Микола Змієвський: Варіння кави, зйомки в кіно, сталеплавильна справа – це все філософія

Микола Змієвський: Варіння кави, зйомки в кіно, сталеплавильна справа – це все філософія

Микола Змієвський – доброволець 79 Десантно-штурмової бригади. До війни працював за спеціальністю металурга, тепер знявся в фільмі, спробував варити каву. Про різноплановість і життя після війни поговорили в програмі «Після фронту»

Дар’я Бура: Миколо, я так розумію, що до фільму ви були абсолютно непублічною людиною. Як так вийшло, що ви потрапили у фільм «Позивний Бандерас» і зіграли одну з головних ролей?

Микола Змієвський: Абсолютно випадково потрапив на кастинг і дуже довго думали, чи брати мене на роль. Потім прийняли рішення – що варто, аби я спробував.

Дар’я Бура: У цьому фільмі в масовці знімалися справжні військовослужбовці, ви прийшли як актор для масовки?

Микола Змієвський: За збігом обставин і по удачі, я познайомився з кастинг-директором і вона мене запросила на кастинг, щоб спробувати, раптом щось вийде?

Дар’я Бура: Чи довго ви думали – погоджуватися на цю пропозицію чи ні?

Микола Змієвський: Спочатку я прочитав сценарій, він мене зачепив.

Дар’я Бура: Коли вийшов фільм «Кіборги», актори розповідали, що їх тренували справжні військові, вони тренувалися на полігонах, проходили підготовку. Вас не треба було тренувати, ви це все знаєте з власного досвіду. Але, в чому ви потребували тренувань і настанов?

Микола Змієвський: Сценарій і лише він. Постійне його повторення і постійне пропрацювання сцен. Я дуже вдячний Ігору Колтовському – драматургу і коучу, який допомагав на майданчику багатьох фільмів. І співачці Мавці за мою українську мову. Трохи попрацювавши над цим всім, продюсери і сценаристи дали добро на участь у фільмі.

Дар’я Бура: Скільки часу загалом тривав процес – ознайомлення зі сценарієм, співбесіди, підготовки?

Микола Змієвський: Підготовка тривала десь протягом тижня, а сценарій був, звичайно, значно раніше. Коли кастинг-директор спитала: «Як ти? Зможеш, потягнеш?» Я сказав, що можна спробувати.

Дар’я Бура: Чи вам одразу запропонували зіграти того, кого ви зіграли?

Микола Змієвський: Я напевно типажем був схожий на цього героя. Але все починалося зі звичайної розмови з дуже талановитим режисером, я його називаю «Маестро» - Зазою Буадзе. Ми починали з розмови про справи, погоду і так пішло…

Дар’я Бура: Ви кажете, що вас дуже вразив сценарій. Що саме вас зачепило?

Микола Змієвський: Динаміка. Постійна динаміка. Уявіть, що той об’єм роботи відбувався динамічно – сцени, постійна робота, час, зйомки, репетиції. І сам сюжет по-суті динамічний і незвичний.

Дар’я Бура: Багато хто говорить, що цей фільм дотягує до голлівудських бойовиків. Вам як таке порівняння?

Микола Змієвський: Згоден. Олег Шульга (Бандерас у фільмі "Позивний Бандерас"), актор, який знімався в проекті «Червоний», він теж ветеран АТО, мені з ним було легко працювати. Можу коротко сказати: Заза, з почином!

Дар’я Бура: Можете розказати детальніше про процес зйомок, про атмосферу на знімальному майданчику.

Микола Змієвський: Це була експедиція. Зйомки відбувалися в Одеській області, а потім в Херсонській. Щодо колективу – повірте, дуже великий поштовх – той, який змушує творити – залежить від людей, які поряд. В сцені, де, наприклад, було насилля, перед кожним дублем я вибачався перед актрисою Юлею Чепурко. А вона казала: «Не заспокоюй мене! Я зараз в образі». Ми завжди допомагали один одному. На моє бачення цієї ситуації – геніальних акторів немає, є дише геніальні режисери, які надихають. Актор – це людина, а режисер – це маленький напівбог. Талант – це не дар – це постійно робота і зусилля.

