«МЕНІ ЗАВЖДИ ПОДОБАЛИСЯ ВОЇНИ, ЯКІ ВПЕВНЕНО ЙДУТЬ ДО СВОЄЇ МЕТИ», - 16-РІЧНА ВОЛОДАРКА БЕРЕТУ МОРПІХІВ

«МЕНІ ЗАВЖДИ ПОДОБАЛИСЯ ВОЇНИ, ЯКІ ВПЕВНЕНО ЙДУТЬ ДО СВОЄЇ МЕТИ», - 16-РІЧНА ВОЛОДАРКА БЕРЕТУ МОРПІХІВ

Анастасії Горбенко 16 років, але вона вже володарка берету морських піхотинців. В ефірі Армія фм дівчина розповіла для чого вона з моделі перетворилась на бійця, що для неї означає морська піхота, та якою була смуга перешкод для отримання берету.

 

 

 

 

 

Яна Холодна: Отримати берет морської піхоти вдається не кожному дорослому чоловікові. Розкажи, якою була твоя історія з морською піхотою.

Анастасії Горбенко: Ця історія почалася ще минулого року. Одного дня прийшов мій тато і запитав: «Настя, а ти не хочеш поїхати на вишкіл у Маріуполь?» У мене був стан шоку, адже до цього я була такою дівчинкою-дівчинкою, у спідничках, пацифістка. Але батько «взяв мене на слабо» і я поїхала в Маріуполь. Для ме6не це було щось нове і дуже круте – бігати на полігоні з автоматом, кататися на БМП. І мені це дуже сподобалося. Я почала займатися у клубі юних моряків в Черкасах, там є куток морської піхоти. Ми займаємося загалом військовою справою, сапе5рна справа, медицина. Цього року я також пройшла вишколи і здала на берет.

Яна Холодна: Чи памятаєш свою першу зустріч з морськими піхотинцями?

Анастасії Горбенко: Взагалі, моя перша зустріч з морськими піхотинцями відбулася у 2016 році, коли приїхали друзі тата. В принципі я їх тоді ще не розуміла, а зараз я з ними дружу.

Яна Холодна: Розкажи по вишкіл?

Анастасії Горбенко: Тоді нас було 11 чоловік, з них двоє з Дніпра, решта нас з Черкас. Було тільки двоє дівчат. Хлопці до цього вже займалися цією справою. Тоді ми займалися тактикою бою, в основному це було пересування в групах, багато стріляли на полігоні, в  нас був марш-кидок майже на 30 км. Ми спочатку ходили на полігоні, а потім спустилися в воду, води було по горло і ми йшли з усією амуніцією.

Яна Холодна: Наскільки тобі було важко перелаштовуватися з дівчачого на смугу перешкод, багнюку і піт?

Анастасії Горбенко: Мені зажди подобалися воїни, які впевнено йдуть до своєї мети.  Я завжди себе з ними асоціювала. Але я люблю і підбори, і форму.

Яна Холодна: Як твої однокласники, друзі відреагували на те, що ти здобула берет?

Анастасії Горбенко: Вони мене не розуміють.

Яна Холодна: Смуга перешкод – це дуже складно. Що для тебе було найважче і найлегше?

Анастасії Горбенко: Найважче було те, що стояла неможлива спека. Найскладнішим для мене було бігти в усій амуніції. Вся амуніція була мокрою, бо ми заходили в болото і несли колоду верби – дуже тяжку. А потім ми мали підкорити вершину. На вершині стояли досвідчені морпіхи і вони нас спихували.

Яна Холодна: Які були відчуття. Коли комбат вдягнув тобі берет?

Анастасії Горбенко: Неймовірної гордості за себе, що я невипадково стільки займалася, тренувалася. До мене розуміння, що я здала на берет, прийшло через місяць. Я дуже люблю морську піхоту, що для мене цей берет – символ моєї приналежності до цих сильних людей. Я хотіла показати, що молодь підтримує армію. І ми зробимо так, щоб наша армія стала найсильнішою у світі.

Яна Холодна: Що б ти порадила своїм ровесникам?

Анастасії Горбенко: Шукайте завжди можливість. Вона є, її лише треба знайти. Ідіть до своєї мети вперто, стійте за свою ідеологію настільки. Щоб люди розуміли, що вони вас ніколи не відмовлять від вашої цілі.