Міфи про психологів і лікарів психіатрів

Міфи про психологів і лікарів психіатрів

Для того, щоб люди не боялися звертатися до психологів, варто розвіяти міфи щодо психотерапевтів, психологів і лікарів-психіатрів. З'ясувати усі тонкощі нам допомогла лікар-психіатр Олена.

 

 

 

 

 

Дар’я Бура: У словах "психолог" або "психотерапевт" є те, що об’єднує це  слово «псих», воно ж і лякає багатьох. Насправді воно має безневинне значення, з грецької "психо" це душа або дух. Це робота з внутрішнім світом людини, правильно? 

Олена: Так, правильно, тому що це є робота з внутрішніми переживаннями людини, емоціями, тими якими є нормальними для людини. Деколи емоцій стає дуже багато і не завжди людина може поділитися ними зі своїми рідними. Еволюційно ми вже дозріли, коли є спеціально навчені люди, які можуть надати допомогу, підтримати, допомогти впоратись із цими емоціями, скерувати їх в те русло, коли людині буде комфортно з ними, тому що іноді є такі емоції з якими не комфортно і це дає людині багато страждань. 

Дар’я Бура: Якщо говорити про міфи, то варто розрізняти, хто такий психолог і хто такий психотерапевт. Поясніть різницю між цими професіоналами.

Олена: Є не тільки психотерапевт, а й лікар-психіатр. Отже, психолог  це спеціаліст, який має психологічну освіту і може працювати з переживаннями і різними складними ситуаціями людини. Але в нашій країні, за наших обставин психологи, які закінчують базову освіту за фахом психологія, не завжди можуть мати навички психотерапевтичної роботи. Бо вона є досить глибокою і це не просто поговорити. Є багато психотерапевтичних напрямків в яких використовуються різні техніки для того, щоб працювати з емоціями, поведінкою, з думками. Ці методики виглядають, як деякі вправи, які людина з психотерапевтом робить на сесіях і вона виносить з цих сесій новий досвід, завдяки якому може контролювати свої емоції або вчиться проявляти інші в різних ситуаціях. Також є методики по роботі з думками. Не завжди психолог, який має освіту за фахом, має навички психотерапевтичної роботи. Тобто психолог може надавати лише консультування, без глибоких втручань. А психотерапевт може саме лікувати, але не за допомогою таблеток. А саме за допомогою цих методик. Лікар психіатр це людина з медичною освітою і спеціалізацією по психіатрії. Тобто він розуміється на тому, що відбувається в емоційному фоні людини. Він надає допомогу призначаючи препарати, які допомагають в емоційних станах, які вже мають на фізіологічному рівні деякі зміни, щоб вивести з цього стану.

Дар’я Бура: Є міф такий, мовляв, навіщо мені йти до психолога, це стороння людина,  я можу поговорити з кумом, другом, мамою, вони мені дадуть пораду, бо вони мене знають. Але у психологів є така практика, що вони не консультують своїх друзів. Цей міф якраз про те, що друзі - це не така допомога, вони не можуть допомогти, вони можуть поговорити, а психолог вже зі знаннями підходить до вирішення.

Олена: Так. Наприклад, у людини важка емоційна  ситуація і вона радиться із родиною але як правило, родина чи друзі, дуже вболівають за цю людину, мають знайомство з цією ситуацією, знають багато деталей, або людей, які приймають участь у цій ситуації. Рідні дуже емоційно включені в цю ситуацію і не завжди можуть дати таку пораду, яка буде не з їхнього боку. Психолог не дає пораду, а підштовхує до рішення, яке людина шукала, саме допомагає знайти напрямок. Психолог, як помічник, у нього є знання щодо стану людини, до того, що зараз відбувається. Оскільки він емоційно не включений в цю ситуацію, він дійсно емоційно супроводжує свого клієнта. Але він не є глибоко зануреним, щоб це могло впливати на його оцінення ситуацій. Ще він може помітити стан в якому людина потребує трохи глибшої допомоги, ніж просто порада.

Дар’я Бура: А не може бути так, що психолог близько прийме до серця,  що підуть збої в порадах?

Олена: Може таке бути. В такій ситуації є певні етичні кодекси кожного психологічного напрямку. В такому випадку, коли психолог сильно занурюється у переживання свого клієнта, він має передати його іншому, тому він вже не може працювати, як спеціаліст, руйнується дистанція і він вже не може дивитися, як професіонал.

Дар’я Бура: Я так розумію, до лікаря-психіатра або психотерапевта мають скеровувати. Чи ти сам приходиш, і які мають бути відчуття, щоб ти сам пішов.

Олена: У нашій країні до лікаря психіатра можуть скерувати фахівці первинної ланки мед допомоги: терапевти, неврологи до яких звертаються люди, які відчувають певний дискомфорт але не можуть знайти тому причини. Можна прийти самому на прийом. Зараз в Україні є психоневрологічні диспансери. Це як поліклініка психотерапевтів, а це ціла поліклініка психіатрів. Туди можна звернутися за місцем проживання. Там є лікар психіатр.

Дар’я Бура: Коли людина може зрозуміти, що саме до такого лікаря потрібно?

