Ми пускаємо всіх, — Оксана Волошина, організаторка Криївки Вільних

Ми пускаємо всіх, — Оксана Волошина, організаторка Криївки Вільних

У програмі Ранкова кава говорили про Патріотичний Табір Військового Вишколу та Криївку Вільних з Оксаною Волошиною та Олександром Поповим.

 

 

 

 

 

 

Анастасія Сіроговська: Взагалі, що таке "Криївка вільних"? Коли почали, взагалі хто починав, яка ідея, яка мета ставилась, коли взагалі починали цю роботу?

Олександр Попов: Коли почалася війна, формувалася в Голосіївському районі група людей-волонтерів, яка і особисто брала участь у бойових діях у 2014 році, а потім, коли повернулися, то почали допомагати фронту в якості, наприклад, взимку зварюванням займалися, робили пічки для опалення, сушки, бані, понад 200 пічок зробили навіть за зиму 2014-2015 рік відправили на фронт, робили бані, ну і так далі. Активна допомога фронту. Уже десь у 2015 році встало питання юридичного оформлення, тому що було сформовано громадське формування "Варта та захист", яка допомагала Голосіївському району міста Києва, громадському порядку. І також треба було робити якісь проєкти, які були направлені спочатку на допомогу фронту, а потім вже, зрозуміло що, треба було працювати з дітьми, як на сході України і по місту нашого перебування — Голосіївський район міста Києва. Тому після 2015 року була сформована уже благодійна організація, благодійний фонд "Криївка вільних" для того, щоб можна було вже офіційно, як офіційна громадська організація, якісь дії та запити робити вже від неї. Діяльність завжди вимагала фінансування і почали активно працювати саме з дітьми — допомога дітям на сході України. Це був проєкт і є, зараз активно діє, "Польова пошта" і військово-патріотичний проєкт, це "Військово-патріотичні табори" вже на даний час 7 був проведений. Табір в місті Києві, тобто на першому таборі у нас було там близько 70 дітей з Голосіївського району та з районних центрів приїжджали, але він відбувався взимку і погодні умови були не дуже такі гарні.

Анастасія Сіроговська: Ви сказали, що це вже був 7. Коли взагалі почався цей патріотичний табір?

Оксана Волошина: У 2017 році взагалі табір формувався більше для дітей волонтерів. Ми не планували якось його виводити на високий рівень і долучати інших дітей спочатку. Тому приходили більше свої діти, діти друзів, діти знайомих. І для них робилися всі ці локації, спочатку її було десь 8 і першою насправді відгукнулася Держприкордонслужба на запит Криївки. Потім вже потрошечки почали підтягуватися інші люди, почалися запити від друзів-друзів і таке інше. І вже було 200 дітей і вже стали задумуватися про те, щоб трохи розширити формат і запропонувати іншим дітям також подивитися як це працює з середини, Тому що головна мета, взагалі, це національно-патріотичне виховання молоді. Військово-патріотичне вже йде, в другу чергу. Чому? Тому що країну мають поважати, а сильна країна без сильної армії — неможливе. Тому підняти репутацію і авторитет військових — дуже важливо. Спочатку були побоювання, тому що масові заходи це завжди кошти і все це робиться силами волонтерів і повністю вся організація, всі потреби, все це робилося за кошти волонтерів. А коли вже кількість дітей стала зростати і ми досягли 500 і цього року понад 600 сотень вже дітей, тільки учасників вишколу, то нам вже потрібна більш вагома допомога і другий рік нам дуже сильно допомагає Голосіївська районна.

Анастасія Сіроговська: А чи не думали ви там зробити такий тижневий табір з якимось там заїздом, виїхати на певну якусь локацію і там вже розвернути всі ці локації, чи були такі думки?

