Зараз в ефірі:

Командир 95 ОДШБ Олег Гуть: «Бійці нашої бригади на собі відчули, коли їх обстрілювали військові РФ» (ВІДЕО, АУДІО)

24.03.2018
Командир 95 ОДШБ Олег Гуть: «Бійці нашої бригади на собі відчули, коли їх обстрілювали військові РФ» (ВІДЕО, АУДІО)

Олег Гуть, командир 95 окремої десантно-штурмової бригади в ефірі Армія фм розповів, чому досі бути десантником – почесно, що особисто для нього війна, чим він найбільше пишається у своєму підрозділів та чому «Завжди перші» - це не просто гасло, а слоган взятий з практики.

Яна Холодна: Скільки ви служите в бригаді?

Олег Гуть: Половину свого життя я прослужив не лише в ЗСУ, а й в 95 бригаді. Застав часи, коли проводились різні реформування нашої частини, багатьох командирів, які ставили на ноги нашу бригаду. Коли я прийшов молодим лейтенантом, було багато офіцерів, які на той час мали бойовий досвід і ділилися ним, змушували навчатися. Вони завжди говорили, що їхній досвід – набутий кров’ю і краще навчатися тут. Тому що, війна помилок не пробачає. До неї потрібно бути готовим.

Яна Холодна: Чи можна сказати, що ви особисто і 95 бригада у 2014 році були готові до війни?

Олег Гуть: Тяжко казати, чи ми були готові, але на той час ми показали на практиці як виконували свої обов’язки. Можливо, морально особовий склад не був готовий до війни, але вони були готові виконувати завдання, захищати свою Батьківщину. Наша бригада  - одна з небагатьох, яка в повному складі у перші дні вийшла в визначені райони і почала виконувати завдання. Керівництво держави і ЗСУ оцінило нашу роботу.

Яна Холодна: Яка у вас була посада на той момент?

Олег Гуть: Тоді я був заступником командира бригади. Відповідав за бойову підготовку.

Яна Холодна:  У 2014 році нікого не треба було вмовляти, всі розуміли свої обов’язки і відповідальність? На ваш погляд, - це правильно сформована ідеологія в десантних військах чи можливо, десантники виділялися кращим забезпеченням, більшою підготовкою?

Олег Гуть: Щодо забезпечення, ми не були кращими. Ви пам’ятаєте, як тоді була забезпечена армія. Завдяки тому, що до того моменту бригада приймала участь в місіях в Іраці, Косово, у нас були бронежилети, каски – це і вся наша забезпеченість. В решті ми були забезпечені так, як і інші підрозділи ЗСУ. Але щодо ідеології – це правда. Якщо подивитися ще з радянських часів, то хлопці, які хотіли служити, вони мріяли стати десантниками. Але, не кожному це вдавалося. Ті офіцери, які були біля витоків нашої бригади, вони мали великий досвід бойових дій. На той момент у нашому 1 батальйоні з командира і п’яти заступників, п’ятеро людей проходили службу в республіці Афганістан, і кожен був нагороджений державними нагородами. Напевно, те, що вони передавали нам зі свого бойового досвіду, всотувалося в офіцерів, солдатів, передавалося новим поколінням. Саме так і сформувалися десантно-штурмові війська в Україні. Це не лише йдеться про нашу бригаду. Це стосується кожної бригади Десантно-штурмових військ.

Яна Холодна: Десантники у 2014 році виконували дуже багато функцій, непритаманних десантним військам.

Олег Гуть: У нас є свій статут, де вказано де і як ми повинні діяти. Прийшов час, коли нам довелося виконувати не свої завдання. Але ми їх з честю виконали. Тоді ж ставка робилася на те, що в Україні немає збройних сил, а виявилося, що в наших Збройних силах ще є війська ВДВ.

Яна Холодна: Напевно, варто відзначити і добровольців, які прийшли, реагуючи на загрозу?

Олег Гуть: Звичайно. Велика подяка народу України. Добровольчі батальйони добре виконали своє завдання. Але в нашій бригаді також, половина складу, який воював – це були добровольці. І ніхто з них не скаржився. Завдяки ним, у нас з’явилась бойова одиниця. Так, вони, можливо, були не настільки підготовлені, як наші солдати, але на очах вони ставали на рівні. І через кілька тижнів ми вже не відрізняли – чи це мобілізований солдат, чи наш штатний.

