Майбутній водолаз має відпрацювати не менше 650 годин, — начальник школи Сергій Титаренко
До Дня Військово-Морських сил під час прямого ефіру з Одеси капітан першого рангу Сергій Титаренко розповів, як стати військовим водолазом в українській водолазній школі.
Ірина Зінчук: Сергію, ви є очільником української водолазної школи, які її особливості?
Сергій Титаренко: Цей навчальний заклад сформований торік. Його призначення — підготовка водолазів для ЗСУ та інших збройних формувань. Зараз школа ще не досягла достатнього рівня, тому ми готуємо водолазів тільки в водолазному спорядженні з відкритою схемою дихання. Надалі школа готуватиме водолазів, які працюватимуть у ребризерах, а також глибоководних водолазів.
Ірина Зінчук: Хто може стати військовим водолазом? Чи має значення звання і рід військ?
Сергій Титаренко: Найперше необхідно пройти медичну комісію і скласти вступні іспити. Раніше траплялося, що без спеціального спорядження водолази не вміли плавати. Тому зараз щоб вступити, треба скласти нормативи з плавання, бігу і виконати силові вправи. Також перевіряються інтелектуальні здібності водолазів. Якщо військовослужбовець склав вступні іспити, а після цього опанував теоретичну частину, здав залік на допуск до навчальних спусків, пройшов повний курс навчальних спусків, склав кваліфікаційний іспит - він стане водолазом. Але обов’язково повинна бути підстава, щоб водолаз навчався водолазній справі.
Ірина Зінчук: Які критерії оцінювання стану здоров’я військових?
Сергій Титаренко: Водолази працюють в умовах підвищеного тиску, а деякі люди через певні фізіологічні особливості не можуть перебувати в такому середовищі. Тож обов’язкове проходження барокамери. Також повинна бути хороша прохідність євстахієвих труб. Це фізіологічна особливість організму, яка дозволяє перебувати під високим тиском. Також перевіряється загальний стан людини і робота всіх систем організму.
Ірина Зінчук: Чи є ще якісь застереження, наприклад, щодо ваги чи зросту?
Сергій Титаренко: Згідно з медичним наказом люди, які не вкладаються в певні параметри, не можуть стати водолазами, але це не стосується осіб із надлишковою вагою.
Ірина Зінчук: Що ще вивчають навчанці вашої школи, окрім тонкощів занурення?
Сергій Титаренко: До програми базового кваліфікаційного рівня входить теоретична підготовка. Чотири тижні виділяється на вивчення фізіології водолазної справи та правил водолазної служби. Також на цьому етапі водолази тренуються в басейні двічі на тиждень. Це спеціальна фізична підготовка, яка містить елементи фридайвінгу, звикання до водного середовища. Тільки після цього починаються занурення. Наступні чотири тижні тривають навчальні спуски, під час яких водолази мають опанувати навички роботи з водолазним спорядженням, колективної роботи у складі водолазної станції, а також навчитися виконувати нескладні водолазні завдання. Наприкінці навчання всі повинні пройти занурення на глибину 25-35 метрів. Кожен майбутній водолаз має відпрацювати не менше 650 годин під водою, з них 150 на глибині 30 метрів. Після цього скласти випускний іспит. Здавши теоретичну частину, вони допускаються до практичної, демонструючи набуті навички. За умови повного відпрацювання водолазного цензу їм присвоюють першу водолазну кваліфікацію. Водолазна підготовка буває модульною та багаторівневою.
Ірина Зінчук: Чи всі випускники вашої школи складають іспит?
Сергій Титаренко: Більшість відсіюються під час вступного контролю. Як з’ясувалось, нормативи, які ми взяли в американських військово-морських сил, у наших реаліях не всім під силу. Чимало абітурієнтів не проходять на плаванні. Навіть якщо вступний іспит складено, кандидат не обов’язково стане водолазом. Є випадки, коли охочий стати водолазом добре опановує теоретичну частину, але під час занурення на глибину панікує і не в змозі себе контролювати. Тож доводиться таких військових відраховувати.
