Молодший сержант 24 бригади ім. короля Данила: Війна всім набридла, але поки ми тут, все буде нормально

Молодший сержант 24 бригади ім. короля Данила: Війна всім набридла, але поки ми тут, все буде нормально

П’ять років тому в Україні офіційно оголосили про початок антитерористичної операції на Сході. Нас пішли захищати молоді хлопці, без досвіду. Вони здобували хист військових у боях. Багато з них і досі боронять країну у найгарячіших місцях. Один з таких захисників – Максим Стрілець, молодший сержант 24 бригади ім.. короля Данила.

 

Олена Кравченко: Розкажи, як потрапив на війну?

Максим Стрілець: Спочатку я проходив строкову службу у Десні. Призвався я у 2014 році. Потім мене відправили у Яворів. Потім підписав контракт. Тоді контрактників було мало, в основному, всі мобілізовані. Найперше, куди я потрапив на війні – це Лутугіно, під Луганськом. Там було багато обстрілів і ми були змушені звідти відійти.

Олена Кравченко: Чи пам’ятаєш перший обстріл, під який потрапив?

Максим Стрілець: Так, пам’ятаю, що це було з Градів, але точно не пригадаю, де саме це було, бо ми тоді дуже багато переїжджали. Тоді, якщо чесно, не знали, що робити. Єдине, про що тоді думали – куди заховатися, щоб вижити. Коли ми переїхали з Лутугіно під Дмитрівку, на другий день нас накрило Смерчами. Тоді ми знову мали відступати, там погоріло багато техніки. Я був молодий, не знав, що робити, біг, куди всі бігли, щоб сховатися.

Олена Кравченко: Які на твоєму шляху були ще гарячі точки?

Максим Стрілець: Ми були в Кримському, в Попасній. Там теж нормально обстрілювали. Але в 2014 році були артилерійські обстріли. А в Попасній вже було все підряд.

Олена Кравченко: А як сьогодні, так само обстрілюють?

Максим Стрілець: Зараз на наших напрямках найбільше снайпера працюють. В мене на позиції ще не було артилерійських обстрілів.

Олена Кравченко: Можеш порівняти армію 2014 року і теперішню?

Максим Стрілець: Дуже багато чого змінилося. Наприклад, ми йдемо до натівських стандартів. В 2015-2016 роках ми проходили на полігоні навчання з американськими інструкторами. Перед Новим роком я їздив до Німеччині до навчання. До армії я нікуди не їздив, а зараз багато де побував. Нас вчили тактики бойових дій.

Олена Кравченко: Іноземні інструктори не лише вас вчать вести бої, але й чомусь вчаться у вас. Чому ви їх навчаєте?

Максим Стрілець: Ми беремо участь у реальній війні. Бо іноземці розуміють, що навчання – це навчання, а війна – це війна. Вони і на нас рівняються теж.

Олена Кравченко: Чи є оновлення по техніці і зброї у твоєму підрозділі?

Максим Стрілець: Навіть якщо взяти автомати, то вони в нас новіші. Вже є і з каліматорними прицілами, і з нічними, планки пікатіні є.

Олена Кравченко: Як твоя родина ставиться до того, що ти досі на війні?

Максим Стрілець: Кажуть, що вже досить, щоб  звільнявся. Я вже одного разу звільнився. Але через три місяці повернувся назад. Тут друзі. Вдома вже не так. Я навіть хотів залишитися поближче до дому, але все одно повернувся до 24 бригади.

Олена Кравченко: Що ти сказав би цивільним, які говорять, що війна набридла?

Максим Стрілець: Війна всім набридла. Але поки ми тут, все буде нормально.