Мюнхенська змова 1938 року

Мюнхенська змова 1938 року

Трохи із запізненням, але обговорюємо важливу тему. Мюнхенська змова 1938 року – дипломатична поразка цивілізованого світу, що надала можливість Гітлеру розв’язати Другу світову війну. З чого все починалося, головні дійові особи у змові та уроки для нинішніх політиків у програмі Історична година.

 

 

У Мюнхенської угоди та сьогодення купа порівнянь. І не лише для сьогодення, і на майбутнє вистачить. Поговоримо в такому ключі: підписання угоди та паралелі з Україною.

Після Першої світової війни, розпалась Австро-Угорщина. На її уламках постала Чехословаччина. До 1932 року країна була чи не найрозвинутіша в Європі. На відміну від Австрії чи Німеччина, Чехословаччина не платила репарації. Тому розвиток економіки мав позитивні наслідки. Передовсім для автомобілебудування. Це знаний у всьому Світі завод Шкода. Який, до речі, виробляв і військові продукцію, зокрема танки. Фактично країна мала стільки ж зброї скільки на той час мала Велика Британія.

Чому так сталося? По-перше, Чехословаччину не зачепила Перша світова так, як інші країни Європи. По-друге, ще за часів Австро-Угорщини там будувалися великі промислові підприємства. По-третє, зберігся людський потенціал. І розташування, безумовно, внесло позитивні наслідки для країни. Також була гарна система навчання. Плюс нормальне керівництво жало той позитивний результат. Для прикладу, на початок вторгнення Німеччини до СРСР 21 танкова дивізія була на 20÷ укомплектована чехословацькою військовою технікою.

Разом із тим, Чехословаччина об'єднала в собі два народи, це видно з назви. Чехів було десь відсотків 40÷, словаків 13÷, 2÷ українців і 28÷ німців. Німці компактно проживали в Судетській області. Це захід Чехії. Їх нараховувалося близько 3 млн. Німцям надавали можливість використовувати німецьку мову: друкувалися книжки, журнали. Вони брали активну участь у політичному житті. Та попри це німці були незадоволенні. Адже до розпаду Австро-Угорщини німецькомовне населення вважалося основним у країні. А вже після розпаду німці отримали певну психологічну травму, яка заважала сприймати дійсність. Щось подібне мають росіяни після розпаду СРСР. І тут з'являється порівняння того, що відбувалося в Україні, і шо було в Чехословаччині. Майже один в один. Жодних утисків, але і росіяни, і німці наголошували, що їх погано живеться. Це психологічні причини. Плюс імперське навантаження. Так звана імперська свідомість.

Десь у 1932 році до Східної Європи доходить економічна криза. В той же час, у Німеччині до влади приходить Гітлер. І тоді ж починається активно прокачуватися ідея від'єднання Судет — "ісконо немецкой" території та приєднання їх до Німеччини. Тоді ж, пронімецькі політичні гравці в Чехословаччині стають вагомою політичною силою. Вони постійно їздять до Берліну за консультаціями та фінансуванням, узгоджують свої дії.

Ближче до 1937-38 років у Чехословаччині мусили відбуватися муніципальні вибори. Пронімецькі лідери Судет мали заявляти наступне: у країні відбуваються жахливі утиски німецькомовного населення; щоб їх припинити слід від’єднатися та увійти до Третього Райху — відновити історичну справедливість; провести плебісцит стосовно від'єднання регіону та приєднання до Німеччини. Німеччина ж обіцяла надати військову підтримку у разі необхідності. Порівнювати з Кримом можна, але й так все зрозуміло.