Людство сумує за загиблими та шанує живих, згадуючи про жертви Голокосту

Людство сумує за загиблими та шанує живих, згадуючи про жертви Голокосту

27 січня — Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту — нагадування про всесвітню трагедію, про масове вбивство євреїв у всіх європейських державах.

 

 

 

 

 

 

День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року. Ініціаторами виступили шість країн: Ізраїль, Україна, Росія, Канада, Австралія і США. Співавторами були ще 90 країн, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни. Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році (Постанова ВРУ від 5 липня 2011 року). Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру" в Україні щорічно 27 січня на державному рівні відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. 

Голокост, Шоа — переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Голокосту піддалися понад 6 млн євреїв. 27 січня 1945 року війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Тільки тут, за 70 км від Кракова, за роки війни — з 41-го по 45-й — вбито майже 1,5 млн осіб, з яких 1,1 млн були євреями. На момент звільнення радянськими солдатами в концтаборі містилися 3 тис. євреїв. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів. Голокосту зазнали й інші групи людей: поляки, радянські військовополонені, смертельно хворі, гомосексуалісти та інваліди... Гітлерівська ідеологія підносила Голокост як очищення арійської нації.

За офіційними даними, протягом Голокосту загинули до 6 мільйонів євреїв, з них від 2,2 до 2,5 мільйонів на території колишнього Радянського Союзу, близько 1,5 мільйона на території України.

Як нагадує Український інститут національної пам'яті, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. «Акції зачисток» уперше проводилися айнзацгрупами на території окупованої Галичини. Протягом тижня внаслідок погромів нацистів у Львові загинули 6000 євреїв. «Остаточне вирішення» призвело до знищення євреїв Галичини у таборах і гетто Тернополя, Дрогобича, Борислава, Сколе, Стрия та інших міст. Загалом загинуло 610 000 євреїв.

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр у Києві. Розстріли у Бабиному Яру розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв — військовополонених і цивільних громадян. Їхній пік припадає на 29 — 30 вересня. Розстріли тривали щонайменше до кінця жовтня 1941 року. За цей час було знищено 33 771 особу. До кінця вересня 1943 року Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і поховань.

На території Наддніпрянської України у 20-х числах липня нацисти знищили 1400 уманських євреїв. Наприкінці серпня 1941 року німецькі військові здійснили масовий розстріл євреїв у Кам’янець-Подільському. У перші десять днів серпня 1941 року угорська влада депортувала близько 18 000 євреїв із Закарпаття в окуповану німцями Україну. Нацисти змусили їх іти маршем від Коломиї до Кам’янець-Подільського. 23 600 переселенців разом із місцевими мешканцями розстріляні протягом 4-х днів, від 26 до 29 серпня.

Після окупації Одеси румунські військові розстріляли 20 000 місцевих євреїв у відплатних акціях за вибухи. В кінці грудня 1941 року біля Богданівки Одеської (нині — Миколаївської) області румуни знищили понад 40 000 євреїв. На українських землях, що увійшли в склад Трансністрії, румунська окупаційна влада створила протягом 1941 року власні гетто й табори праці. У них загинули євреї з Бесарабії та Буковини. Загалом на цих землях румуни знищили близько 300 000 євреїв.

Місцями найбільших масових страт євреїв в Україні стали: Бабин Яр (Київ) — понад 100 000 жертв, Богданівка Одеської області — понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків) близько 20 000, Кам’янець-Подільський — 23 600, Дальник Одеської області — близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного — понад 17 000 жертв.

У цей пам’ятний день по всьому світу відбуваються пам'ятні заходи та траурні церемонії. Щороку 27 січня меморіальні церемонії у пам'ять про жертв Голокосту проводять в Освенцимі та в Організації Об'єднаних Націй.

Світ у День пам'яті жертв Голокосту не тільки згадує постраждалих від людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля щодо окремої групи людей. Трагедія Голокосту — це урок для всього людства, який потрібно пам’ятати і ніколи не допустити знову.

Вічна пам’ять безвинним жертвам Голокосту.