Мова як зброя у боротьбі з ворогом

Як мова допомагає боронити кордони та як закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» стосується безпосередньо армійців, в ефірі передачі «Ранкова кава» розповіла доцент Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, член Національної комісії зі стандартів державної мови Людмила Кравченко.

 

 

 

 

Сергій Жуковський: Пані Людмило, нещодавно у стінах Міністерства оборони Ви читали лекцію на тему «Українська мова як чинник національної безпеки». Наскільки нині актуальний такий захід?

Людмила Кравченко: Захід був присвячений Шевченківським дням і мав назву «Українська мова як чинник національної безпеки». І це справді так, бо мова – це та сила, без якої ми не можемо комунікувати, передавати свої знання. Назва зустрічі обрана не випадково, адже в нас зараз є доволі викривлена ситуація на Сході України, бо там міське населення послуговується не тільки в приватному, а й в офіційному житті російською мовою. Так не має бути, адже мова має об’єднувати державу. І з початком війни ми побачили, як мова може зближувати людей і як може роз’єднувати, з огляду на те, що вона є не тільки засобом комунікації, а й впливу. Відомий вислів у перекладі Лесі України, що мову треба боронити дужче, аніж територію, бо втрачено мову – втрачено територію. І для нашого суспільства дуже важливий чинник об’єднання, а ним може бути якраз мова. Виходячи з цього, ще з 2014 року розроблялися документи, щоб якось об’єднати весь народ України та знайти той стрижень, навколо якого будуть формуватись національні цінності. І ми бачимо, як мова почала завойовувати свої позиції. Спочатку був закон про квоти на українські пісні. Завдяки цьому з’явилося багато українських пісень та виконавців. Введені квоти на теле- та радіопродукцію. У нас активізувалося українське кіновиробництво. З 2005 року почало здійснюватися якісне дублювання фільмів. Це дуже добре, бо пересічні громадяни чують українську із фільмів, від дикторів і починають використовувати в житті. Наприклад, зараз ми спокійно послуговуємось словами «очільник», «летовище», яких раніше не було у широкому вжитку.

Сергій Жуковський: Працівники сфери послуг не надто прагнуть переходити на державну мову спілкування, на це якось можна вплинути?

Людмила Кравченко: Згідно із законом як державний, так і приватний сектор сфери обслуговування мають послуговуватись українською мовою за замовчуванням. Лише на прохання клієнта надавач послуг може перейти на його мову спілкування. І дуже приємно, що військовослужбовці, які тривалий час послуговувалися російською, тепер говорять українською. Я знаю багато сімей армійців, які залишили окупований Крим, і вони принципово не розмовляють російською. Викривлення мовної ситуації в тому, що величезна частина генетичних українців під час шаленої русифікації за Радянського Союзу передавали наступним поколінням іншу мову, інший генетичний код. Таке викривлення призводить до мовних конфліктів. Єдиний засіб змінити ситуацію – повернутися до свого рідного слова. Нам є чим пишатись, адже наше коріння сягає часів Давньоруської держави. Свідчення цього – графіті Софії Київської. На її стінах за 11 століття є відображення ознак української мови, яких немає в російській. Наприклад, кличний відмінок, який ретельно в радянські часи видушували з нас. Наша мова давня, нам є що відроджувати. Можливо, тому і намагалися вибити це підґрунтя в українців. Ми знаємо, що багато заборон на українську мову існувало вже починаючи із 17 століття. Тож як повернувся кличний відмінок, повернуться і всі риси української мови, які намагалися стерти, щоб наблизити її до російської.

Сергій Жуковський: Як бути, якщо держслужбовці відмовляються спілкуватися українською мовою?

Людмила Кравченко: Це грубе порушення закону. Дехто закидає, що, мовляв, добре знати кілька мов. Звичайно, це добре, але представляти свою державу ми маємо з позиції української мови. Нещодавно я брала участь у міжнародному семінарі, який був присвячений викликам гібридної війни, і там був обов’язковий синхронний переклад українською мовою. І всі наші військовослужбовці під час спілкування послуговувалися державою мовою. Це дуже приємно. Мова, гімн, прапор – представницькі символи держави. З огляду на це, жоден француз не заговорить англійською, хоча всі її знають. Мова живе тоді, коли нею люблять, коли нею лаються і коли вона звучить у колисковій матері, тоді вона матиме комунікативну потужність.

Сергій Жуковський: Буває, що отримуючи відповідь на своє питання російською, ми теж переходимо на цю мову. На Вашу думку, чому так відбувається?

Людмила Кравченко: Це називається перемикання мовних кодів, адже населення України тривалий час русифікували. Але російська мова зараз є мовою агресора, який вбиває, забирає наші території. Згадаймо народи Балтії, вони всі розуміли російську мову, але не говорили нею. Така ситуація не нова. Кожна нація, яка перебувала в складі імперії, потім намагається відродити своє. Ви подивіться, коли білоруси зрозуміли, що треба виборювати свободу, одразу почали говорити білоруською мовою, адже це стратегічна зброя нації. І це дуже добре розуміє ворог, тому на всіх ланках, де можливо, намагається втиснути своє. Тож військовослужбовці боронять зі зброєю в руках наші кордони, а ми маємо боронити словом кордони нашої країни. Треба пам’ятати слова Шевченка про те, що чужому научайтеся, але й свого не цурайтеся. Бо коли будемо захоплюватися чи то російською, чи то англійською мовою, ми втратимо себе.

Сергій Жуковський: Які положення закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» стосуються безпосередньо військовослужбовців?

Людмила Кравченко: Згідно із законом, армійці у своїй професійній діяльності повністю мають послуговуватись українською мовою. Також із 16 липня вступає в дію стаття закону, за якою всі держслужбовці, а серед військовослужбовців теж є така категорія людей, мають підтверджувати знання мови сертифікатом, який видає Національна комісія зі стандартів державної мови. Тобто вони мають скласти іспит. Щодо військовослужбовців, які працюють за контрактом, вони повинні підтверджувати знання мови документом про освіту, де буде зазначено, що вони пройшли курс української мови. Іноземці у складі Збройних Сил України (якщо такі є) та особи, які хочуть отримати українське громадянство, мають скласти іспит на знання української мови. Але дія закону не поширюється на приватне спілкування та релігійні обряди.

Сергій Жуковський: Як привчити дотримуватись закону усіх теле- та радіоведучих?

Людмила Кравченко: Найперше цим повинна займатись Національна рада з питань телебачення та радіомовлення. Якщо ваші мовні права порушують у сфері обслуговування, ви можете поскаржитись до Уповноваженого із захисту української мови. На їхньому сайті є усі електронні форми, документи та роз’яснення. Згідно зі скаргою буде висунуте попередження протягом 30 днів. І штраф порушник змушений буде сплатити тільки тоді, якщо протягом року недолік не усуне. До речі, штрафи платять, до прикладу, не продавчині, а установи, де вони працюють. Тож спілкуймося українською і все у нас буде добре!