Костя Чабала: Мене мотивує те, що я можу робити щось, але не для себе, а для інших

Костя Чабала: Мене мотивує те, що я можу робити щось, але не для себе, а для інших

Костянтин Чабала, демобілізований боєць 72 бригади, масажист, в програмі «Після фронту» розповів як опинився в армії і чому після повернення з війни вирішив змінити свій фах. Про те, чому обрав масаж та за що найбільше любить свою роботу. А також про те, що його надихає працювати.

Дар’я Бура: Чим ти займався до війни і що подобалося в житті?

Костянтин Чабала: Багато чим займався. Починав як спортсмен, грав у волейбол. Потім отримав травму, припинив грати. Довго шукав себе і мені сподобалася освіта. Я займався, скажімо так, рекламою освіти. Працював в університеті, займався набором студентів, розповідав, як це класно – отримувати вищу освіту. В армію в 2015 році я йшов з посади директора департаменту зв’язків з громадськістю університету.

Дар’я Бура: Ти був мобілізованим в армію?

Костянтин Чабала: Можна і так сказати. Я в 4 хвилю пішов в армію. Служив я в 72 бригаді.

Дар’я Бура: Можеш розказати про свій період перебування в армії?

Костянтин Чабала: Мені є з чим порівнювати. Я з першого разу не зрозумів, тому ходив в армію декілька разів. В 2015 році служив в зенітному взводі 1 батальйону. А другий раз коли я пішов, служив в піхоті в цьому ж батальйоні. Спочатку було страшно, потім цікаво. Потім я пішов додому. Другий раз не було страшно, було одразу цікаво. Я потрапив якраз так, коли армія змінювалася – одяг, взуття, їжа, обмундирування.

Дар’я Бура: Розкажи про період повернення з війни.

Костянтин Чабала: Перший раз це було на два місяці. Коли я йшов додому перший раз, не думав, що повернуся в армію знову. Вдома мені одразу запропонували роботу, сім’я, все зовсім інше навкруги, іншими очима дивився. А потім хлопці подзвонили і сказали, що їдуть в Авдіївку. Коли повернувся, почав дивитися інакше на життя, на ранки і вечори. Весь час хочеться щось робити, не сидіти і не дивитися в стелю.

Дар’я Бура: Як себе змусити щось робити і не дивитися в стелю?

Костянтин Чабала: Треба полюбити життя. Після госпіталю зрозумів, що життя не погане, що можна дивитися в парку на птахів, книжку написати, допомогти комусь. Мене більше мотивує те, що я можу встати і робити щось, але не для себе. Для себе мені не цікаво.

Дар’я Бура: тобто, важливо, щоб поряд були люди, заради яких хочеться щось робити?

Костянтин Чабала: Можна знайти людину, зробити її важливою і для неї робити. Ось, у мене на завтра є запис на масаж і я заради тієї людини піду і працюватиму.

Дар’я Бура: Ти після війни 1.5 роки працював у держструктурах, розкажи про це.

Костянтин Чабала: Я працював в українському центрі оцінювання якості освіти. Займався аналітикою, дослідженнями. А потім мені запропонували пройти конкурс на фахівця з питанб освіти у Міністерстві освіти і науки. Я пройшов конкурс, відібрався і працював державним експертом директорату вищої освіти.

Дар’я Бура: Чому ти вибрав зміну роботи і само зайнятість?

Костянтин Чабала: Можна піти з війни, але війна не завжди йде з тебе. Чесно кажучи, мені подобалося працювати, але я просто не потягнув морально. Моральне перенапруження трохи вибили з колії. Я потрапив в реабілітаційний центр. Думав, чим би займатися. І раптом згадалася дитяча мрія. Мені завжди подобався масаж. Але в 20 років слово «менеджер» сприймається краще, ніж «масажист». А в 40 років це вже не так важить.

Дар’я Бура: Але ж масажист – це лікар, повинна ж бути якась освіта?

