Мілітарна історія: табір смерті Аушвіц-Біркенау

Мілітарна історія: табір смерті Аушвіц-Біркенау

Мілітарна історія виходить за межі нашої сторінки у Фейсбук. Щопонеділка о 10:00 розповідаємо про важливі військові сторінки історії, що припадають на тиждень.

 

 

 

 

 

27 січня

1945 року. Солдати 107-ї дивізії 60-ї армії 1-го Українського фронту під командуванням генерал-майора Василя Петренка увійшли на територію одного з найбільших німецьких таборів смерті Аушвіц-Біркенау. Більшість з його в'язнів заздалегідь вивезли до Німеччини, врятувати вдалось лише кілька тисяч кинутих напризволяще людей. У таборі за чотири роки загинуло близько 1,1 мільйона осіб.

1991 року. Закінчилось 22-річне авторитарне правління генерала Мухаммеда Сіада Барре. Він так і не побудував у Сомалі “ісламський соціалізм”. На наступний день після його втечі до Кенії в країні почалась громадянська війна, котра триває донині.

 

28 січня

814 року. В Аахені на 46 році свого правління помер король франків Карл Великий з династії Піпінідів. Завдяки численним завойовницьким походам підкорив значну частину Західної Європи. 800 року проголошений імператором. Останні роки життя проводив масштабні реформи Держави франків, які продовжив його син Людовик Благочестивий.

1992 року. Верховна Рада України затвердила синьо-жовтий прапор, як символ нової незалежної держави. Це рішення ухвалили після гострих дискусій народних депутатів і під тиском громадськості.

 

29 січня

1918 року. В ході Першої радянсько-української війни відбувся бій на залізничній станції Крути. У бою брали участь захисники УНР і багатотисячні підрозділи Червоної Гвардії. Це дозволило на кілька днів зупинити наступ більшовиків на Київ.

1921 року. На Паризькій мирній конференції країни-переможці в Першій Світовій війні визначили суму воєнних репарацій для Німеччини. Сума становила 226 мільярдів золотом. Виплачувалась протягом 42-х років.

Для Німеччини репарації стали непомірним економічним тягарем, призвели до падіння рівня життя в країні, різкого загострення політичного протистояння. Це також дало поштовх для активізації комуністичних і нацистських партій і, врешті-решт, приходу до влади націонал-соціалістів.

 

30 січня

1667 року. В селі Андрусові під Смоленськом між Московським царством і Річчю Посполитою встановлено перемир'я. Воно завершило Російсько-польську війну 1654-67 років.

Політика польського короля Яна II Казимира зазнала невдачі. Україну поділили на дві частини: Лівобережжя разом із Києвом перейшло під владу Москви, а Правобережжя — Польщі.

1994 року. У другому турі виборів на посаду президента Автономної Республіки Крим переміг лідер Республіканської партії Криму Юрій Мєшков. Він взяв курс на “возз'єднання з Росією”. Проте роз'єднаність серед його прихильників, внутрішня та зовнішня політична ситуація завадили реалізації цього сценарію.

 

31 січня

1943 року. Німецький генерал-фельдмаршал Паулюс разом із групою штабних офіцерів здався у полон Червоній армії. Керована ним Південна група військ 6-ї армії Вермахту припинила опір, що фактично зумовило долю німецького наступу під Сталінградом.

1945 року. Біля французького села Сент-Марі-о-Мін в Ельзасі розстріляли 24-річного американського солдата Едварда Словіка. Він став останнім американським військовим, якого позбавили життя за дезертирство і єдиним, хто страчений у роки Другої світової війни.

 

1 лютого

1968 року. Начальник поліції Південного В'єтнаму генерал-лейтенант Нгуєн Нгок Лоан вбив в'єтконгівця Нгуєн Ван Лема. Останній був керівником ескадрону смерті, що того дня позбавив життя 34 осіб. 

Момент страти встиг сфотографувати  журналіст Едді Адамс. Знімок став одним із найзнаменитіших за час В'єтнамської війни та символом її жорстокості. Факт розстрілу полоненого без рішення суду викликав хвилі протестів в американському суспільстві. Широко використовувався в антивоєнному русі.

1990 року. Югославська армія застосувала силу для придушення виступу албанців у Косово. Албанці протестували проти поправок до конституції, ухвалених у березні 1989 року, що обмежували автономію краю. 

Це був перший прецедент в історії Югославії використання військових проти мітингарів. Надалі практика застосування армії для врегулювання національних конфліктів стала для сербського уряду звичною.

 

2 лютого

1848 року. У місті Гваделупа-Ідальго США та Мексика підписали мирний договір про закінчення 17-місячної війни, у якій загинуло 25 тисяч мексиканців і 12 тисяч американців. Згідно з договором, кордоном між Мексикою та США ставала річка Ріо-Гранде, Мексика втрачала майже половину своєї території, а США збільшували свою на третину.

На завойованих США землях площею понад 3 мільйони квадратних кілометрів з'явились штати Арізона, Вайомінг, Каліфорнія, Колорадо, Невада, Нью-Мексико і Техас.

1920 року. В Тарту підписаний мирний договір між Естонією та РРФСР. Згідно з ним, Росія визнавала незалежність Естонії, поступалася їй містами Печори, Ізборськ та Івангород і встановлювала з нею торгові та дипломатичні відносини.