Наші захисники — кращі з кращих людей країни мають жити у найкращих умовах

Наші захисники — кращі з кращих людей країни мають жити у найкращих умовах

 

У гостях у програмі «Поліграф» з Катериною Кадер волонтери Дарина Недозим та Олександр Погребиський

Сьогодні будемо говорити про будівництво казарм поліпшеного типу у пунктах постійної дислокації (ППД) для військовослужбовців. Дарино, як виникла ідея розробки цього проекту?

Дарина Недозим: Насправді ми підключились до частково готового проекту. Це була ініціатива президента — виділити частину конфіскованих грошей на будівництво 200 гуртожитків по всій Україні для контрактників. Проект на фазі стін уже був готовий, але нас не влаштувало запропоноване наповнення, функціонал. Все було, м’яко кажучи, з минулого століття, а наші захисники — кращі з кращих людей країни мають жити у кращих умовах. Нам вдалося підключитися до проекту, розробити все нове: меблі, дизайн кімнат. Певно, ми — єдина країна у світі, у якій дизайнер інтер’єрів працює над інтер’єрами казарм. Ми продумали кожний гвіздочок, полицю, намагалися врахувати всі потреби, максимально покращили побутові умови. По нормам на 20 осіб має бути один душ, але ми постаралися зробити більше. Ми сподіваємося, що після реалізації цього проекту наші захисники оцінять це.

Коли ви говорите про «ми зробили», то кого конкретно маєте на увазі?

Дарина Недозим: Дизайном та проектуванням заямалася я, але наша робоча група дуже допомагала. По-перше, у волонтерів нашої групи є бойовий досвід, вони розуміли, що потрібно військовим. Ми на них випробовували дизайн. До війни наші волонтери мали професії, які дуже допомогли у роботі над проектом. Олександр працював із землею, Мартін Брест за першою освітою електрик, а за другою економіст. Олексій Петров займався меблями.

Чим відрізняється запропонований вами проект від того, що був розроблений на базі Міністерства оборони?

Дарина Недозим: Спочатку ми переробили економіку проекту. Оптимізували простір так, щоб до цих казарм можна було поселити ще по 5 осіб у кожну секцію. Фактично з 200 казарм, які планують побудувати, ми змогли розрахувати місце для ще тисячі військовослужбовців. Ми намагалися забути про панцерні ліжка з сітками та ватними матрацами. При цьому ми боролися з нормами, стандартами, уставом. По уставу у кімнаті у кожного має бути своя тумба. Ми зробили абсолютно новий дизайн — шава висотою 2 метра. Ми розробили меблевий блок для кожного. Він універсальний, мобільний.

У чому була складність розробки цього проекту?

Дарина Недозим: Я прийшла з пропозицією, візуалізацією, роз’ясненням, показала це все робочій групі, Юрію Бірюкову, замміністру оборони. Після цього було прийняте рішення зробити натуральний макет двох кімнат та це все протестувати. Ми принесли всі речі, хлопці посиділи на матрацах, поскакали, поштовхались. Після цього ми внесли невеликі зміни до проекту, щось затвердили відразу. Цей макет згодом був презентований Президенту та Міністру  оборони України. 

Що сподобалося найбільше у проекті тим, хто його тестував?

Дарина Недозим: Як на мене, всі були відверто не готові до такого проекту. Адже у нас там сонячні шафи, які не асоціюються з казармами і нам ще довелося пояснювати, що це казарми покращеного типу. 

Олександр Погребиський: Сама ідея повністю руйнує стереотип казарми. Тому військовослужбовець, який заходить у приміщення блоку, за замовчуванням собі уявляє щось подібне тому, де він жив. А коли він заходить у блок, який вже розроблений, і бачить нові ідеї, підходи, розташування меблів, то в нього в голові це все не вкладається. 
Дарина Недозим: А це точно казарма? – питають вони. А точно так буде? За реалізацією цього проекту ми будемо слідкувати.
Олександр Погребиський: Це абсолютно новий рівень проживання військовослужбовців. Це не просто “поліпшення”, коли ставлять стару тумбочку з новим покриттям, а це суттєві зміни, які руйнують всі стереотипи.

Можливості радіо не дозволяють показати нашим слухачам, як це буде. Тому я попрошу наших гостей візуалізувати новий проект — це питання до Дарини Недозим, і розказати, як живуть у казармах зараз — це питання до Олександра. Давайте спочатку поговоримо, як зараз живуть у казармах.

Олександр Погребиський: Казарма — це велике приміщення, де живуть люди, де зберігаються їхні речі. Ми маємо окремий коридор на санвузол, тобто він один на всю казарму, на всі 100 осіб.
Дарина Недозим: Часто без дверей.
Олександр Погребиський: Так само і душова. Вона одна велика, там багато душів знаходиться, але вона одна і для всім. 

Фактично, особистого простору не залишається?
Олександр Погребиський:
Так. Все, що пов’язане з життям військовослужбовця у казармі — це узагальнене. Тобто, ми заходимо у велику кімнату, бачимо масу цих двохповерхових ліжок, ми бачимо масу однакових тумбочок і десь там вісить телевізор для вільного часу. Житло, яке ми передбачаємо, орієнтоване на контрактників. Людей, які прийшли служити за контрактом, але у них немає місця для постійного проживання. 

Дарино, розкажіть тепер ви, які казарми планують будувати.

Дарина Недозим: Ми поселили солдат у блоки. У кожному блоці по дві кімнати, а у кожній кімнаті буде максимум по 5 людей. Але зараз ми намагаємося удосконалити наш проект і у майбутньому розселити всіх по 3. У кожному блоці є свій душ, умивальники і є два туалети, тобто вже не треба бігти у кінець коридору. 

З дверима?
Дарина Недозим:
Звісно. По суті ми отримаємо ефект європейського хостела. У кожного є місця для зберігання речей. Нам також вдалося залишити і трішки вільного простору. У кожній казармі великий стіл та стільці. Ми були економічно обмежені.
Але в бюджет втислися?
Дарина Недозим:
Так, ця пропозиція — дуже економна. Там немає нічого коштовного. Ми продумали тільки кольори, оргономіку. І саме це вражає. Виявляється, за ті ж гроші можна зробити якісний проект і навіть дешевше. Ми намагаємося, щоб всі матеріали були вироблені в Україні. 

За вкільки вдалося зробити такий проект?
Дарина Недозим: Сам проект я спроектувала за три дні і вже два місяці ми перевіряємо, вивіряємо, намагаємося оптимізувати його. Ми розуміємо, що 200 казарм — це великий проект. Це, як “хрущовкі”, які колись спроектували нашвидкоруч і вже 40 років всі в них живуть і проклинають архітекторів. Я не хочу, щоб всі так відносилися до мого проекту. Тому ми у ньому намагаємося продумати максимум. 

Розкажіть детальніше про етап будівництва. Будувати будуть нові, чи покращувати вже збудовані?

Олександр Погребиський: Ми з “нуля” будемо будувати нову будівлю. Проектувати, будувати. Це буде нове приміщення від фундаменту до даху. 

Дарина Недозим: Гроші на будування вже є. Це частина грошей, які були конфісковані у попереднього президента.