Олександр Попов: Звісно, такі думки були в межах коли ми почали проводити на вулиці, якраз ці патріотичні табори. Після другого табору я, як член спілки всеукраїнського об'єднання учасників бойових дій, пожали ідею працювати в школах. Тобто проводити спеціалізовані патріотичні заняття на базі навчальних закладів. Якраз проєкт "Ми — громадяни України" це проєкт, який мі проводимо на базі наявних закладів освіти. Тобто ми, по-перше, одноденні заняття проводимо 5-6, максимум 7 локацій, максимум до 150 осіб. Кожна локація протягом навчального часу — до 45 хвилин, тобто більш поглиблено, більш ґрунтовно і в межах "Ми — громадяни України" у нас є одноденні заняття в школі, виїзд у військові частини, наприклад, в "Десну" ми їздили, там екскурсія проводиться, військова техніка важка є, тобто і є що там показати трохи інше, що ми з собою не можемо.

Анастасія Сіроговська: Тобто ви берете з певних шкіл дітей?

Олександр Попов: Не з певних шкіл, а, наприклад, в одну школу приходимо і в цій школі, там Згурівська школа, Київської області, Згурівка. Дуже позитивна, гарна школа, там ми провели одноденний вишкіл. На наступний день ми, наприклад, приїхали провели з групою там 30 осіб взагалі п'яти годинне заняття спеціалізоване або з тактики, або з медицини, або з іншої. Потім цих же дітей веземо у військову частину, показати що таке сучасна військова частина. "Десна" нам навіть давала харчування на дітей, тобто діти, приїжджала там група дітей 30 осіб, харчувалася і вони бачили яке зараз у сучасній армії харчування хоча б, вони бачили вже загально там іншу техніку, інших військовослужбовців. І в межах цього проєкту у нас було в планах і робити табори тижневі, до двох тижнів. Але до таборування, на жаль, не дійшло у зв'язку зі значним фінансуванням під проєкт. Тому що проєкт "Ми — громадяни України" ми проводили як за власні кошти, так і за кошти державного бюджету, який через Міністерство ветеранів проводили у 2018-2019 році. Чому я і кажу, як керівник, який 3 роки фактично прожив у Міністерстві ветеранів, тобто по-іншому це не назвеш, дуже важко це робити. Тому що там значні кошти потрібно для, наприклад, того, щоб проєкт був всеукраїнський. Наприклад, коли проводиш за держбюджет кошти, це треба всеукраїнський, тобто 14 регіонів або представники 14 регіонів, як мінімум. Коли ми проводимо військово-патріотичний табір в місті Києві в нас немає обмежень, в плані там 7 таборів. Ми зрозуміли, що фінансово зможемо, зібрали кошти. В такому випадку зараз ці таборування в Києві проводили за власні кошти і спонсорських коштів там, приватних осіб, і не залучаємо інші коштів, бо це дуже велика бухгалтерська робота, і підзвітність інша і все інше. І в межах того, що ми можемо, 7 таборів ми провели. Останній 6 був, якраз в лютому 2020 року, теж було близько 600 дітей, близько 40 локацій і на території "Льодового стадіону" ми робили. Запрошених гостей було дуже багато і в тому числі з Міністерства ветеранів, ми якби показували як відбувається, ну як погода, і перед самим введенням карантину ми якраз провели 6 табір.

Анастасія Сіроговська: Я знаю, що патріотичний табір військового вишколу був від 6 до 17 років для дітей чи там все змінилося по ходу?

Олександр Попов: Взагалі на такі події приходять з дітьми. Ми не обмежуємо вікових і не можемо обмежити. Є реклама, а хто прийде. Недолік проведення вуличного проведення на свіжому повітрі таких зборів — ми не знаємо кількість учасників, скільки прийде.

Оксана Волошина: У нас просто немає попередніх реєстрацій. Ми пускаємо всіх.

Олександр Попов: Не тільки питання реєстрацій, ми пускаємо всіх і іноді приходять там 3 рочки. Для цього, 3-5 років, ми робимо окремі локації, де вони малюють там, десь там бусики збирають, щось там крейдою роблять, то це окрема група волонтерів завжди є, яка з малечею взагалі працює. Ми спеціально робили пісочниці, насипали, щоб вони гралися, ну, коли погода дозволяла не взимку, зрозуміло. Тобто розраховували, як на малечу, що батьки прийдуть з малечею, так і на тих, хто починає вже з 6 років і закінчується там, це перший курс інститутів, десь 17 років.

