Командир 81 бригади: «На Донбасі нас зустрічали як переможців, доки росіяни не розпочали свою пропаганду»

Командир 81 бригади: «На Донбасі нас зустрічали як переможців, доки росіяни не розпочали свою пропаганду»

Євген Мойсюк – командир наймолодшої бригади Десантно-штурмових військ – 81 окремої аеромобільної бригади – розповів про початок антитерористичної операції, готовність армії відбивати атаки ворога та про сприйняття української армії на Донбасі.

 

 

Яна Холодна: Євгене, яке було ваше перше завдання на Донеччині, коли ви направились на Донбас?

Євген Мойсюк: Насправді, початку АТО передували події підготовки держави до справжньої великої війни. Керівництвом держави були прийняті абсолютно правильні рішення по висуванню наявних підрозділів для прикриття державного кордону і 25 бригада отримала таке завдання на двох напрямках. Другий батальйон направився на південний напрямок до Криму, а перший батальйон 13 березня висунувся в Донецьку область своїм ходом. Фактично за місяць до початку АТО. Тоді була реальна загроза вторгнення. Можливо, навіть, ніхто не усвідомлював що буде АТО. А були одразу намагання припинити це вторгнення. Ось з такою задачею батальйон відбув у Донецьку область.

Яна Холодна: В одному з інтерв’ю ви сказали, що 13 березня ви думали, що на Донбас зайдуть так звані «миротворчі війська» РФ. Тобто, вже тоді з’явилося розуміння того, з ким ми маємо справу?

Євген Мойсюк: Розуміння було однозначно і воно ще більше підтвердилось, коли ми прибули на Донеччину і там під виглядом різних «мирних» організацій: чорнобильців, афганців, намагалися прощупати морально-психологічний стан підрозділу, намагалися вияснити, як ми будемо діяти, коли зайдуть «миротворці російські».

Яна Холодна: Що ви відповідали?

Євген Мойсюк: Намагалися встановити контакт з командуванням і ці питання перш за все ці питання задавали мені. Моя відповідь була короткою: на українській землі не повинно бути ноги солдата іншої країни без дозволу Верховної Ради. На першому етапі бачив недовіру, але коли ці люд спілкувалися з моїми солдатами і ті так само рішуче відповідали, відразу було видно зміну загального настрОю. Це, можливо, було хорошим бар’єром для вторгнення цих миротворців.

Яна Холодна: Що у вас було з озброєння 13 квітня в момент висунення батальйону в район Амвросіївки?

Євген Мойсюк: Здійснювали марш своїм ходом на БМД-2. На той момент всі збройні сили були не у кращому стані. Ми не були виключенням. Укомплектованість була нижче 50%. Техніка була стара. На навчаннях проходила 20-30 кілометрів, а тут треба 300. На елементарному рівні ми проявляли героїзм – боротьба зі строю технікою. Окрім того, в якийсь момент почався цілеспрямований вплив на підрозділ – ми коли зайшли в Донецьк, проходили деякі населені пункти і нас там вітали так, ніби ми перемогли у війні. Нам було приємно і раптом стався різкий стрибок з пересіченням траси Донецьк-Маріуполь. Там стояла груп людей, близько 30-40 чоловік, з них половина – російських репортерів і вони знімали ніби-то намагання місцевого населення зупинити нашу колонну.

Яна Холодна: Ви тоді розуіли, що доведеться відбивати ще й інформаційні атаки?

Євген Мойсюк: В той момент вдалося вирівняти ситуацію. У військовослужбовців була довіра до мене, до керівництва. Ми цей натовп розсунули, техніка пройшла далі і ми далі були готові виконувати завдання. В районні н.п. Анадоль була доцільна точка для розміщення батальйону і нас почали обступати різні організації з претензіями, що ми воюємо проти мирного населення. Це були групи людей, які імітували діяльність і боротьбу місцевого населення. Це ніби були люди з Донецька, Маріуполя, Сніжного. А коли ми добралися до дійсно місцевого населення, вони здивовано казали, що розуміють нас і не проти нас.

Яна Холодна: А що говорили оці групи людей?

