Командир 80 ОДШБ: "Кожному командиру приємно, коли військовослужбовці хочуть служити саме в його підрозділі"

Командир 80 ОДШБ: "Кожному командиру приємно, коли військовослужбовці хочуть служити саме в його підрозділі"

Полковник Володимир Шворак, командир 80 окремої десантно-штурмової бригади розповів про свій підрозділ, про те, яким вимогам потрібно відповідати, щоб стати десантником та як чотири роки війни змінили підрозділ.

Сергій Жуковський: Місяць тому було два роки як ви  очолюєте цей підрозділ, як вам у цій ролі?

Володимир Шворак: Зрозуміло, що кожна посада має свою специфіку, а тим більше, вища посада. Не скажу, що мені було важко. Я вийшов з цієї бригади. До цього в мене була посада заступника командира бригади. Всі моменти, нюанси, специфіка бригади, все це було мені дуже добре відомим. Після того, як попередній командир бригади генерал-майор Ковальчук Андрій Трохимович пішов на вищу посаду,  прийняв посаду командира бригади і досі виконую обов’язки.

Сергій Жуковський: Питання від слухача: Чи можна підписати контракт на півроку, якщо є УБД і проходив службу за контрактом, а не по мобілізації?

Володимир Шворак: Кожному командиру, який вболіває за свій підрозділ чи військову частину, приємно, коли військовослужбовці звертаються і хочуть служити саме в цьому підрозділі. Звичайно, є можливість підписувати контракти, в тому числі, і контракти на шість місяців. За тої умови, що військовослужбовець має досвід. Але, хочу наголосити і думаю, що мене зрозуміють всі ті, хто хочуть служити – як командир бригади, я більше зацікавлений в довгострокових контрактах. Це на три, п’ять років. Адже служба військовослужбовця проходить в підрозділі. Для того, щоб підрозділ був злагоджений, потрібен певний період часу, потрібно, щоб не було плинності кадрів, щоб можна було підготувати підрозділ до виконання бойових задач. Півроку – це якраз час для проведення злагодження відділення, взводу, роти. Два-три місяці це триває, і залишається чотири місяці служити. А потім знову плинність кадрів, знову проходження загодження. І суспільство, і ми самі, хочемо виконувати завдання якісно, а якість полягає у підготовці особового складу. Якщо ми запланували перспективу вступу в НАТО, то в першу чергу, це питання професіоналізму. Від солдата до найвищого керівника.

Сергій Жуковський: Чи є якісь особливі вимоги до тих людей, які хочуть служити у вас в десантно-штурмових військах?

Володимир Шворак: Звичайно є. В першу чергу це морально-ділові якості. Ті часи, коли ми кількістю закривали якість, вже минули. Це повинен бути вмотивований до виконання задач військовослужбовець. Фізична підготовка відіграє важливу роль. Наша робота передбачає тривалі навантаження. Освіта ролі і значення не відіграє. Хто бажає – ми завжди будемо раді.

Сергій Жуковський: 80 бригада – одна з перших, яка виконує завдання в АТО. На той момент, 2014 року, наскільки підрозділ був готовий виконувати завдання?

Володимир Шворак: Морально готові були всі. Я в цих подіях брав участь ще від початку року, коли 8 березня ми здійснили переміщення на Гончарівський полігон, потів Сумську і Полтавську області. Командири підрозділів були готові  до виконання задач. На той час вийшла батальйонно-тактична група і фактично, це був підрозділ бригади, який був готовий до виконання задач. Потім ця батальйонно-тактична група першою зайшла на Луганщину, в Луганський аеропорт. Рівень підготовки цього підрозділу був досить високий.

Сергій Жуковський: П’ять місяців 80 бригада утримувала Луганський аеропорт. Як мені розповідали, ви на околицях аеропорту отримали поранення…

Володимир Шворак: На той час я виконував завдання з третьою батальйонно-тактичною групою. Ми були не в аеропорту. Але під час того, як ми заходили в аеропорт, на його околицях за Георгієвкою, отримав поранення. На моє переконання, оборона луганського летовища – це та сторінка нашої історії, яка дійсно отримала не такий резонанс в суспільстві. Схиляюсь до того, що це сталося тому, що це був початок активних бойових дій. Можливо, на той час не потрібно було робити ажіотаж. Але час розставить все на свої місця. У нас більше 300 військових в бригаді, які отримали державні нагороди. Левова частка з них – це ті, хто брав участь в обороні Луганського аеропорту. Крім того, ми обороняли 32 блок-пост, ротно-тактична група брала участь у боях під Дебальцевим, і  третій батальйон бригади, який тоді був відряджений до складу 81 бригади, брав участь в обороні Донецького аеропорту.

Сергій Жуковський: За ці чотири роки, поки триває війна, який рік був найважчим для підрозділу?

Володимир Шворак: найважчим, все таки, був 2014 рік. Тоді і найбільше втрат понесли.

Сергій Жуковський: Як за чотири роки змінився підрозділ?

Володимир Шворак: Обставини змінюють людей. Якщо взяти події 14-15 років, то вони людей загартували і згуртували. Також здобули досвід. Бойовий досвід. Люди вже більш усвідомленні, дії осмисленні, їхній бойовий потенціал значно вищий ніж у тих, хто необстріляний. Нажаль, багато тих, хто мав бойовий досвід, звільнилися зі Збройних сил. Причини цьому різні. Крім патріотизму, пік якого був тоді, коли були явні загрози, зараз загрози більш приховані – це участь російських військ у бойових операціях. Тоді це нас неабияк згуртувало. Але, людина теж не може жити в напрузі. Значний відсоток особового складу змінився.

Сергій Жуковський: Як допомагає бригаді те, що один з підрозділів входить до складу литовсько-польсько-української бригади?

Володимир Шворак: Будь-який досвід, - це користь. Міжнародне співробітництво - це великий позитив і великий плюс в нашій підготовці. Ми маємо можливість подивитися і отримати досвід по підготовці НАТО. Але це не лише те, що ми своє відкидаємо і беремо інше. Більше того, наші партнери в  нас теж вчаться. Багато офіцерів  пройшли підготовку на різних курсах. Ми не є тільки тими, хто навчається, а й ті, хто ділиться досвідом.

Сергій Жуковський: Наскільки є важливою  панова підготовка саме у зоні АТО.

Володимир Шворак: Надзвичайно важливою. Це постійна бойова готовність підрозділу. Ми не можемо зайти сюди і тішити себе тим, що знаходимось за лінією відведення і будемо там від заходу до виходу в райони відведення. Ескалація може статися будь-якої миті. Для людини найгірше, коли вона не зайнята.

Сергій Жуковський: Як 80 бригаді за чотири роки вдавалося налагоджувати контакт з місцевим населенням?

Володимир Шворак: Особливих секретів немає. Скрізь, де ми були, перше, що ми налагоджували – зв’язки з місцевими органами влади і державними органами на місцях. Цього року ми зайшли у місця, де були два роки тому. Нам не соромно було сюди зайти. Більше того, нам говорили: «Нарешті 80-та бригада знову сюди зайшла». В першу чергу ми відповідаємо за нашу дисципліну. Також ми розуміємо, що від взаємовідносин з місцевими залежить дуже багато. Вважаю, що в нас налагоджена дієва взаємодія. Коли волонтери приїжджають з концертами, ми запрошуємо і місцевих жителів.