Яна Холодна:  Тобто, можна говорити, що ваш слоган «Завжди перші» - взятий з життя останніх п’яти років?

Олег Гуть: Цей слоган взятий з практики. 8 березня 2014 року, коли перші підрозділи вийшли у визначені райони. Більше того, до лютого два десантні підрозділи вийшли в назначені  райони і були готові до дій. Один з підрозділів був з нашої бригади.

Яна Холодна:  Можете по хронології пригадати, як усе відбувалося у 2014 року?

Олег Гуть: На той час інформацією мало ділилися, щоб не було витоку інформації. Бойовий шлях ми розпочали з Півдня. Але в один момент нам сказали, щоб ми рушали в інший бік. В квітні ми перемістилися, розташувалися біля н.п. Кутузовка, Добропільського району Донецької області. Частина підрозділів бригади розійшлася по блокпостам. Потім ми мали вийти в Андріївку, поблизу гори Карачун. Тоді все було серйозно, втратили двох своїх бійців. Були цивільні громадяни, які блокували підрозділи. А потім з’явилися люди в балаклавах і формі, пропонували нам здатися, залишити зброю. І тоді, з боєм ми виходили на гору Карачун. Потім ми там стали базовим табором. Це була наша перша операція. Після цього ми літали в тил противника, здійснювали певні задачі. З Карачуна був виліт в Донецький аеропорт. Був момент, коли ми прилетіли на допомогу нашим товаришам, які знаходились в ДАПі, наш підрозділ розбомбив ворожий КАМАЗ. Хронологічно багато чого відбувалося. Між задачами у нас було по 2-3 дні перепочинку. Потім був Красний Лиман, Ямпіль, Крива Лука, звільнення Лисичанська, потім відбувся Рейд.

Яна Холодна: Більше 400 чоловік було задіяно в Рейді.

Олег Гуть: В самому Рейді, так, але весь наш особовий склад завжди працював. Коли ще Михайло Забродський керував бригадою, в нас було заведено «Ми ні на кого не сподіваємося, а лише на себе». Тому весь підвіз матеріально-технічних засобів здійснювалися лише бригадою.

Яна Холодна: Наш слухач запитує: Як і коли ви зрозуміли, що це регулярна армія Путіна?

Олег Гуть: Коли так звані «шахтарі» почали дуже прицільно стріляти і коли в них з’явилась тактика засідок. Шахтар таку засідку не проведе, це ми відчули на собі 13 травня, коли наші хлопці загинули біля Жовтневого. Шість чоловік тоді загинуло і засідка була організована у такому місці і так професійно, що не кожен військових так вигадає зробити. А коли в них з’явилася артилерія, то будь-який чоловік, який прослужив в армії, зрозуміє, що артилериста дуже тяжко навчити влучати чітко в ціль. Це дуже трудомістка праця. Самі розумієте, що шахтар не може використовувати такі засоби.

Яна Холодна: До того ж, на Донбасі не було стільки техніки…

Олег Гуть: Так, Донбас був звільнений від військових частин і підрозділи, які там стояли, були розформовані. Так само, перші втрати військової авіації, коли почали підбивати пілотів, - комплексом ПЗРК також досить складно навчитися керувати. Військовослужбовці нашої бригади відчули на власній шкірі, коли вогонь вівся з території РФ.

Яна Холодна: Що було після Рейду?

Олег Гуть: Було виконання задач. Звільнення міста Ясинувата, яке підрозділи бригади звільнили. Але так згодом вийшло, що Ясинувата знову опинилась не під контролем України. Потім був рейд на Тельманова. Допомога нашим підрозділам на 32 блокпосту. Донецький аеропорт. Хлопці, молодці, показали свій героїзм. Хоча, більшість хлопців того підрозділу, який там знаходився, були мобілізовані.

Яна Холодна: Які відчуття, коли в звільненому місті підіймається український прапор?

