«Не потрібно гнатися за статусами, потрібно прагнути звільнити людей» - екс-міністр з питань реінтеграції Грузії Паата Закареішвілі

«Не потрібно гнатися за статусами, потрібно прагнути звільнити людей» - екс-міністр з питань реінтеграції Грузії Паата Закареішвілі

 

Паата Закареішвілі — грузинський, громадський та політичний діяч, екс-міністр з питань реінтеграції Грузії, професор університету імені Григола Робакідзе.

 

 

 

Артем Конопкін: У грудні відбувся обмін з так званими "ЛНР / ДНР". Було обміняно більше сотні українських громадян, і ще стільки ж залишається в полоні. Грузія тричі була об'єктом агресії Росії. Розкажіть, яка тоді ситуація була з полоненими?

 

Паата Закареішвілі: На жаль, вже 25 років не вирішуються в Грузії наші конфлікти і протягом цього часу я перебуваю в цих процесах. Ще в Абхазії я займався гуманітарними питаннями і порушеннями прав людини в зоні конфлікту. Тоді ми займалися пошуком зниклих безвісті, евакуацією мирного населення, ув’язнених, заручниками. З тих пір я не відходжу від цієї теми. На жаль, поки конфлікти не вирішені, люди потрапляють в полон. Зазвичай, це незаконне ув'язнення, але яким би цей статус не був, їх потрібно рятувати - це люди, які з різних причин стають жертвами конфліктів. Повинен бути якийсь нейтральний, неполітизований сегмент, до якого є довіра у віх сторін конфлікту.

 

Артем Конопкін: А зараз є заручники на території Абхазії, Південної Осетії чи Росії?

 

Паата Закареішвілі: Зараз це число зведено до мінімуму. Останні великі звільнення були в 2016 році. Тоді, практично всі люди, які перебували в ув'язненні були звільнені. Залишилися якісь поодинокі випадки. Нещодавно, теж були звільнення. Зараз я не можу сказати, що сторони працюють над звільненнями заручників, тому що місцеві жителі не прагнуть звільнитися в сторону іншого боку.

 

Артем Конопкін: А скільки часу в ув'язненні перебували ті, хто був звільнений у 2016 році?

 

Паата Закареішвілі: З 2010 року більшість з них перебували в ув'язненні.

 

Артем Конопкін: Який у них статус з точки зору грузинського уряду?

 

Паата Закареішвілі: Мій досвід показує, що не потрібно гнатися за статусами, потрібно прагнути звільнити людей. Як тільки ми починаємо шукати якісь статуси, то інша сторона починає оскаржувати це. Мій досвід показує, що не потрібно звертати увагу на статуси. Всі обміни, що проходили за моєю участю, були навіть без протоколів, щоб уникнути статусів сторін. За поняттями грузинської сторони, вони скоріше за все заручники, з абхазького боку вони ув’язнені. Але це на державному рівні. Якщо переходити на рівень переговорів, то краще мати якийсь нейтральний статус. Потрібно шукати допомогу у якихось міжнародних неурядових організацій, які працюють з обома сторонами. У таких випадках конфліктуючі сторони довіряють організаціям, які не підтримують ту чи іншу позицію.

 

Артем Конопкін: А які міжнародні організації можна залучити до переговорного процесу?

 

Паата Закареішвілі: Важко сказати. У кожної міжнародної організації свій досвід роботи у тому чи іншому регіоні конфлікту. У Грузії, наприклад, працюють британські організації, які давно мають досвід роботи в нашому регіоні. На Кавказі особистий досвід і особиста довіра дуже багато значить. Для грузинської сторони важливо, щоб Абхазія і Осетія комусь довіряли. У Грузії більше переваг, тому що вона визнана держава. Як показує досвід, на статус краще не виходити і краще його опускати на рівні переговорів і сторін конфлікту, щоб їм було легше розмовляти з міжнародними організаціями.

В Україні повинні бути інші організації, які мають досвід роботи в цьому регіоні. Україна - одна з важливих точок в Європі, і всі зацікавлені у вирішенні конфлікту. Грузинське питання не так гостро стоїть на міжнародному рівні, як українське. Мій досвід показує, що краще знайти спільну мову на місці. Біля лінії розмежування завжди є місцеві люди, наприклад, директори шкіл, які мають авторитет і знають всі про цей конфлікт. Треба працювати в усіх напрямках. Якщо всіх не виходить звільнити - можна по одному.

 

Артем Конопкін: Ви працювали Міністром з питань інтеграції втрачених територій, як там було з біженцями? Яка зараз гуманітарна ситуація на території Абхазії і Південної Осетії?

 

Паата Закареішвілі: З початку конфліктів пройшло 25 років і всі ці питання вляглися. Пік був у 1996-97 рр., коли 350 000 чоловік виїхало з Абхазії. Тоді багато хто поїхав в Росію, тому що Грузія не могла їх забезпечити всім необхідним. До цього часу у цих людей вже є житло, і зараз ми працюємо над тим, щоб узаконити його. Питання біженців у нас не таке гостре, як в Україні.