"Мене вразила непереможна солідарність українців у всіх розуміннях, не дивлячись на дуже важкі життєві складнощі", - Рафаель Тено

У студію першої військової радіостанції «Армія FM» в програму «Фронтова кава» до Яни Холодної завітав голова субделегаціі Міжнародного комітету Червоного Хреста в Маріуполі Рафаель Тено.

Як зазвичай починається Ваш ранок?

Мій стандартний ранок завжди починається зі знайомства з ситуацією, що відбулося вночі. Це з точки зору безпеки. У мене в субделегації є більше ніж 40 співробітників і я відповідальний за їх безпеку. Вони щодня виїжджають у прифронтові зони й ми маємо бути впевнені у безпеці. Після великих обстрілів, можуть бути гуманітарні наслідки, адже наша місія – допомагати людям. Чим раніше ми дізнаємося, що трапилося, тим швидше й ефективніше ми можемо відреагувати. Ось так починається мій день.

Зона вашої відповідальності – це околиця Маріуполя і до Волновахи? Це ті місця, де постійно є обстріли. Розкажіть трохи про вашу місію. Власне, Міжнародний комітет Червоного Хреста - що входить в обов’язки? Чим займаються ваші співробітники?

Зона відповідальності субделегації Міжнародного комітету Червоного хреста у Маріуполі розповсюджується аж до Мар’їнки та Красногорівки. Взагалі, Міжнародна організація Червоного хреста – це гуманітарна організація, ми допомагаємо людям і їх захищаємо. Ми даємо їжу, гігієнічні засоби, ремонтуємо будинки, дахи, системи водопостачання й інколи газопостачання, допомагаємо з пошуком зниклих людей. Ми підтримуємо медичні установи, попереджаємо про мінну небезпеку. Це все, що входить у поняття допомоги. У минулому році ми допомогли з водопостачанням 1,5 млн особам на Україні. Наприклад, підтримували такі структури як «Вода Донбасу», «Попаснянський водоканал». 200 тис осіб отримали гігієнічні й харчові набори. Підтримали більш як 100 лікарень. У людей, що проживають в сірій зоні, дуже низькі прибутки, і тому їм доводиться робити дуже складний вибір між всіма необхідними моментами.

Чим відрізняється робота Міжнародної організації Червоного хреста у конфлікті на Донбасі від роботи в інших конфліктах?

Одна з характеристик цього конфлікту – він відбувається в основному у населених пунктах. Це дуже небезпечно для місцевих жителів. Наша робота – переконуватися через діалоги, через об’яви, щоб всі сторони цього конфлікту поводилися з повагою до цивільного населення. Війна має бути між військовими, і не залучати цивільне населення.

Ви в Україні з 2014 року і побували у всіх точках, від Луганська до Маріуполя. Чим Вас вразила Україна?

Вразила непереможна солідарність між людьми у всіх розуміннях, не дивлячись на дуже важкі життєві складнощі. Хочу привести конкретний приклад. Є маленьке село Тарамчук, дуже близьке з лінією фронту. І у цьому селі захворіла одна бабця. Все село почало збирати гроші, і навіть військові, що там проживають, долучилися. Всі жителі цього села відправили похилу жінку через лінію фронту у лікарню, домовлялися зі всіма, щоб вона змогла потрапити у клініку і лікуватися.

Розкажіть про співпрацю з місцевою владою.

Місцева влада відповідальна за своє населення, ми нічого не робимо без діалогу з муніципалітетами. Вони також нам допомагають визначити потреби населення та організувати допомогу. Але важливо знати, що ми самі визначаємо як і кому допомагатимемо, адже працюємо за принципами неупередженості. Це означає, що вся наша допомога виходить з оцінки потреб. Самостійно оцінюємо і самостійно допомагаємо найбільш уразливим людям.

Допомогу може отримати кожна людина. Що потрібно зробити, щоб її отримати?

У нас є безкоштовна гаряча лінія 0 800 30 01 55, туди можна звернутися. Також можна звернутися до місцевої влади, котра передасть нам цю інформацію. Ми розглядаємо дуже серйозно кожне питання, і якщо дійсно побачимо, що людина уразлива і можемо їй допомогти, то допомагаємо.

Ви сказали, що співпрацюєте з лікарнями, ФАПами та надаєте медичні препарати. Вони також до вас звертаються за потреби. Як це відбувається?

Хочу зазначити, що всю діяльність ми проводимо з обох сторін розмежувальної лінії фронту, конфлікт – однаково важка ситуація для людей всюди. Під час війни з’являється більше потреб звернення до медичних закладів, тому ми їм також допомагаємо. Даємо ліки, вакцини, хірургічні набори. Займаємося ремонтом цих структур.

Я знаю, що ви дуже активно працюєте у сфері мінної безпеки. Зрозуміло, що ви не займаєтеся розмінуванням. Яку допомогу ви надаєте в цьому напрямку?

Людям, які щодня перетинають лінію фронту через блокпости, загрожує мінна небезпека. Уся лінія наповнена мінами та снарядами, що не розірвалися. Тому, уздовж доріг ми встановили туалети, щоб не було потреби виходити у небезпечну зону. Також були встановлені білборди червоного кольору з попередженням про небезпеку. І не лише біля пропускних пунктів, а також і уздовж моря біля Бердянського. Ще постійно проводимо лекції зі школярами.

Я знаю, що ваша організація проводить тренінги для військових у тому числі. Наскільки успішна така робота і чи має попит серед військових?

Ще на початку нашої розмови я зауважив, що Міжнародна організація Червоного хреста захищає людей, це означає, що у нас немає зброї. Важливо знати, що війна кодифікована, у війні є правила – ти не можеш от так просто взяти обстрілювати лікарню чи брати когось із населення у заручники. Всі ці правила зберігаються у Женевських конвенціях і Міжнародна організація Червоного хреста є хранителем цих конвенцій. Будь-який військовий має знати ці правила. Тому ми співпрацюємо з військовими, щоб підвищити обізнаність у цих правилах. Біля 800 командирів української армії пройшли наші тренінги, які включають Міжнародне гуманітарне право. Спільно з владою був створений навчальний центр на базі Національного університету оборони України ім..Черняховського. Ми надрукували та роздали 100 тис. маленьких карток, котрі нагадують про ці правила.

Аудіоверсію інтерв'ю можна послухати за посиланням: https://goo.gl/5K3UAR