Олег Гуть: Коли населений пункт знову стає підконтрольний владі, у нас гордість за те, що беремо участь у звільненні цих міст. Ми любимо спостерігати за нашими солдатами. Це не передати, потрібно бачити. Людина, яка, наприклад, вперше бачить це місто, його аж гордість розпирає за те, що він вніс свою частину за його звільнення. Коли в’їжджає БТР в місто, виходять люди, діти, солдат ділиться сухпайком чи яблуком з дитиною, він відчуває себе захисником.

Яна Холодна: Питання від нашої слухачки, - чи змінилися підходи у підготовці десантників зараз, чи залишилися радянськими?

Олег Гуть: Є, звичайно, зміни і для наших солдатів,і  для офіцерів, у порівнянні з 2014 року. Хоча, до 2013 року у нас також був своєрідний підхід до підготовки особового складу і підрозділів. І він був дуже потужний. Але саме ця підготовка, морально-психологічний стан допомогли і показали, що ми були на рівні. Зараз ми більше займаємося бойовим застосуванням артилерії, що раніше було нереально. Підрозділи готуються у взаємодії, щоб піхотні командири розуміли артилеристських. Також з’явилися нові тренажери, - механіки-водії, навідники працюють на тренажерах без використання палива. У фізичній підготовці у нас також є зміни. Всі, від командира бригади до крайнього солдата шикуються на плацу і кожен підрозділ займається своїм різновидом зарядки.

Яна Холодна: Наскільки навчання корисні для особового складу, коли ви, наприклад, від Житомирщини пройшли до Миколаєва, з форсуванням Дніпра минулого року?

Олег Гуть: Під час таких завдань особовий склад показує свої навички. Також, це загартування бійців підрозділу, від відділення до батальйону. Вони знаходяться всі разом, один одному допомагають і це має вплив при виконанні бойових завдань, коли особовий склад з погляду і з півслова один одного розуміє.

Яна Холодна: Скільки на вашому рахунку стрибків з парашутом?

Олег Гуть: Можливо перші 10 рахуєш, а далі вже ні. Можливо, за сотню дійшло. Перший стрибок пам’ятаю. Це був серпень  1995 року. Під Житомиром. Два тижні нас муштрували, потім о третій годині підняли. Приїжджаєш, погоди немає – відставити стрибки, наступного дня те саме. І вже потім думаєш – швидше б все стрибнути, щоб виспатися. Перший стрибок напевно кожна людина пам’ятає. Хоча, напевно, аж на третій ти починаєш розуміти, що це таке. Бо перший раз, вистрибуєш. Другий – ще страшніше, ніж перший, бо ти вже був. А під час третього стрибка вже летиш з відкритими очима і дивишся навколо.

Яна Холодна: Ще одне запитання від слухачки: Яка ситуація з дівчатами у десантних військах?

Олег Гуть: Жінки в нас є на посадах медичного забезпечення, кухарі, радіотелефоністи, начальник прес-служби, психологи. На бойових посадах жінок немає. Якщо чесно, ми стараємося їх не брати. 

Яна Холодна: Які у вас були почуття у 2016 році, коли ви отримували свій бойовий прапор?

Олег Гуть: Наш прапор називається бойовим. Так, в частині були прапори, але цей, що ми отримали у 2016 році, дійсно кров’ю і потом заслужили. Це гордість за кожного бійця, який вніс свою лепту, деякі бійці віддали своє життя за те, щоб цей прапор був бойовим. В кожному сантиметрі цього прапора є заслуги кожного бійця.

Яна Холодна: Десантні війська отримали нові символи, чи будете ви змінювати символіку своєї бригади?

Олег Гуть: Символіка нашої бригади не передбачає змін. До того ж, я не приймаю такі рішення, це все вирішується особовим складом. Є питання, які приймає лише командир, а є такі, які не можемо вирішувати без особового складу.

Яна Холодна: Якою ви бачите 95 бригаду у майбутньому?

Олег Гуть: Як кожен командир, мрію про те, щоб це була елітна бригада. Всі критерії для цього є. Особовий склад свою марку тримає. Думаю, це станеться і 95 бригада стане елітою ДШБ.

Покриття
Надсилайте повідомлення
+38 097 1991.8.24
Наші соцмережі
Завантажуйте додаток