Дар’я Бура: Що вам говорили ваші родичі, друзі, які знають вас протягом життя і побачили, що у вас є акторський хист?

Микола Змієвський: Мені дзвонили побратими і казали: "Друже, ти крутий. Особливо, моменти махачів, бійок". Найцікавіше, що Гал, мій побратим, говорив про акторські курси, щоб я займався.

Дар’я Бура: Головне, щоб після зіграної ролі глядач сказав: Я тобі повірив.

Микола Змієвський: В Яремче на форумі ветеранів АТО мій однополчанин Андрій Формуга після презентації фільму,  просив, щоб в мене не кидали каміння – що я свій, просто актор. Я просто розумію, що не можна завдавати людям болю.

Дар’я Бура: Питання від слухача: На вашу думку, наскільки реалістично були відтворені бойові дії у фільмі?

Микола Змієвський: Одразу хочу сказати, що це художній фільм, там дуже багато нестиковок. Але, найголовніше – це донести те, що відбувається на Сході України. Я просто знаю, що в житті все робиться інакше. Але це кіно, художній фільм, який робився для людей, які не знають, що таке бойові дії. Не судіть суворо. Найголовніше, що хотілося донести – це суть того, що дуже сильно отруює розум телевізор. Тобто, замість того, щоб бачити все на власні очі, люди просто чують.

Дар’я Бура: Ви, як український військовий, зіграли головного злодія в фільмі. Як вам вдалося перевтілитися в ворога?

Микола Змієвський: Багато хто задає мені це питання. Але, комусь же треба було це зробити, комусь треба було донести це. Чесно, мене, коли покликали на допрем’єрний показ цього фільму, мені було дуже соромно. Повірте. Дуже соромно за те, що я зробив.

Дар’я Бура: Дивне у вас відчуття. Адже це і робота, і, зрештою, ваш персонаж вийшов дуже яскравим.

Микола Змієвський: Я трохи комплексую з цього приводу, коли чую про це. Я звичайний.

Дар’я Бура: Як ви працювали над собою, щоб вжитися в цю роль, адже треба було переконливо говорити ті меседжі, які доносив ваш герой?

Микола Змієвський: Нещодавно у Ветеран Хаб я зустрів своїх знайомих і вони сказали: Ти не грав, ти такий, який є. Я не грав, це в принципі так є.

Дар’я Бура: Характер, можливо, але меседжі зовсім не такі, які закладені у вас.

Микола Змієвський: По-суті, я звичайний і простий, я робив те, що просив від мене режисер. Був такий випадок на презентації книги, одна жінка сказала: Я після цієї ролі вас готова вбити! Я кажу: Спробуйте.

Дар’я Бура: А вам ця роль, для себе щось дала?

Микола Змієвський: Я черговий раз переконався у тому, що ніколи не пізно починати все з початку.

Дар’я Бура: Фільм «Позивний Бандерас» - це така правильна українська пропаганда. Як на вашу думку, чи фільм справився з такою задачею – донести людям, що відбувається на Сході?

Микола Змієвський: Я не знаю, пропаганда  це чи ні, але є фактичні речі, які пояснюють те, що свідомість людей отруюють не якісь дії, а саме телевізор. Я завжди думав про те – чому це все так вийшло, через що так відбулося. Так захотіли люди. Я знаю, що люди можуть все, достатньо бажання. Можуть прогнати цю владу, бути задоволеною неї чи не задоволеною, або обрати цю владу. Кожен чує те, що він хоче.

Дар’я Бура: Певні книжки чи фільмі здатні змінювати свідомість і сприйняття. Чи фільм «Позивний Бандерас» здатен подіяти так, щоб розставити правильно думки в головах?

