання потрібні кілотонни паперів. Ми свою роботу почали з того, що погоджували це питання по всіх міністерствах. Зараз на моєму рахунку десь 6 розпоряджень Кабміну і одна постанова. На мою думку, це затримувало процес.

Якщо б не потілична воля Степана Полторака та Петра Порошенка, у нас би нічого не вийшло. У нас була потужна підтримка нагорі, в той час, як на “низах” майже всюди був саботаж.

Яким було харчування військовослужбовців до 2017 року?

Діана Петреня: Насправді таким, як і зараз, бо на сьогодні у нас йдуть тільки запуски. Тобто на нову систему перейшли тільки 2 частини і один полігон, днями запускається Львівська академія. Зараз вся армія харчується за аутсорсинговою системою. Що це значить? Міністерство оборони України закуповують послугу з харчуванням. МОУ проторговує вартість харчування на одного солдата. За неї постачальник має закуповувати продукти, привозити їх до частини, зберігати їх на наших фондах, видавати продукти до їдальні, їхні кухарі готують, видають страви і збирають брудний посуд. З одного боку ця система абсолютно працююча. Але в умовах нашої країни на цьому етапі це неможливо.

Ми намагаємося контролювати систему харчування в ручному режимі, але не таємниця, що у деяких частинах з харчуванням все погано.

Які мінуси цієї системи? Чому ми маємо перейти на якісно іншу систему?

Діана Петреня: По-перше, у нас в країні немає постачальників, які б могли забезпечити повний цикл. Ми перші півроку своєї роботи намагалися знайти  компанію, яка б зруйнувала монополію “чотирьох фірм”. Про що мова? У нас було 4 фірми, на сьогоні їх вже 3, які повністю монополізували ринок. Вони не пускали інших постачальників на ринок. Навіть із введенням системи ProZorro, є кілька законних шляхів, як гальмувати торги та видаляти конкурентів. Я не кажу, що ці фірми погані чи хороші, але це майже 4 млрд гривень і цей “пиріг” ніхто не хоче ділити. Оскільки вони монополізували ринок, то можуть нам “викручувати руки”. Ми намагалися вносити зміни у договори, які вони підписують, наприклад збільшення штрафів, за неякісний контроль харчового сектору. Вони просто відмовляються їх підписувати.

Як обирають постачальників? Чи їх не обирають, а вони просто є?

Діана Петреня: Виставляють лоти на торги у системі ProZorro. Найсмішнішим є те, що навіть за ідеальної тендерної документації, при тому, що ми максимально демократизували систему, щоб інші фірми могли зайти на цей ринок, все рівно є кілька законних шляхів не впускати нікого на цей ринок.

На цьому етапі порушувати правила навіть немає сенсу.

Діано, до цього ви казали, що на українському ринку ви ще не знайшли постачальника повного циклу, який би міг частково або повністю забезпечувати систему харчування ЗСУ. Можливо, його потрібно просто створити?

Діана Петреня: Не зовсім логічно. Навіщо робити на базі міністерства аутсорсингову компанію, якщо ми можемо найняти своїх кухарів. Сенс нової системи харчового забезпечення у іншому підході до замовлення продуктів, ведення електронного каталогу та введення своїх кухарів. Події на сході показали, що як тільки починається війна, то жодна аутсорсингова компанія не піде на передову. Це цивільні люди, які хочуть отримувати свої соціальні гарантії. Це нормально. Плюс до цього, ми впевнені, що наші кухарі не підсиплять чогось в їжу.

Які якісно нові зміни передбачає Концепція і план реформування системи харчування у військах до 2020 року?

Діана Петреня: По-перше, введення електронного каталогу. Є норми, в яких кожна таблиця представляє конкретний вид харчування. Там чітко прописані норми харчування. У каталогу є до 35 найменувань продуктів, з яких не так багато можна приготувати. Дуже складно вирішувати відповідальним за харчування, наприклад, куди використати 15 грам масла: додати у кашу чи намастити на хліб. І 20 грам масла не можна видати. Наприклад, болгарського перцю у нормах нема, салата листового також. Ці норми були актуальні тоді, коли розроблялися у 70-х роках. Потім їх регулярно перезатверджували, вносили деякі зміни. Насправді тил ЗСУ намагався поліпшити систему харчування. Але для того, щоб внести зміну в одну постанову, потрібно пройти через 16 міністерств. Зміни норми води у польових умовах у мене забрало півроку. Тобто добова норма питної води для солдата була півтора літра, ми збільшили її у два рази. Це не тому, що хтось не хотів цього робити, а тому що папери губилися і вони мали бути одночасно у 16 міністерствах і одночасно підписуватися.

Які зміни вдалося вже запровадити?

Діана Петреня: Нашою командою був розроблений електронний каталог. На сьогодні це 352 позиції продуктів, які можна обирати. Там вже немає проблеми з маслом. 28 грудня 2016 року Кабмін прийняв постанову, за якою зміни до каталогу ми можемо вносити самі, якщо буде підпис Міністра оборони України. Це вже не 16 міністерств. У електронному каталозі немає великих нагромаджень, а продуктів можна замовляти стільки, скільки дозволяє сума.