Костянтин Чабала: Я закінчив кілька курсів. Багато читав, тренувався. Якщо ця мрія з дитинства, це не означає, що я про неї забував протягом 20 років. Якщо є драйв від роботи, якщо зранку йдеш посміхаючись, то дуже швидко вчишся всьому, що маєш робити. А якщо зважити, що за останній місяць в мене було проведено більше 100 масажів тільки на базі медичного центру, то в мене досить велика практика йде.

Дар’я Бура: Щоб розпочати власну справу, радять все покроково прописати. Чи ти так опрацьовував свою мрію?

Костянтин Чабала: Коли я чітко вирішив, що працюватиму в сфері масажу, перше, що я зробив – почав шукати курси, які мене офіційно навчили б і дали папери (сертифікати), з якими я зміг би працювати. На початковому етапі я дуже вагався, як правильно все зробити – або оформитися. Як приватний підприємець, брати в оренду кабінет і працювати повноцінно на себе. Або домовлятися з медичним ним центром, салоном і працювати разом, напрацьовуючи досвід і клієнтську базу. Більше схилявся до першого. Але перед самим завершенням курсів. Мені запропонували спробувати себе масажистом в медичному центрі. Я пройшов співбесіду, тест драйв, і зараз працюю в медичному центрі МедіАн.

Дар’я Бура: Чи ти вивчав ринок конкурентів?

Костянтин Чабала: Вони не конкуренти. Я завжди до цього ставлюся так – у світі близько 7 млрд людей, мені в рік для того, щоб повноцінно працювати, потрібно приблизно 300-400 осіб. Зазвичай. Люди проходять кілька процедур – курс масажу. З 7 млрд знайти до 500 людей можна легко, не створюючи один одному проблем. Я більше інших масажистів розглядаю як стимул працювати більше, краще.

Дар’я Бура: Які ти робиш види масажів і хто твої основні клієнти?

Костянтин Чабала: Станом на сьогодні, це більше страхова медицина. Це люди, які приходять, застраховані, і я їм роблю масажі по страховкам. Ну і плюс друзі, знайомі знайомих. Наприклад. Приходить людина, в якої болить шия. З вірогідністю відсотків 80%, якщо болить шия, то болить і поперек. Якщо я розумію, що в людини затягнута нога і від цього в неї болить поперек. То я краще не поперек масажуватиму, а зроблю кілька масажів ноги, щоб її відпустило і від того відпустить поперек.

Дар’я Бура: Яка вартість масажу?

Костянтин Чабала: Дуже різні ціни. Від 130 до 500 гривень за сеанс.

Дар’я Бура: Чи є в тебе знижки для ветеранів?

Костянтин Чабала: Про знижки треба домовлятися з медичним центром. Наскільки я знаю, вони йдуть на контакт, але все ж. Але ми з друзями з Ветеран Хабу знайшли компромісний варіант, - раз на тиждень я працюю там, без грошей, для того, щоб зробити його тим, хто не можу дозволити собі заплатити за масаж, або не встигає записатися в чергу.

Дар’я Бура: Скільки в середньому потрібно масажів, щоб пройти курс?

Костянтин Чабала: по-різному. Інколи вистачає 5, інколи потрібно і 15. Можна зробити 1 масаж. Це залежить від запиту. Можуть бути моменти, коли я можу зробити кілька масажів. Зняти якісь симптоми, але не зможу вилікувати.

Дар’я Бура: Чим ти себе мотивував – їздити на курси, вчитися, працювати…

Костянтин Чабала: Чи не вперше в житті, мені це все було робити не складно. Коли масажі мені почали снитися, а я зрозумів, що мене від цього не відвертає все одно, то це круто. Якщо не любити цю роботу, дуже швидко вона набридне. Ця робота важка. Це велике фізичне навантаження – на руки, на спину.

Дар’я Бура: Чи довелося тобі викласти якусь суму на початок своєї справи?

Костянтин Чабала: Так, але не дуже багато. Я витратився на оплату курсів. І потім купив собі мобільний масажний стіл.

 Дар’я Бура: За що ти любиш свою роботу?

Костянтин Чабала: На всіх інших моїх роботах мені не вистачало того, що є зараз. Ось, наприклад, лежить людина, я бачу, де в неї зажата спина, я починаю робити масаж і воно розходиться. Коли людина встає, каже, що вона краще себе відчуває.