Олена: Наприклад, депресивні стани - те, що може зустрічатися часто. Коли людина починає часто відчувати поганий настрій, спустошення, вона починає ставати апатичною, тобто бувають навіть такі моменти, коли важко підняти себе з ліжка,  щоб щось робити. І це не просто лінь, а це дійсно важко. Все робиться через силу, при цьому сповільнюються процеси, людина стає повільніша в рухах, це стає помітно на соціальному рівні. Людина не хоче ні з ким спілкуватися, навіть із рідними, тими кого вона любить. Також знижується апетит, порушується сон, буває, що люди можуть не спати декілька місяців, тобто спати по 2-3 години на добу. При цьому людина постійна почуває себе втомленою але і спати нормально не може. Бувають тривожні стани, різні напади паніки, які супроводжуються нехваткою дихання, відчуттям небезпеки, тривоги, неспокою, який відчувається навіть фізіологічно, коли починає трусити. Ще відчуття тривоги може бути з людиною весь день і вона не може заспокоїтися. Якщо ці зміни відбуваються протягом двох тижнів або ж і довше, тоді варто звернутися спочатку до психолога, а там уже він по потребі буде направляти далі.

Дар’я Бура: Чи може людина сама витягнути себе з такого стану?

Олена: З такого стану важко самому себе витягнути. Тому що коли наступають певні зміни в обміні речовин у мозку, це є тимчасовий стан але ці зміни все одно можуть бути, якщо не вистачає гормонів щастя. Порушення сну, яке триває довгий час свідчить про перезбудження нервової системи, яке треба трохи вирівняти. І медикаменти, навіть лайтові має призначати лікар. Тому що можуть і хронічні захворювання бути. Самодіагностикою займатися не треба.

Дар’я Бура: Є ще такий міф, що психолог займається психічно нездоровими людьми, мовляв, нормальна людина не піде до психолога.

Олена: Саме лікар може поставити такий діагноз. Людина не залізна, є різні ситуації, і таке наше життя, що буває багато різних складних ситуацій, критичних, в яких виникають емоційні реакції. Вони можуть порушувати самопочуття але це не означає, що людина психічно хвора. Є ситуація і є на неї відповідь і це нормально. Було б дивно, якщо б людина не реагувала емоційно. Це нормально звертатися до психолога, а не виливати подружці, бо подружка може бути в своїх проблемах, і користі від тих розмов не буде. Тому що людина не матиме повноцінної підтримки. У психолога є певні правила роботи з різними ситуаціями і станами. У психолога завжди є свій психолог, щоб зберігати свою професійність, психолог має дбати про своє здоров’я.

Дар’я Бура: Ще такий міф я знайшла, що у психолога не повинно бути ніяких проблем, тому що як він комусь допоможе, якщо у нього самого проблеми.

Олена: Психолог- це теж людина. Для психолога є робота, а є своє життя, там теж можуть виникати певні емоційні питання, проблеми, рішення, які потрібно приймати, людина теж переймається. Оскільки людина має дбати про свій психологічний стан, щоб допомагати клієнтам, і щоб психологічний стан не впливав на роботу. Цей міф виходить з того, що той хто пішов до психолога він певно хворий. Це не є так. До психолога можна піти за підтримкою, у важкій ситуації.

Дар’я Бура: Ще такий міф, що психолог може вирішити всі твої проблеми.

Олена: Це було б дуже добре, але це  не так. Психолог проблеми не вирішує, він підштовхує людину знайти те рішення, яке можливо лежало на поверхні, але за великим об’ємом емоцій людина могла його просто не бачити або просто навіть не розглядати. Віднайдення і прийняття рішень залишається за людиною.

Дар’я Бура: Як знайти спеціаліста, з яким тобі буде комфортно працювати?

Олена: Вибирати можна завжди, і це хороша здатність людини. Часто буває таке, що люди дійсно потім бояться звертатись до психологів, тому що мали перший негативний досвід. Це могло статися за різних причин, можливо саме напрямок роботи цього спеціаліста не підходив людині, їй було не комфортно. Є певні особливості людського контакту, коли ти дивишся і розумієш, чи то твоя людина, чи ні. Є моменти поведінки, коли ти дивишся і розумієш, чи комфортно тобі чи ні. Це можуть бути індивідуальні штуки. Є певні речі на які варто звертати увагу: на освіту спеціаліста, ви завжди маєте право подивитися на сертифікат або диплом спеціаліста, якщо то психотерапевт, то спитатися в якому методі він працює, щоб він розповів про цей метод. При першій зустрічі спеціаліст може розповісти доступною мовою як він працює. Це завжди треба питати. Тобто, що мене чекає, що приблизно ми будемо робити, це все можна питатися прямо. Цікава у нас в країні ситуація з психотерапевтичним напрямом, тому що законодавчо регулювання психотерапевтичної освіти та сертифікації не врегульовано, поки що. Є багато різних напрямків, багато різних шкіл психотерапії. Але питання, які є стандарти в Україні саме законодавчі, то їх поки що нема. Тому можна питатися у спеціаліста, що вона закінчила. Це право людини знати з ким вона працює. Це дуже важливо, це безпека. Коли з лікарем психіатром теж завжди можна обрати іншого лікаря, можна підбирати, чи вам подобається взаємодіяти з цією людною чи ні. Тут головне  комфорт, щоб було комфортно людині, яка звернулася зі своїми проблемами працювати зі спеціалістом. Тому не треба так, що направили, я на нього злюсь і все одно ходжу. Так таке може бути але коли психолог торкається певних питань і людина не хоче з ними контактувати, бо вони дуже болючі і людина старається від них втекти. Тобто як вміє, так і захищається. Але буває так, що некомфортно саме з цим спеціалістом  або напряму або особистий контакт. Тому питання зміни можна навіть обговорити зі своїм спеціалістом, і ви разом вирішуєте цю проблему, проговорюєте його.