Ірина Зінчук: Вас призначили начальником водолазної школи не випадково, адже уся Ваша офіцерська служба пов’язана із зануреннями. Чому вирішили стати військовим водолазом?
Сергій Титаренко: Я навчався в Севастопольському військово-морському інституті, в якому була значна кількість морських спеціальностей, одна з яких — водолаз. Я завжди був на ти з водою, мені подобалася підводна романтика, тому без вагань обрав цю спеціальність.
Ірина Зінчук: Якими були найцікавіші Ваші занурення?
Сергій Титаренко: Один із моїх найцікавіших водолазних спусків — обстеження підводного човна на полігоні в Криму. На цьому човні проводили навчання з бойових стрільб, а потім він був затоплений. На ньому були такі пробоїни, що можна було увійти всередину. Про цей спуск в мене дуже яскраві спогади.
Ірина Зінчук: Чим взагалі займаються військові водолази?
Сергій Титаренко: Виконують дуже різноманітні завдання. У водолазів пошуково-рятувальної служби робота стосується ліквідування всіляких позаштатних ситуацій, наприклад, це може бути піднімання судна. У водолазів спеціального призначення свої завдання. Завдяки спеціальному спорядженню вони можуть підкрадатись непоміченими на близькі відстані. Ці водолази — бойові плавці.
Ірина Зінчук: Чи рахуєте ви години, проведені під водою?
Сергій Титаренко: Так, кожна хвилина під водою фіксована. Залежно від кількості відпрацьованих годин під водою водолази можуть підвищувати свою кваліфікацію. У кожного є своя водолазна книжка, де упродовж всієї служби записується кількість годин під водою за рік та кількість спусків. У мене трохи більше ніж три тисячі годин.
Ірина Зінчук: Які завдання Ви виконували під час водолазних спусків?
Сергій Титаренко: Завдання були різноманітні: від обслуговування морських тварин до підняття бочок з іпритом із дна моря. Також знешкоджував боєприпаси часів Другої світової війни, який неможливо було підірвати на місці.
Ірина Зінчук: Чи задоволені своєю професією?
Сергій Титаренко: Звісно, задоволений. Зараз водолазна справа, на жаль, не на відповідному рівні, бо ми рухалися не в тому напрямі. Але ми виправляємо цю ситуацію разом із світовою спільнотою.
Ірина Зінчук: Нещодавно на Армія FM ми розповідали про Катерину Нікітенко — це перша жінка-водолаз ВМС. Чи пішли інші дівчата навчатися до вашої школи?
Сергій Титаренко: Зараз у ВМС є жінка водолаз, яка хоче пройти у нас курс навчання та порівняти свої уміння і навички з тими, що даємо ми. Зараз багато жінок бажають пройти курс підготовки в нашій школі.
Ірина Зінчук: На Вашу думку, у водолазній справі чоловіки та жінки однаково виконують свої обов’язки?
Сергій Титаренко: Є такий прикладний вид спорту — акватлон. Це коли два бійці під водою без водолазного спорядження, лише затримуючи дихання, мають зірвати з супротивника прикріплену стрічку і з’явитися на поверхні. Чоловіки йдуть навпрямки, використовуючи силову боротьбу, а жінки, як змії звиваються під водою, їхня боротьба дуже видовищна. Щодо військової справи, то коли потрібна тяжка праця з водолазним інструментом, жінки будуть програвати, а от коли необхідно обстежити якісь вузькі місця — перевага на боці жінок.
Ірина Зінчук: Як вважаєте, що найважче у роботі військового водолаза?
Сергій Титаренко: Мабуть, для деяких людей взагалі це важко. Для мене найважче дочекатися занурення. Хочу привітати весь особовий склад ВМС зі святом, побажати сім футів під кілем і щоб кількість спусків дорівнювала кількості підйомів.
Ірина Зінчук: Дякую. Зі святом!