Микола Змієвський: Напевно, так. Книги не просто так пишуться – це посил мудрості. Книга дає можливість читачеві мислити.

Дар’я Бура: Було б добре, якби цей фільм подивилися і на окупованій частині України.

Микола Змієвський: Я чув таке, що вже начебто подивилися на тій стороні. І не лише на тій стороні, а й далі.

Дар’я Бура: На вашу думку, наскільки зараз потрібні книги про війну і фільми про війну, адже вона ще триває?

Микола Змієвський: Найголовніше – донести те, що твориться на Сході України. Це правильно. Багато людей досі не розуміють, що в нас йде війна, гинуть наші солдати, звичайні люди, які стали солдатами. Такі фільми, напевно, потрібні. Але головне – не переборщити. Багато книжок пишуть хлопці, які описують що відбувалося в окопах, на тій території. Заза зняв «Бандераса», Ахтем зняв «Кіборгів», Лозниця зняв «Донбас». Вони намагалися донести те, що зараз відбувається на Донбасі. «Кіборги» - про донецький аеропорт, про почуття людей, про розмови, про те, що там відбувалося. «Бандерас» - ігровий, «Донбас» - напівдокументальний.

Дар’я Бура: Чи плануєте ви якось надалі пов’язувати життя з кіно?

Микола Змієвський: Цілком можливо. До речі, сцена біля вогнища, де я покликав Бандераса відсвяткувати мій День народження – був дійсно мій День народження. Кажуть, на День народження треба загадувати бажання, я загадав. Але, чомусь наразі пауза чи що. Я залюбки візьму участь в якихось проектах. До речі, ще був дитячий фільм «Бобот» я і там брав участь. Я там зіграв дві ролі – позитивну і негативну.

Дар’я Бура: У вас вже є непоганий старт в акторській справі…

Микола Змієвський: Старт в мене був завдяки моїй виховательці з дитячого садочка Світлані Туриній. Вона була помічником муніципального криворізького театру. Вона мене загнала на зйомки «Чорвоного». Це був мій дебют, мене занурили в сферу кіношну. Мені дуже цікавий цей напрямок.

Дар’я Бура: Ви працювали з металом, були на війні, знялися у фільмі, ще й займаєтеся кавою. Як дійшли до кави?

Микола Змієвський: Кава – це і акторська справа, і метал – повірте. Все воно пересікається.

Дар’я Бура: Що вам подобається в каві?

Микола Змієвський: Колись один побратим, коли приїхав зі шпиталю, попросив приготувати каву. І я в армійській кружці зварив, а він сказав, що мріяв про мою каву 3 або 4 дні.

Дар’я Бура: Ви на фронті прославилися смачною кавою?

Микола Змієвський: Ні, звичайно. Це просто гурток за інтересами людей, якій п’ють заварну каву.

Дар’я Бура: Я у вас на сторінці прочитала, що готуючи каву, ви даруєте людям радість.

Микола Змієвський: Варіння кави, зйомки в кіно, сталеплавильна справа – це все філософія. В моєму розумінні. Якщо я не буду ставитися до того, що роблю, з повагою, значить, я не поважатиму себе. Я завжди намагаюся вкладати в те, що я роблю, настрій, думки, погляди.

Дар’я Бура: До чого лежить душа у вас, до якої справи?

Микола Змієвський: Створювати щось. Мені дуже подобається робити щось руками. Як сказав він однополчанин: «Хлопче, якщо ти сумніваєшся – не роби, якщо робиш – не сумнівайся».

Дар’я Бура: Що ви можете порадити тим хлопцям, які проходять період реабілітації, або яким належить його пройти?

Микола Змієвський: Мені зйомки в фільмі, участь в кіно не давали думати якусь гидоту. Я дуже вдячний, що повернувся цілий і живий. Найголовніше – будьте вдячні, що повернулися живим і йдіть далі. І в мене є лозунг – ніколи не пізно починати все з початку. Це стосується всього.