Начальник курсу академії Сагайдачного: До кожної людини треба свій особистий підхід

Начальник курсу академії Сагайдачного: До кожної людини треба свій особистий підхід

Другий ефір у Національній академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Цього разу ми спілкувалися з начальником навчального курсу та заступником начальника кафедри тактики.

 

 

 

 

Капітан Дмитро Паліса, начальник 17 навчального курсу факультету бойового застосування військ.

Сергій Жуковський: Розкажіть трохи про себе.

Дмитро Паліса: Я теж навчався в цьому навчальному закладі. Я з династії військових. У мене і брат вчився тут. Вступав я на факультет, на якому я зараз служу командиром роти — начальником курсу. Вступив 2010 року, провчився 4 роки. Був командиром механізованого відділення у себе у взводі. Закінчив Академію 2014 року. Якраз мали випускатися, прийшло одне розподілення для молодих офіцерів, але дуже швидко все змінилося — почалася війна. Мене відправили до частини у Василькові, що під Києвом, на посаду офіцера відділення спеціального призначення. Буквально за місяць увійшов в курс справ. Психологічно було трохи важко, але з правильним настроєм все пішло у правильне русло. Прослуживши там 4 роки, повернувся до міста Лева, до Національної академії сухопутних військ на посаду курсового офіцера.

Сергій Жуковський: Чим доводилося займатися 4 роки у Василькові?

Дмитро Паліса: Служба була надзвичайно цікава. Колектив самої військової частини маленький, але дуже згуртований. Там практично 90% офіцерів служить — це офіцерський спецназ. Ми виконували різноманітні задачі: супроводження колон, охорона перших осіб Генерального штабу, рейдові дії, контрснайперська боротьба.

Сергій Жуковський: У період служби у частині ви як часто брали участь в АТО-ООС?

Дмитро Паліса: У нас були ротації. Зміни були кожні 3 місяці. І я досі спілкуюся із частиною, там ротації так і тривають.

Сергій Жуковський: Сюди ви повернулися одразу на яку посаду?

Дмитро Паліса: Прийшов на посаду курсового офіцеру — командир взводу. Я прийшов одразу на 3 курс. Певно це мені й допомогло, що я потрапив на 3 курс. Люди вже знали, що вони хочуть і що від них хочуть отримати. Там я працював з офіцерами. Коли приходиш сюди, то зовсім інша специфіка роботи. Тут треба показати, що офіцер — це не просто людина, що начепила погони. Тут треба цьому відповідати.

Сергій Жуковський: Як краще для навчання, щоб були між собою підрозділи одного курсу чи підрозділи в яких змішані кілька курсів?

Дмитро Паліса: Напевно, щоб були змішані курси. Коли я навчався, то у нас у підрозділі був 4 курс, 2 курс і 1, на який потрапив я. Ти дивишся на 4 курс, на майбутніх офіцерів, і розумієш, що на тебе очікує в майбутньому. Це вже обмін досвідом.

Сергій Жуковський: У чому полягає відмінність?

Дмитро Паліса: Ця відмінність триватиме десь 2-3 місяці. Від початку вересня і до кінця року. Коли колишні школярі не знають, що таке армія, але мають бажання навчитися і стати такими, як контрактники.

Сергій Жуковський: Як треба спілкуватися з першим курсом і налагоджувати контакт?

Дмитро Паліса: Коли прийшов, мені здавалося, що все буде якось легко. Було важко звикати, трохи ніяково. Кожна людина — це індивідуальність. До кожної людини треба свій особистий підхід. Є різні люди. З ними треба часто спілкуватися. І не можна їх від чогось жаліти. Адже армія, є армія. Кожна людина розуміє армію по-своєму.

Сергій Жуковський: Не турбуєтесь за своїх курсантів, коли вони їздять у відпустку?

Дмитро Паліса: Як командир, я турбуюся. Але якщо правильно підійти, правильно пояснити, то жодних проблем не було. Вже було 2 відпустки й всі на 100% повернулися.

Сергій Жуковський: З чого починається ваш ранок?

Дмитро Паліса: Я ще не пройшов КПП, а мій головний сержант підрозділу доповідає, що трапилося за час моєї відсутності. Потім проводиться розвід на заняття. У курсантів 3 пари. Далі збираються всі командири рот і йдуть до старшого начальника для уточнення подальших завдань на день-тиждень.

 

Підполковник Роман Слободянюк, заступник начальника кафедри тактики факультету бойового застосування військ

Сергій Жуковський: Як пояснити такий предмет як тактика?

Роман Слободянюк: Тактика — це основа всієї військової науки. Це найнищий щабель, який дається всім. Вона містить ту основу, що дозволяє рости офіцеру. Наші курсанти не лише самі мусять вміти виконувати завдання, а ще й навчити своїх підлеглих правильно виконувати завдання. Бо без своїх підлеглих командир ніщо.

Сергій Жуковський: Тобто тактика — це теорія бою, можна так сказати?

Роман Слободянюк: Не зовсім. Тактика поєднує і практику.

Сергій Жуковський: Ця дисципліна з 2014 року має зовсім інше обличчя, так чи ні?

Роман Слободянюк: Протягом війни на Сході відбуваються зміни в способах підготовки підрозділів. Підготовка солдата також змінюється. Це не лише досвід передових держав світу, а й досвід застосування підрозділів на Сході. Пересічний глядач бачить лише зовнішні ознаки тактики. Для нас головне навчити курсанта організовувати й вести цей бій. Адже він є організатором.

Сергій Жуковський: Як відбувається навчання?

Роман Слободянюк: Ми намагаємося зробити все, щоб курсант не сумував. Даємо йому найнеобхідніше. Підготовка відбувається від простого до складного. Включаючи елементи підготовки батальйонів. Готуємо фахівців механізованих, танкових підрозділів. Курсант отримує необхідний багаж знань.