Микола Бєлєсков: «Головний акцент треба робити на розвиток ракетного озброєння»
У студію Армія FM завітав головний консультант відділу воєнної політики Микола Бєлєсков. Експерт розповів про розвиток Збройних сил України, актуальні загрози та в якому напрямі рухатися вітчизняному війську, щоб їм протистояти.
Ірина Зінчук: Щоб знати, як розвивати українські Збройні сили, перш за все необхідно чітко розуміти, які загрози їм доведеться долати. Тут напрошується запитання, якими є головні загрози для України з боку Росії?
Микола Бєлєсков: Незважаючи на те, що росіяни розвивають різні роди військ, – основну загрозу для нас несуть їхні сухопутні війська. Помилкою є ігнорування загроз, які йдуть з моря, але так само не вірно концентруватися лише на них. У Криму росіяни мають один армійський корпус – це бригада піхоти та ще декілька з’єднань: артилерійський, зенітно-ракетний полки і бригада морської піхоти. На східних кордонах нависають 2 армії, і це лише перший ешелон. У 2013 році, коли росіяни почали концентрувати навколо нас свої сили, а це до 75-ти батальйонів, вони фактично виводили сили в чисте поле. Тепер же вони створюють стаціонарну інфраструктуру, а це означає, що якщо буде ухвалене принципово-стратегічне рішення на застосування цих сил, їм вже не треба буде перекидати ці сили з центральної Росії. Тобто в них стратегічне розгортання першого ешелону відбувається, частково відбулося. На сьогодні 150-та дивізія вже завершила розгортання, 144-та і 3-я – ще в процесі. Все, що у нас є біля кордонів, – це лише перший ешелон. За необхідності в російській армії ще є дивізії. Знову ж таки, основна загроза і ударний потенціал з боку РФ - це сухопутні війська. Часто повітряно-космічним силам РФ приписують потенціал, якого в них немає. І коли експерти радять насамперед закуповувати комплекси ППО середньої дальності, які замінять наші С-300 і «Бук», - це не зовсім вірно. Дуже добре, що 11 січня з’явилася Візія Генерального штабу. Там чітко сказано, що основну вогневу підтримку будуть надавати саме ракетні війська артилерії. Тобто ми робимо ставку на найдешевший, але теж доволі якісний рід військ, який зможе вирішити потребу стримування і відбиття у випадку російської загрози.
Ірина Зінчук: Тобто, на Вашу думку, головний акцент у розвитку озброєння треба робити на ракетне?
Микола Бєлєсков: Абсолютно. Україна – держава не дуже багата. І ми не можемо собі дозволити військове будівництво, яке не враховуватиме наші фіскальні реалії. На сьогоднішній день ми витрачаємо на сектор безпеки і оборони 20% нашого бюджету. І більше 5% ВВП. До речі, в березні має з’явитися стратегія модернізації повітряних військ. В умовах, коли треба протидіяти загрозам, знищувати ворога, ситуація показує, що бій стає більше безконтактним. От росіяни теж прагнуть до цього на тактичному рівні, і не просто прагнуть, вони його в принципі досягнули за рахунок поєднання наявної артилерії і тактичних безпілотників, щодо яких вони абсолютно перекрили всі свої потреби і тренуються з ними. І тому якщо ми не будемо розвивати свої ракетні війська і артилерію, які зможуть вести потужну контрбатарейну боротьбу, придушать ворожу артилерію, ракетні сили, то фактично наші війська будуть на підступах розстрілювати. Наші ракетні війська та артилерія пройшли значний розвиток, порівняно з тим, як вони вступили у війну. Здебільшого це кількісний розвиток, тому що з 1991-го року артилерію скорочували, як і всі роди військ. Виходили з того, що війни не буде, а в миротворчих місіях артилерія не потрібна. Слава Богу, на складах залишилось озброєння. Але наша артилерія повинна стати мобільною. Також питання в дальності. Ракетні війська і артилерія повинні бути технологічними.
Ірина Зінчук: Якщо врахувати поточний оборонний бюджет і сфокусуватися на закупівлях озброєння, то в чому пріоритет і що найперше та найважливіше треба купувати?
Микола Бєлєсков: Пріоритет – це війська артилерії: системи з найпотужнішим масштабом ураження і дальністю. Тому що війна стає все більш безконтактною і ми не можемо допустити, щоб ми в ній програвали. Насправді, якщо будуть активні бойові дії, ракет треба буде в день відстрілювати сотні або тисячі, працюючи по різних напрямках. Тобто не лише системи ураження виробляти, але й накопичувати до них потужний боєзапас і турбуватися про безпеку складів. В росіян не так багато засобів ураження високоточних, потужної глибини: оперативно-тактичних ракетних комплексів, крилатих ракет. Наступними мають бути системи розвідки, спостереження і управління. Наш ворог зробив ставку саме на систему розвідки, спостереження й управління. Тому що, маючи навіть старі радянські системи, але сучасні системи розвідки спостереження і управління, можна отримати колосальні якісні переваги над ворогом в циклі ухвалення рішень. В принципі, ми йдемо таким шляхом, ми модернізуємо наш основний бойовий Т-64, закуповуємо системи зв’язку, до прикладу, турецький «Asalsan», безпілотники і так далі. Але дуже необхідна автоматизована система управління, особливо оперативно-стратегічної ланки, яка допомагатиме керувати усіма Збройними силами, допомагатиме формувати єдину інтерактивну картинку всього театру воєнних дій. Одне із перспективних завдань, яке зараз вирішується, – це створення єдиної системи розвідки, спостереження і управління, яка поєднає засоби усіх родів військ. Колись ми на перспективу будемо розвивати нові системи озброєння, особливо це стосується бронетехніки. Американці зараз готові жити і з нинішньою бронетехнікою: «Абрамс», «Бредлі», «Страйкер», трохи їх модернізуючи, але роблять ставку саме на ці системи, тому що вони прорахували і розуміють, що якщо бути швидшими в ухваленні рішень із засобами ураження, які є вже зараз, – можна знищувати ворога. А ще ніхто не знімає питань щодо нашої бронетехніки років через 10, адже моторесурс вичерпується і, як засвідчили бойові дії, наші БМП та БТР, які є на озброєнні, – абсолютно не відповідають тим викликам, які є. Також потрібно думати і про ППО країни, але знову ж таки – це пріоритети не першочергові. Першочергове завдання - це розвиток ракетних військ та артилерії і засобів управління, спостереження та розвідки.