Розширення асортименту пробуктів — це тільки верхівка льодовика. Кістяком процесу оновлення харчування є електронний каталог. Що це таке? Це програма, яку розробила наша команда. Вона встановлюється на ком’ютер начпрода і полегшує його життя. Програма автоматично розраховує калорії, а створене начпродом меню автоматично розкладається на продукти, які формуються у замовлення і автоматично надсилаються постачальнику.

Скільки на сьогодні коштує день харчування військовослужбовця ЗСУ і скільки він буде коштувати до 2020 року?

Діана Петреня: Все завжди визначається на ProZorro.

Тобто в нас у різних частинах різна вартість. Наприклад, у військовій частині Одеської берегової бази вартість пробуктів за каталогом 78 гривень, то у Львові це вже 74 гривні. Все залежить від регіону, постачальників. Тому сказати точну ціну добового харчування армійця практично неможливо.

Чи враховуються на сьогодні потреби армійців у вегетеріанській, кошерній чи халяльній їжі?

Діана Петреня: Чесно? Поки що ні. У нас є обов’язкове вживання м’яса, гарніру та супу.

Тобто є обов’язкові елементи, а решту можна добирати?

Діана Петреня: Так. Тобто салат можна обрати будь-який. Або ж різні смаколики, наприклад, сир чи фрукти можна обрати скільки завгодно. Десь така система працює, десь вона працює зі збоями, але працює. Відповідно солдат може прийти і взяти просто гарнір без м’яса. Але я не уявляю, як не їсти м’яса при такому навантаженні. З іншого боку, нам би зараз хоча б ці 22 частини запустити та побудувати оновлену систему, щоб процес пішов, а вже потім вводити вегетеріанську, халяльну, кошерну їжу. Все буде залежати від начпрода.

Є принципова відмінність від старої системи та нової: у нас нарешті з’являється відповідальний за харчування. Зараз ми не можемо влазити у процес аутсорсингу, ми не маємо точок контролю. Начпроди по-різному сприймають нововведення. Хтось задоволений тим, що нарешті зможе щось зробити, і я дуже поважаю таких людей, бо вони за 25 років розвалу нашої армії не втратили віру в те, що зможуть щось зробити. А є ті, які бояться відповідальності. Таких людей потрібно просто заміняти.

Хотілося би детальніше зупинитися на темі харчових наборів нового зразка — сухпайків, які не так давно почали видавати. Чим новий сухпайок відрізняється від старого?

Діана Петреня: Всім. Його можна їсти. На сьогодні закуплено тільки 112 тисяч сухого пайка нового зразку. Практично всі вони вже видані у зону АТО. Це принципово інший підхід до сухпайків. Майже всі військові куштували сухпайки НАТО, то новий сухий пайок зроблений за цим принципом. Основна різниця — відсутність залізних банок. Увесь сухий пайок у реторд-пакетах. Це, як майонезні пакети, але не зовсім. Це набагато крутіші майонезні пакети, які складаються з чотирьохшарової плівки. Друга особливість — наявність першої страви. Новий сухпайок складається з 7 раціонів, в кожному з яких є різні страви, які не повторюються. Плюс до всього, наявність різних смаколиків, які здатні піднімати настрій: жуйка, кава, джем. Також у новому пакеті є хімічний розігрівач, який принципово змінює все. Тепер не потрібно думати, як розігріти залізну банку. Тобто там є хімічний розігрівач, спеціальні пакети та детальна інструкція. Все просто: до пакету з хімічною сумішшю додається певна кількість води, відбувається хімічна реакція і починається процес нагрівання. Також у новому наборі є столові прибори, серветки. Тепер цей сухпайок можна їсти. Старий можна було їсти умовно і тільки тоді, коли нічого не можна було зробити.

Нещодавно бійці одного з підрозділів писали, що готові відмовитися від основного харчування і хочуть їсти тільки нові сухпайки.

Як прийшло рішення зміни формату сухпайків?

Діана Петреня: Поки ми розбиралися у системі харчування, то зрозуміло, що питання сухпайків стояло досить гостро. Було дуже багато змін, рішень. У нас довгий час не було виробників. Також не одразу ми прийшли до того формату нового сухпайка, який ми маємо сьогодні. Спочатку ми презентували прототип нового сухпайка президентові і він йому сподобався. Тоді було прийняте рішення, що саме такого формату він має бути. Тоді з’явилося Головне управління розвитку та супроводу матеріального забезпечення, яким керує полковник Марченко. Там з’явився відділ розробок. Всі напрацювання були передані туди і його доопрацьовували ще протягом року. Були пройдені різні тестування, сертифікації для того, щоб новий сухпайок був законним. Ми чудово розуміли, що як тільки на ринок вийде новий продукт, то в нас будуть “кидати тапки”. Чому? Тому що сухий пайок — це великий шматок бюджетних грошей і цей ринок давно поділений. Всі чудово розуміли, чия консерва переможе. Ми також розуміли, що буде величезний спротив як на рівні виробників, так і на рівні депутатів, які захищали попередні сухпайки.

Яка ціна одного сухпайка?

Діана Петреня: Більш, ніж 200 гривень.

Хто виробляє?

Діана Петреня: На сьогодні виграла “Фабрика смаку”, Пирятинський м’ясокомбінат та ще одна фірма з Дніпра. Тобто наразі це 3 компанії. Насправді компаній, які виробляють їжу у реторд-упаковках більше, але вони ще не виконали всіх наших вимог. Ми сподіваємося, що у наступній закупівлі буде брати участь більша кількість постачальників.