Євген Мойсюк: Ключовий меседж, який вони несли – це було: «Ми не допустимо виходу українських військ н кордон з Росією», мовляв, це може призвести до війни. А наш меседж був: «Якщо я хочу вийти на край свого городу, то я вийду і дивитимусь звідти на той бік». А в нас якраз основна задача була – вийти на наш кордон і прикривати цю ділянку від ніби-то «миротворчого контингенту».

Яна Холодна: Наскільки важливо було в той момент показати тим самим росіянам, що ми не складемо зброю, поки ви не пройдете до Києва?

Євген Мойсюк: На мою думку, це мало вирішальне значення для прийняття рішення противником про введення чи не введення цього «миротворчого контингенту». До нас в Амвросіївку вже направили першу хвилю мобілізованих. Практично всі вони були налаштовані бадьоро і войовничо. Батальйон надув ці м’язи. Нас стало близько 500 чоловік. Всюди позиціонували свою готовність боротися.

Яна Холодна: Є питання від нашого слухача: Чи була взаємодія з добровольцями «Донбас», «ДУК», «Правий сектор»?

Євген Мойсюк: На той момент нікого з них там не було. Перша взаємодія з добровольцями відбулася наприкінці травня. Березень і квітень ми там ні з ким не перетиналися. Зрозуміло, що в цей час основні події відбувалися навколо Слов’янська і Краматорська. Тому основні частини добровольців знаходилися там.

Яна Холодна: Як вчилися перші хвилі мобілізованих, яких навіть толком не встигли підготувати?

Євген Мойсюк: Дуже актуальною була проблема. Війська, які стоять і очікують, фактично, знищують самі себе. На момент, коли до нас прибули мобілізовані, ми змогли організувати бойову підготовку. Ми проводили стрільби, метання бойових гранат. В цьому напрямку відбувався певний саботаж у райдержадміністрації. Але нам вдалося переконати і місцеве населення. Бойова підготовка прямо там, дала змогу мобілізованим не боятися своєї зброї.

Яна Холодна: Чи був досвід навчань до війни? І як вдавалося орієнтуватися на місцях?

Євген Мойсюк: 25 бригада виходила в Крим, там відбувалися навчання і переміщення. Але на той момент бригада була укомплектована краще, і переміщення були до станції завантаження. В мене особисто був досвід миротворчих місій в Іраку і Косово. Це не змінило кардинально чи підсилило моє розуміння, але дещо цей досвід допоміг.

Яна Холодна: Скільки днів ви йшли ті 300 кілометрів?

Євген Мойсюк: Дві з половиною доби. Так, ми не витримали встановлену швидкість пересування. На жаль, техніка була в такому стані, що вона не витримала. До того, ж були перешкоджання пересування в районі Волновахи і під Маріуполем.

Яна Холодна: Ваш батальйон пробув в АТО з березня до липня. Потім вас повернули на кілька тижнів на відновлення. І після цього ви пішли в рейд. Окрім Амвросіївки, які ще завдання виконував ваш підрозділ?

Євген Мойсюк: Коли розпочалися активні дії в Слов’янську, ми на своєму напрямку виставляли блок-пости. Один блок-пост вискочив загін з 12-15 автомобілів з російськими найманцями. Вони мали н меті вивезти з території України  «рускоміровца» Бабая. Він в районі Слов’янська тоді отримав поранення і вони намагалися його вивезти через пункт пропуску «Успенка». Нарвалися на блок-пост і отримали відпір. Командир взводу, який тоді керував, для нього це був теж перший бойовий досвід, він вийшов по зв’язку і доповів, що зупинились машини і ці люди йдуть ланцюгом на нього. Я тоді дав команду по відкриттю вогню у відповідь. Там відбувся бій, у нас втрат не було. «найманці» намагалися знести блок-пост. Ми кількох їхніх знищили, одного командира «русской православной армии» взяли в полон. До 10 чоловік було поранено. Потім вони почали активнічати, застосовували РПГ, стрілецьку зброю. Брали в полон їхніх. Основні бойові задачі почалися для батальйону тоді, коли була спроба відрізати всю логістику і постачання військових з РФ на територію України, коли мій бітільйон,79, 72 бригади відрізали в районі пункту пропуску в Довжанському. Це відбувалося в кінці травня. Бойові активні дії почалися ближче до літа. РФ почала постачати людей і зброю вже в травні. Покійний генерал Момант, прикордонник, з якими ми тісно працювали, коли вперше сказав, що через кордон проїхали «Гради», я не повірив. На жаль, як і серед працівників Міністерства внутрішніх справ, так і серед прикордонників, були люди, які надавали ворогу інформацію. Коли вперше пройшла доповідь, що пройшло три танка, я тоді теж слабо вірив в це. Гаубіци Д-20, «Гради», танки  - це все проходило через кордон. Почалися потім захоплення пунктів пропуску «Довжанський», «Маринівка»… Неконтрольована зона почала розширюватися.

