«Наше прагнення до незалежності накопичувалося поколіннями», — Олександр Терещенко

«Наше прагнення до незалежності накопичувалося поколіннями», — Олександр Терещенко

День українського добровольця відзначатимемо вже цієї неділі. Дата обрана не випадково, адже саме 14 березня 2014 року просто з Майдану перші сміливці вирушили на тренувальну базу у Нових Петрівцях, що на Київщині. Про діяльність Мінветеранів, а також традиції та життя добровольців у передачі «Мілітарі навігатор» розповів Олександр Терещенко заступник Міністра у справах ветеранів України.

 

 

Ірина Зінчук: День українського добровольця – свято справжніх патріотів, людей, які за покликом серця у важкий час стали на захист територіальної цілісності та суверенітету своєї держави. Як триває підготовка до цієї дати?

Олександр Терещенко: Це один із найважливіших днів новітньої історії, коли в єдиному пориві люди були готові віддати душу і тіло за незалежність. Не замислюючись про наслідки, про якісь соціальні пільги, вони йшли воювати і часто гинули, тож день, започаткований у 2017 році, – це дуже важлива дата. Нині, звичайно, слід зважати на карантинні обмеження, але дуже багато заходів проводять добровольчі батальйони, буде традиційна панахида біля Михайлівського собору. І дуже приємно, що країна визнала внесок цих людей. І після змін до закону в 19-му році «Про соціальний захист ветеранів» Міністерство ветеранів почало видавати посвідчення учасників бойових дій.

Ірина Зінчук: На Вашу думку, в чому феномен українського добровольця?

Олександр Терещенко: Ви знаєте, я для себе визначив такий термін, як генетичний код. Аналізуючи свою реакцію у той час, коли я жив у південному регіоні і сталась така ситуація, то сумнівів, що треба йти захищати не виникало. Я думаю, що наше прагнення до незалежності накопичувалося з віками і поколіннями. Незалежність ми нарешті здобули і здавалося, що нічого нам не загрожує, але розгорілась війна. Я згадую дуже тепло час, коли в наметі, на полігоні люди різних професій і соціальних статусів зійшлися, і в кожного була мотивація йти захищати.

Ірина Зінчук: На початку 2020 року в Україні набув чинності закон, відповідно до якого добровольцям надано статус УБД. Чи легко було домогтися державному рівні цього визнання? Які тоді виникали труднощі?

Олександр Терещенко: Це був важкий шлях. Багато зусиль докладали і представники добровольчих батальйонів, і представники влади у Верховній Раді. Треба було порозумітися, щоб цей закон був справедливим. І зараз вже більше 800 захисників отримали статус.

Ірина Зінчук: Які виникають труднощі під час оформлення документів для здобуття статусу учасника бойових дій?

Олександр Терещенко: Часто люди навіть не сподівались отримати статус, тож не збирали документів. А відновлювати дані дуже складно. Особливо якщо мова йде про 14-й рік, коли не вистачало часу на оформлення всіх необхідних паперів. Тому питання є, але комісія працює над ними дуже уважно.

Ірина Зінчук: Окрім оформлення посвідчення учасника бойових дій, з якими ще питаннями ветерани звертаються в Міністерство за допомогою?

Олександр Терещенко: Звичайно, це питання отримання статусу. Далі питання оформлення соціальних гарантій, також вони потребують допомоги щодо лікування. Але дуже багато добровольців звертаються не лише із проблемами, а пропонують допомогу щодо національно-патріотичного виховання, вшанування пам’яті. Саме ці люди розуміють, що нам дуже важливо виховати наступні покоління, щоб якомога більше наших громадян були готові захистити країну.

Ірина Зінчук: Розкажіть про роботу над Книгою пам’яті добровольців?

