Ми бачимо, як тісно зав’язуються глибинні відносини України та Великої Британії, — політолог Юрій Олійник

Ми бачимо, як тісно зав’язуються глибинні відносини України та Великої Британії, — політолог Юрій Олійник

Про візит Президента України Володимира Зеленського до Великої Британії та схвалення урядом кредитної програми Лондона на підтримку ВМС України в ефірі програми Резонанс розповів кандидат політичних наук, експерт Центру українських студій стратегічних досліджень Юрій Олійник.

 

 

 

 

Андрій Давидов: В межах конференції ООН з питань зміни клімату у Глазго (Шотландія) президент України мав низку зустрічей зі світовими лідерами. Тож із ким саме вів перемовини Володимир Зеленський і які теми обговорювали?

Юрій Олійник: Такі заходи, як кліматичний саміт, саміт ООН дають змогу спілкуватися з лідерами, з якими деколи буває українській дипломатії важко на найвищому рівні влаштувати зустріч. Але слід зауважити, що за місяць це вже другий візит до Великої Британії, і третя зустріч із прем‘єр-міністром Джонсоном Зеленського. Перша відбулась 23 вересня під час саміту ООН у Нью-Йорку, другий візит — на початку жовтня до Лондона Зеленського і зустріч із Джонсоном. Там були підписані угоди про військове співробітництво. І третя, завершальна зустріч відбулася знову ж у Британії, де, серед іншого, була зустріч з Джонсоном. Ми бачимо, що тісно зав’язуються глибинні відносини України та Британії.

Андрій Давидов: З ким іще президент зустрічався і що саме вони обговорювали?

Юрій Олійник: Була зустріч із європейськими лідерами. Також із президентом США Байденом. Меседжі, які потрібно було донести, президент Зеленський доніс, передусім про ситуацію на Сході України. Насправді світових лідерів, зокрема Байдена, найбільше цікавлять україно-російські відносини і як вони можуть вплинути на світ. Особисто президенти України та Америки, попри те, що ми воюємо і союзники США, зустрічаються рідко, тому ми цінуємо навіть зустріч на полях конференції.

Андрій Давидов: Із чим це передусім пов’язано, із заклопотаністю президента США?

Юрій Олійник: Як із заклопотаністю, так і, на жаль, із другорядністю ролі України та загалом Центрально-Східної Європи для США. Зараз їх цікавить передусім Китай.

Андрій Давидов: Які були основні меседжі Президента України на кліматичному саміті?

Юрій Олійник: Він говорив, зокрема, і загальні речі про боротьбу за клімат. Також Зеленський вказав на локальні певні речі, які залежні від війни. І це дуже добре, що він згадав критичну ситуацію в Донецькій та Луганській областях через забруднення води, і в Криму, який потерпає від браку води.

Андрій Давидов: Кабінет міністрів схвалив проєкт рамкової угоди між урядами України та Великої Британії щодо кредитної підтримки розвитку спроможностей наших ВМС. Згідно з угодою, передбачається реалізація меморандуму, підписаного торік в жовтні, про посилення у військовій та військово-технічній сферах. Тож що це дасть Україні?

Юрій Олійник: Велика Британія має надати інфраструктурну та фінансову допомогу для розвитку української армії, зокрема флоту. В межах цієї угоди збудують 8 нових кораблів: 2 на території Британії, а 6 у нас. Підрядником будівництва виступить компанія Babcock. А надалі планується будівництво двох морських баз — в Чорному та Азовському морі.

Андрій Давидов: А де вони можуть бути розташовані?

Юрій Олійник: Поки невідомо. В Чорному морі можуть бути в районі Одеси та Миколаєва. В Азовському — це можуть бути бази Маріуполя або Бердянська. В будь-якому випадку, буде посилюватися ворожнеча з Росією саме в акваторії Азовського моря, адже для Росії це дуже важливий точковий театр дій, і Британія готова йти на цю ескалацію.

Андрій Давидов: Які передумови надання Великою Британією саме такої підтримки Україні? Адже Чорноморський регіон, якщо мені не зраджує пам'ять, цікавив їх ще під час Кримської війни?

Юрій Олійник: Не зовсім так. Кримський варіант — не останній фактор. Після Першої світової війни війська Антанти сюди йшли, присутність була і в Криму, і на Закавказзі, і допомога так званим «білим арміям», і незалежним державам Південного Кавказу. Увага велика до Баку була після Другої світової. А після брекзиту і приходу до влади консервативного уряду Бориса Джонсона Британія поступово розробляє систему сепарування від європейської позиції, яка тяжіє до Росії і Китаю, і набуття більш проамериканського курсу. Це курс на відновлення певного геополітичного впливу, бо Велика Британія — лідер співдружності держав, колишніх колоній Британії, де проживають близько чверті населення світу — в Африці, Індії, Австралії. Консенсусом британської еліти можна вважати березневий документ — «Глобальна Британія в добу суперництва», де йдеться про використання як непрямих, так і прямих сили для конкретного стримування Росії, стримування Китаю, допомогу США. Там, зокрема, кілька разів згадується, що Велика Британія зобов’язується допомагати розвитку української армії, українського флоту. Це по суті й виконується. В будь-якому випадку, оці походи британської флотилії до берегів Китаю, Австралії, в Індійський океан, прихід у Чорне море – це вже частина стратегії. І в цьому Британія навіть не боїться йти на ворожнечу із Францією. Свідченням цьому — вереснева криза щодо постачання кораблів Австралії, коли Францію, так би мовити, кинули, а Британія стала на бік Австралії. Британія приєдналась фактично до проєкту блоку AUKUS. Тобто чітко стає на конфронтацію з Китаєм та його союзниками та з Росією.

Андрій Давидов: Тобто Велика Британія в Східній Європі по суті є рупором США?

Юрій Олійник: Абсолютно. Навіть у відносинах з Туреччиною та війні в Карабаху торік США намагались дистанціюватися, а Британія чітко підтримувала Туреччину. Та й інфраструктурні проєкти Британії більш активні — газотранспортні, логістичні — для контролю з Туреччиною Азербайджану. США інколи критикує Ердогана за порушення демократії і так далі, але більше як глобальний поліцейський. Проте Великобританія може собі більше дозволити від імені США і, звичайно, діє у власних інтересах.

Андрій Давидов: У вигляді бонусу, що можеш сказати про нового Міністра оборони Олексія Резніков?

Юрій Олійник: У принципі, нічого критичного не відбулося. Резніков — досить перевірена людина. Він активно діяв на посаді віцепрем'єра з реінтеграції окупованих територій. Думаю, на посаді міністра він буде досить компетентний та продовжувати напрацьовані вже стратегії в Міністерстві оборони. Наскільки я розумію, були питання до Тарана, оскільки він був не дуже публічним. Але, думаю, хороші речі, які були закладені Тараном, будуть підтримані. Сподіваюсь, буде більше публічності, більше зустрічей з послами, аташе військовими країн НАТО та інших наших союзників. Можливо збільшиться кількість закордонних візитів на рівні міністра оборони та більше угод не тільки з Великою Британією, а й іншими нашими союзниками.