Яна Холодна: Розкажіть про випадок, коли по вас стріляли з ПЗРК з території РФ.

Євген Мойсюк: Він відбувся, коли розпочалась операція по спробі відрізати логістику з постачання з РФ військ і техніки. Ми намагалися взяти під контроль пункти пропуску, які захопив противник, підсилити прикордонників. В ході цього пересування, противник був з двох боків – з території України (зі Сніжного, Тореза)  у них вже тоді були і стрілецька зброя, і протитанкові засоби, і ПЗРК. Якраз в ці дні по нам стріляли з території Росії з Корнетів. Це аналоги наших новітніх протитанкових засобів. Жоден з них тоді не влучив. В тільки в один Урал в задню частину, але істотної шкоди не завдав. А вздовж кордону по роті 72 бригади з прикордонниками, мій батальйон і батальйон 79 бригад, після висадки десанту з 95 бригади, була розбита велика груп противника. І тоді я вперше побачив, що дійсно у них є ПЗРК. Ми дістали їх з одної з підбитої машини. Вони могли спрацювати по вертольотам, які підтримували наші колони. Проблем із озброєння противника у той момент не було.

Яна Холодна: Згодом ви очолили 81 бригаду. І не просто очолили, вам довелося її створювати. Як це розпочалося?

Євген Мойсюк: Ми виконали завдання в ході рейду із захоплення Савур-Могили, після цього батальйон повернувся в район Дебальцева. Там виконували завдання в районі Ждановки, Нижньої Кринки. На жаль абсолютно логічною була поставлена задача – відійти. Для того, щоб не допустити тактичного оточення наших підрозділів. Ще ми виконували завдання в районі Нікішино. І після цього на початку жовтня 2014 року батальйон в складі бригади вийшов з зони ТО для відновлення боєздатності і через два тижня мене призначили командиром новоствореної 81 бригади.

Яна Холодна: А 25 бригада фактично пройшла по колу весь кордон?

Євген Мойсюк: Донеччину точно по колу пройшли. До того ж, вийшло, ніби два рази. Перший раз ми пройшло «Довжанський», Зеленопілля, повернулися, вийшли до Дебальцевого, обійшли Дебальцеве. Шахтарськ, Савур-Могила, знову вийшли до тих місць, де стояв. Повернулися в район Дебальцевого. 25 бригада звільняла ряд населених пунктів. Я впевнений, якби в серпні не зайшли відкрито російські війська АТО була б завершеною. Думаю, рішення про ввід військ противник прийняв, тому, що розумів, що там фактично поставлена крапка.

Яна Холодна: Чим живе зараз 81 бригада?

Євген Мойсюк: Зусиль для створення бригади приклав не тільки я. Управління бригади формувалось на базі 25 бригади, 90 батальйон формувала 95 бригада, 122 батальйон формувала 80 бригада. І 5 батальйон формувала потім 95 бригада. Достатньо велика кількість військовослужбовців служили в 79 бригаді. Все ВДВ на той момент формувало 81 бригаду.

Яна Холодна: Ви в тісному контакті з місцевим населенням, ваше ППД на Донбасі. Якщо порівняти зараз і 2014 рік, чи змінилося ставлення людей до української армії?

Євген Мойсюк: Насправді, ставлення людей змінилося в 2015 році. Якщо спочатку наші батальйони були в Дружківці, Костянтинівці і в людей була дуже сильна настороженість Все те, що анонсувало російське телебачення абсолютно не підтвердилося. Ми співпрацювали з органами місцевого самоврядування. Військовослужбовці демонстрували достойну поведінку. Допомагали школам, дитячи садкам. Це все створило правильні враження про ЗСУ і до цього часу це залишилося на такому рівні.