"Кожен військовий має відчути себе у вальсі, особливо коли мета - вшанувати побратимів", - учасник благодійного "Балу захисників"

"Кожен військовий має відчути себе у вальсі, особливо коли мета - вшанувати побратимів", - учасник благодійного "Балу захисників"

До програми "Ранкова Кава" завітали Оксана Гаврилюк та Вадим Сухаревський, учасники благодійного "Балу захисників", який відбудеться 20 жовтня о 16.00 в КМДА.

Мета акції – збір коштів на створення музею АТО в Умані із персональною експозицією Андрія Кизила. На паркет Колонної зали у рамках «Балу захисників» вийдуть бійці та ветерани АТО, волонтери та журналісти, військове керівництво ЗСУ та добровольці.

Звідки виникла ідея балу?

Оксана Гаврилюк: Ви знаєте, що донедавна я займалась організацією роботи журналістів в зоні АТО. І ті, хто працював на війні, давно одружились, зріднились з військовими. І коли побартими гинуть - це трагедія для усіх. Нещодавно до організаційного центру, який я очолюю, звернулись журналісти, волонтери, з проханням долучитись до створення музею АТО в Умані, де буде окрема експозиція про Андрія Кизила, який загинув у Авдіївці. Ми плануємо відкрити інтерактивний музей АТО, в дворі будуть справжні окопи, бліндажі.. Мии хочемо, щоб діти розуміли, що відбувається, щоб військові могли згадати... Ми шукаємо спонсорів, звідси виникла ідея зробити бал. 

Офіцерський бал - це давня традиція, це завжди було гарно, на рівні, військова професія була престижною. Ми хочемо повернути цей престиж. Щоб офіцери у формі танцювали з дружинами, подругами. Ми хотіли, щоб танцювали справжніх героїв. Дехто приїхав з передової. Декого ви знаєте, а партнерками будуть волонтери, військові, журналісти, всі знайомі обличчя. 

Як ви вмовили командира батальйону морської піхоти?

Оксана Гаврилюк: Ми його не вмовляли! Він сам погодився! 

Вадим Сухаревський: Коли отримуєш телеграму зі своїм прізвищем, одразу погоджуєшся. А потім читаєш і розумієш, на що підписався. Я ні про що не жалію, враження позитивні. За часи війни для мене це перший бал. Перше знайомство з вальсом у мене відбулось у 2001 році, коли я навчався у військовому училищі. МИ навіть з табуретками танцювали, коли готувались. І зараз така ностальгія. Крім позитиву ніяких відчуттів немає. Танці - це неабияке фізичне навантаження.

Оксана Гаврилюк: Цілий день ми тренуємось. Ми робимо перерви, бо всі працюють. У нас дуже строгий тренер. 

Чи важко було зібрати команду?

Оксана Гаврилюк: Зараз у нас працюють 10 пар. З військовими було простіше. Є бачення керівництва оборони та Генерального штабу про бал, як дуже класну річ. Тому ми всіх викликали офіційно. Всі інші долучились з радістю. В рамках балу буде аукціон, люди нам надали лоти - це речі бійців, книги з автографами, розписані гільзи, ляльки ручної роботи. Волонетрка Олена Швецова принесла порцелянову ляльку - копію себе. Будуть артисти, які виступлять - Ілларія, Христина Панасюк та інші. Ми будемо танцювати під звуки президентського оркестру.

Скільки ви готувались? 

Оксана Гаврилюк: З понеділка. Все дуже швидко! Важливі справи так і робляться. Ми зібрались, і з понеділка почали танцювати. 

Чи може потрапити туди звичайна людина?

Оксана Гаврилюк: Так! Будь-хто! Для ветеранів АТО та їхніх родин вхід безкоштовний, для інших - запрошення можна купити за 100 гривень. Але якщо у вас їх немає - вхід вільний. Гарні плаття, костюми - і ми вас чекаємо! 

Хто допомагає в орагнізації?

Оксана Гаврилюк: У нас величезна команда, Інформаційний центр, журналісти відомих каналів, організація "Волонтери", рада волонтерів при Міноборони, "Народний Тил", "Повернись живим", Армія ФМ та багато інших. Це за підтримки Збройних сил, ми запросили військових аташе різних країн. Більшість посольств одразу відгукнулись, запропонували свою допомогу.

Чи не плануєте зробити його постійним? 

Оксана Гаврилюк:  Плануємо! Я тиждень не сплю, хвилюсь. Якщо все вийде, ми б хотіли зробити його щорічним. 

Буде нагородження учасників?

Оксана Гаврилюк: Всі танцюють гарно, тому атмосфера буде дружньою.

Вадиме, Ви не плануєте продовжити танцювати поза балом?

Вадим Сухаревський: Кожен військовий має відчути себе у вальсі. Особливо, коли мета така благородна - вшанування полеглих побратимів.