Мілітарна історія: геноцид в Сребрениці, Конотопська битва, лінія Керзона

Мілітарна історія: геноцид в Сребрениці, Конотопська битва, лінія Керзона

Щопонеділка о 10:00 розповідаємо про важливі військові сторінки історії, що припадають на тиждень.

 

 

 

 

 

 

 

6 липня

1918 року. Лівий есер Яков Блюмкін смертельно поранив у Москві посла Німеччини Мірбаха. Це стало сигналом до початку антибільшовицького повстання лівих есерів, що вдалося придушити 7 липня силами латиських стрілків під керівництвом Вацетіса. Невдале повстання лівих есерів привело до створення в Росії однопартійного комуністичного уряду на наступні 73 роки.

1995 року. Під час війни за Незалежність у Боснії та Герцеговині війська Республіки Сербської розпочали штурм боснійського анклаву Сребрениця, оголошеного в 1993 році Радою безпеки ООН зоною безпеки. Після його захоплення війська Республіки Сербської під командуванням генерала Ратка Младича вбили близько 8000 боснійських мусульман чоловічої статі віком від 12 до 77 років.

 

7 липня

1807 року. Після поразки російських військ у битві під Фрідландом у місті Тільзит (Східна Пруссія) підписаний мирний договір. За ним Російська імперія вийшла зі складу Четвертої коаліції та стала союзником Франції у всіх військових і політичних питаннях, визнавши всі завоювання Наполеона в Європі. Через обопільне нехтування умов договору союз між двома державами протримався недовго. Вже за п'ять років між Францією та Російською імперією розпочалась війна.

1941 року. Попри проголошений нейтралітет, американські війська висадились в Ісландії та взяли на себе відповідальність за захист військових конвоїв в навколишніх водах від атак німецьких підводних човнів. Звільнений від цих задач британський флот зміг більш ефективно діяти в Північному та Середземному морях. 

Війська союзників залишили Ісландію у 1946 році.

 

8 липня

1659 року. У битві під Конотопом війська гетьмана Івана Виговського та Кримського ханату завдали нищівної поразки московським військам Олексія Трубецького. Великі втрати супротивника відкривали козацько-татарському війську шлях на Москву. Проте антигетьманські повстання в Україні завадили Виговському розвинути успіх.

1709 року. Під Полтавою війська шведського короля Карла XII та гетьмана Івана Мазепи зазнали поразки від армії московського царя Петра I. Ця битва фактично визначила завершення Великої північної війни. Швеція втрачала Ліфляндію, Естляндію, Інгерманландію та частину Фінляндії, а також статус великої держави.

 

9 липня

1762 року. У Петербурзі гвардійські полки присягнули Катерині ІІ на вірність як Імператриці і самодержиці Всеросійській. У той же день вірність Катерині засвідчив Сенат і Синод православної церкви. Російський імператор Петро III після 186 днів перебування на престолі вимушено підписав зречення. За вісім днів повалений імператор помер за нез'ясованих обставин.

1997 року. На саміті в Мадриді підписана Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО.

 

10 липня

1940 року. Скликані в містечку Віші Національні збори вирішили надати 74-річному маршалу Філіпу Петену надзвичайні повноваження. Офіційно Уряд Віші дотримувався нейтралітету, але фактично діяв в інтересах країн Осі. Формально проіснував до 7 вересня 1944 року.

 

11 липня

1920 року. До народного комісара закордонних справ РСФРР Георгія Чичеріна надійшла телеграма за підписом голови британського дипломатичного відомства Джорджа Керзона із закликом до перемир'я з Польщею та описом лінії розведення сторін. Попри те, що ноту Керзона більшовики відхилили, саме Москва через чверть століття домоглась затвердження базованої за етнічним принципом "лінії Керзона” як основи повоєнного кордону Польщі та СРСР.

1921 року. Перемир'ям завершилась війна за незалежність Ірландії, в результаті якої загинуло понад 2 тисячі осіб. Після піврічних переговорів Ірландія відмовилась від проголошеної два роки перед тим незалежності. Вона погодилась на статус домініону зі столицею в Дубліні у складі Сполученого Королівства на більшій частині своєї території. Також Ірландія погодилась на входження її північно-східної частини до складу Великобританії.

 

12 липня

1711 року. Поблизу міста Ясси між оточеною московською армією на чолі з Петром І та силами союзної коаліції, до якої входили турецький султан, кримський хан Девлет-Герай II, король Швеції Карл XII, гетьман Пилип Орлик і кошовий Кость Гордієнко, підписаний Прутський договір. За цим договором Московська держава передавала Туреччині Азов і мусила зруйнувати свої щойно зведені фортеці Таганрог, Кам'яний Затон у нижній течії Дніпра та Новобогородицьку у гирлі Самари. Москві також заборонялося мати свого посла у Стамбулі, тим самим визнавши юрисдикцію Туреччини над Військом Запорозьким.