Оксана Волошина: Цього року ми пропонували дітям, навіть маленьким, долучитися все ж таки як наймолодші патріоти до одного з наших проєктів. У нас є такий проєкт — "Дитяча польова пошта" і всі ми розуміємо, що з початком війни на сході, багато дітей втратили можливість нормально розвиватися, нормально отримувати все необхідне, найнеобхідніше, базові навіть речі для життя, і про медицину кажучи, і про спортивне знаряддя, і про книжки, про все і одяг. Все це ми збираємо, дуже багато людей у нас небайдужих, які приносять всі ці речі нам, ми сортуємо, відправляємо послам миру на сході. І все це розподіляється там, тим, кому справді потрібна допомога. Так от у рамках цього проєктів прямо на вишколі мали можливість маленькі діточки написати листи. Торік ми писали листи хлопцям в АТО, а цього року ми писали листи дітям на сході. І ці листи від діточок тим дітям, які на сході потребують уваги, потребують розуміння, що вони також частина країни, що ми не окремо, ми всі разом і ми не кидаємо їх в скрутну хвилину. Всі ці листи разом з речами, разом зі спортивним знаряддям, все це буде відправлено на схід у найближчі кілька тижнів.

Анастасія Сіроговська: Програма однакова для хлопців та дівчат?

Олександр Попов: Ми, наприклад, з виїзним проєктом "Ми — громадяни України" були навіть на сході України, проводили заняття. Тобто ми групою інструкторів з власним обладнанням виїжджали на схід і там робили у школах вишколи і всі вони пішли саме з військово-патріотичного табору, який робить Криївку вільною. Тобто принципі ми робимо це лише для того, щоб інші подивилися і почали робити у себе. На жаль, цікавості держави, я, наприклад, з програмою "Ми — громадяни України", вважав, що цю програму повинна держава подивитися, ми, як волонтери, їх питали і вони прийняли на озброєння і ввели в якомусь може іншому вигляді до навчальних закладів. Тому що, на жаль, військова підготовка у школах старших класів відсутня взагалі. У них в школах зараз окрім плакатів більше нічого немає, матеріально-технічного забезпечення і тири закриті, навчальна зброя була забрана і віддана Товариству сприяння обороні, там кимось вдало продана. Тобто зараз немає ні навчальної зброї, навчальних автоматів для розбору та збору, немає нормальних тирів, лише ентузіасти в деяких школах там у Харкові, в Києві підняли ці тири, щоб можна було постріляти, щоб діти пневматикою хоча б, сучасна вже пневматика дозволяє нормально працювати. Але це лише ентузіасти, вчителі які є в закладах. Цілеспрямовано, на жаль, державна програма не робить, наприклад, викладач військової підготовки, ми хотіли там своїх бійців в школи запропонувати працювати, у чоловіка родина, йому кажуть 3 600 грн зарплата — викладач військової підготовки. Ну там надбавки якісь щось ще зробимо до 5 000 — 6 000 грн це у Львові була така розмова.

Оксана Волошина: Я б ще хотіла додати трошечки. На цьому вишколі у нас були локації і для дорослих також, тому що безпека та захист вони починаються ще в школі. Тому ми, наприклад, запросили психолога і у нас було лекція з антибулінгу, вкрай важлива наразі, така актуальна тема. Ще наша територіальна оборона Голосієва організувала локацію, де дорослі могли подивитися чим саме вони займаються. Можна сказати майстер-клас для того, щоб люди не боялися та долучалися. "Криївка вільних" намагається просто, скажімо так, помітити ці прогалини, які залишаються неторканими державою, ті проблеми, які не вирішуються, намагаємося своїми силами вирішувати. Роботи дуже-дуже багато і якщо є люди небайдужі, які хотіли би приєднатися, будь-ласка, роботи вистачить всім. Якщо Ви хочете допомогти і не знаєте як, приходьте до нас, пишіть, заходьте нас в Інстаграм і на Фейсбуці.