Олександр Терещенко: Вшанування пам’яті загиблих добровольців для нас одне із найважливіших питань. 14 жовтня 2018 року відкрита Меморіальна зала Міністерства оборони, також було створено Книгу пам’яті загиблих військовослужбовців, коли щодня згадували загиблих саме в цей день Дзвоном пам’яті і салютом. Звичайно, постало питання, як вшановувати людей, які не ввійшли у склад Збройних сил. Його було складно вирішити, бо Міністерство оборони не мало стосунку до цих підрозділів. Але до мене прийшов заступник директора Національного військово-історичного музею Ярослав Тинченко, співзасновник Книги пам’яті, і поділився цією проблемою. Тож було створено робочу групу, куди увійшли представники добровольчих батальйонів, Міністерства оборони, СБУ, МВС. І напередодні Дня добровольця нам вже вдалося внести дані про 71 загиблого добровольця до Книги пам’яті. Мені дуже приємно, що 15 березня ця книга буде встановлена в Меморіальній залі Міністерства оборони. І тепер Дзвін пам’яті вшановуватиме кожного добровольця, який віддав життя за свою країну.

Ірина Зінчук: Книга зберігатиметься тільки в Меморіальній залі?

Олександр Терещенко: Книга пам’яті зберігатиметься в Міністерстві оборони, але будуть й інші матеріали, відеоматеріали будемо фільмувати, щоб виховувати на прикладі сміливців наше майбутнє покоління.

Ірина Зінчук: Які ще проєкти плануєте втілювати в життя?

Олександр Терещенко: Хочу наголосити, що внесенням даних про 71 добровольця ми не завершили справу. Загалом в електронній Книзі пам’яті згадується близько 112 загиблих добровольців, тому ми продовжуємо відновлювати дані, збирати документи. Я не зупинюсь, поки інформація про всіх полеглих добровольців не буде внесена до Книги пам’яті. А щодо вшанування пам’яті у нас багато ідей. Ми на державному рівні вдруге будемо відзначати 29 серпня – День загиблих захисників України. Ми засновуємо багато нових традицій, які викликали б не тільки почуття скорботи, а й гордості за захисників. Дуже важливо, щоб такі дні додавати нам сил боротися далі. Наприклад, було підтримано ідею батька загиблого добровольця організувати забіг пам’яті «Біжу за загиблого героя України». Ініціативу підтримало багато людей в усіх областях. Вже багато заявок надійшло і від підрозділів, які хочуть пробігти за своїх полеглих побратимів, і від шкіл. Це дуже важливо, запалити іскорку ще в комусь.

Ірина Зінчук: Як просувається робота щодо створення Національного військового меморіального кладовища?

Олександр Терещенко: Верховна Рада в першому читанні ухвалила зміни до закону «Про похорон та поховальну справу», де вводиться термін «Національне військове меморіальне кладовище». Після ухвалення закону ми зможемо починати роботу зі створення, і плануємо, що до 2024 року у нас воно буде.

Ірина Зінчук: Якими ще найважливішими напрямами роботи опікується Міністерство ветеранів?

Олександр Терещенко: Ми вже вдруге плануємо святкування 29 серпня Дня захисників, загиблих за незалежність. Важливі проєкти: Книга пам’яті полеглих добровольців, план заходів вшанування пам’яті до 25 року. Крім того, Міністерство ветеранів було ініціатором розроблення ритуалу поховання. Кілька законопроектів вже на розгляді у Верховній раді. Сподіваюсь, цьогоріч ми вже будемо мати нову мілітарну традицію. Зараз працюємо над розпорядженням Кабінету міністрів щодо концепції формування позитивного образу ветерана у суспільстві. Так само важливий напрям – залучення ветеранів до національно-патріотичного виховання. Цією експертною крупою керує ветеран Юрій Пустовій. Також ми працюємо над створенням концепції з національно-патріотичного виховання. Співпрацюємо з громадськими об’єднаннями ветеранів. А ще розробляємо рекомендації щодо розміщення меморіальних дошок, що теж є важливим елементом вшанування пам’яті. У планах спільно з Інститутом національної пам’яті створення закону про меморіальну роботу.

Ірина Зінчук: В неділю вшановуватимемо українських добровольців. Як порадите українцям провести цей день?

Олександр Терещенко: Я буду о 12-й годині біля михайлівської стіни. Для мене це місце, яке додає сил. Тож важливо в цей день згадати усіх сміливців, прийти на Михайлівську площу. Дарованої свободи не буває. За те, що ми живемо в мирних містах, хтось віддає своє життя.

Ірина Зінчук: Що побажаєте українським добровольцям?

Олександр Терещенко: Зберігати внутрішній вогонь, залишатися відданими справі та країні. І щоб ніякі негаразди нас не зупиняли, щоб ми були готові захистити нашу державу.